Найбільший їхній страх – не довезти цивільного: як піхотинці евакуюють людей із Куп'янська

• Піхотинці 41 окремої механізованої бригади евакуюють цивільних із Куп'янська, де постійна загроза ударів і дронів, під великим ризиком для свого життя.
• Багато жителів відмовляються виїжджати навіть після домовленостей, бо сподіваються пересидіти обстріли вдома, що ускладнює і робить небезпечнішою евакуацію.

У Куп'янську досі залишаються цивільні, хоча місто живе під постійною загрозою ударів і дронів. Дістатися туди рятувальникам, поліції чи волонтерам дедалі важче, тому вивезення людей часто беруть на себе військові.

Кореспондентка 24 Каналу з Харкова Анна Черненко в ефірі 24 Каналу розповіла, як піхотинці 41 окремої механізованої бригади виводять людей із найнебезпечніших точок. Вона пояснила, з якими ризиками стикаються і самі бійці, і цивільні, які до останнього не наважуються виїхати.

Дивіться також Питання кількох днів: експерти розібрали, що готує Росія і як може використати перемир'я

Хто зараз вивозить людей із Куп'янська

Із найнебезпечніших районів Куп'янська цивільних зараз часто вивозять саме військові, бо для інших служб частина маршрутів уже недоступна. Піхотинці 41 окремої механізованої бригади не лише працюють у місті по бойових завданнях, а й організовують складні евакуації для тих, хто до останнього залишався вдома.

Знаєте, для військових найбільший страх – це не довезти цивільного,
– сказала кореспондентка.

За офіційними даними, у Куп'янську ще лишаються близько чотирьох сотень людей, хоча це лише приблизна цифра. Люди живуть у підвалах і погребах, переходять із зруйнованих будинків в інші укриття, допомагають сусідам після поранень і навіть далі працюють на городах, бо так виживають.

Це справді і дивує, і шокує, і вражає. Але так і є. Вони працюють на городах і цим живуть, цим виживають,
– розповіла Черненко.

Дістатися до таких людей надзвичайно важко, бо над містом постійно висить загроза ударів і дронів. Через це кожен виїзд перетворюється на окрему спецоперацію, де військовим доводиться виводити або одну людину, або цілу групу під постійним ризиком з повітря.

Чого найбільше бояться під час евакуації з Куп'янська?

Група Рамахи, з якою познайомилася знімальна команда, нещодавно працювала в самому Куп'янську і за цей час змогла вивести звідти близько чотирьох десятків людей. Для міста, де кожен вихід пов'язаний із дронами, обстрілами і складною логістикою, це дуже велика цифра.

Тільки він і його команда змогли вивести з Куп'янська чотири десятки людей за той час, який вони там пробули,
– розповіла Черненко.

Найважче в цій роботі починається вже після того, як людина погоджується виїхати. Росіяни б'ють і по цивільних, тому військовим доводиться вести людей під постійною загрозою з неба, ховати їх під деревами й кущами та підлаштовувати темп під тих, хто ледве пересувається через вік, хворобу чи виснаження.

Бабусю евакуювали, у неї був цукровий діабет. Вона йшла з палицею, падала, а ми підіймали і казали: "Бабусю, треба йти,
– розповів боєць.

Він згадав, що разом із жінкою тягнули її речі на санчатах і забирали домашніх тварин, а весь маршрут долали дуже повільно, бо над ними постійно щось літало. У таких виходах найбільший ризик для військових не в самій відстані, а в тому, чи вдасться довести цивільного до безпечнішого місця.

До уваги! Перед перемир'ям на 9 – 11 травня росіяни різко посилили інтенсивність атак у зоні відповідальності Угруповання об'єднаних сил: за добу фіксували 44 штурмові дії проти звичних 15 – 20. Один із напрямків, де ворог активно тиснув, був Куп'янськ, а після квітневих штормів, злив і мокрого снігу росіяни знову намагаються використовувати зелень для інфільтрації.

Чому люди до останнього не виїжджають із Куп'янська?

Навіть після прямих домовленостей про евакуацію частина людей у Куп'янську в останній момент відмовляється виїжджати. Увечері вони ще погоджуються, а вже зранку перед самим виходом кажуть, що залишаться, бо все одно сподіваються пересидіти обстріли вдома.

Може бути навіть до 80 людей, але багато хто відмовлявся в останній момент. Увечері ми їх знаходили, вони погоджувалися, а вранці приходимо за ними – вони вже не хочуть виїжджати,
– розповів боєць.

Частина місцевих уже не раз виїжджала і поверталася назад. Люди бояться покидати свої домівки, хоча від багатьох будинків лишилися самі стіни, і все одно тримаються за це місце, бо не уявляють себе деінде.

Багато хто виїжджав уже по два – три рази і повертався назад. Багато хто сподівається, що скоро це все закінчиться. Бояться залишати свої доми, хоча там уже і домами не назвеш – Куп'янськ зруйнований весь,
– сказав військовий.

Черненко наголосила, що саме через такі рішення бажання евакуюватися дуже часто зіштовхується з пізнім моментом, коли виїзд уже стає набагато складнішим і небезпечнішим. Люди ховаються в підвалах, готують на вогні, виживають за рахунок запасів і городів, хоча удари прилітають навіть туди.

Евакуацію з Куп'янська не можна відкладати

Чим довше люди в Куп'янську відкладають виїзд, тим складнішою і небезпечнішою стає сама евакуація. Коли звернення до військових надходить запізно, це вже не просто дорога з міста, а довга операція під постійною загрозою ударів, де кожен маршрут доводиться продумувати окремо.

Якщо в них є можливість зараз евакуюватися, не чекати такого найпіковішого моменту, щоб вони це зробили. Дуже часто так говорять цивільні: краще померти вдома, ніж просто покинути його,
– передала кореспондентка.

Вона підкреслила, що піхотинці 41 окремої механізованої бригади зараз не лише тримають найнебезпечніші напрямки, а й ризикуючи собою виводять людей у безпечніші місця. Поки повернення додому для куп'янчан лишається мрією, для самих військових ця робота вже стала ще одним фронтом, де вони щодня відповідають за чуже життя.

Останні новини про Куп'янськ

З 20 по 26 квітня 2026 року росіяни 65 разів атакували на Куп'янському напрямку і змогли просунутися біля Синьківки в бік північних околиць Куп'янська. Загалом за той тиждень ворог 1 384 рази штурмував позиції Сил оборони, але на більшості напрямків лінія фронту не змінилася.

З 27 квітня по 3 травня 2026 року росіяни просунулися біля Синьківки в бік Голубівки, а відстань від лінії зіткнення до околиць Куп'янська тоді становила близько 1,5 кілометра. Напруга довкола міста не спадала і після торішньої зачистки, а для ворога Куп'янськ залишався не лише оперативною, а й ідеологічною ціллю.