На українських телеканалах дуже багато нЕнависті, але дуже мало ненАвисті
Про неправильні наголоси та деякі інші типові хиби інформаційної мови
Блоги — Ілько Лемко , 13:30, 18 травня 2026
Ілько Лемко
львовознавець, президент Республіки Святого Саду і лідер рок-гурту «Супер Вуйки» (70-80-ті рр.)
Інші блоги автора
- Київ за три дні: хто і коли завойовував нашу столицю 11 трав, 11:37
- Львів, якого вже нема, частина 5 4 трав, 12:57
- Як би нині звучала українська мова, не спотворена впливами російської часів СРСР 27 квіт, 11:14
Деколи згадую свій афоризм, який у мене виник під час роботи з журналістами: «Чим відрізняється газета чи сайт від радіо чи телебачення? Тим, що в газеті чи на сайті не видно наголосу, а на радіо чи телебаченні не чути, з якої літери прочитано слово – з великої чи з малої». Наголоси доволі важлива річ у журналістиці, і газетярі чи сайтярі мають велике щастя, що ця проблема їх аніскільки не стосується, а от ті, хто працює в етері, мають із цим неабиякий клопіт.
Одразу хочу зазначити, що не всі наголоси в українській мові мають аж таке вирішальне значення для журналістики, хоча є й такі, які надзвичайно важливі, і при неправильному вживанні вилазять, наче шило з мішка. Здається, віддавна вже стали мемами неправильні наголоси, які одразу виявляють малокультурність будь-якої людини: пОртфель, докУмент, кілОметр. Хоча знаю крутих журналістів, які й досі вимовляють: кілОметр, сантИметр, мілІметр.
Сьогодні поговоримо про ненависть, особливо в часі війни ми добре розуміємо, наскільки українська ненависть відрізняється від ненависті російської, утім насамперед це виявляється у наголосі. Російською нЕнависть, і росіяни ненавИдят, а українською ненАвисть, і українці ненАвидять. Хоча, як бачимо, а точніше чуємо, більшість українських журналістів у цих словах послуговується російським наголосом, і знову ж у зв’язку з цим вкотре виникає банальне запитання: ну чому? А патамуша патаму.
За останніми соціологічними дослідженнями 71% українців регулярно споживають російськомовний контент. На п’ятому році війни (!), регулярно (!), 71 відсоток (!) Це і новини, і аналітика, і фільми, і музика, і розваги, і все інше. Журналістів у їхніх вишах безумовно вчать правильних наголосів, утім коли постійно, без упину, окрім своєї роботи українського журналіста, в житті спілкуєшся російською і споживаєш російськомовний контент, то хоч-не-хоч, кацапщина вилазить назовні.
Звісно, що наших захисників чи навіть політичних аналітиків за неправильні наголоси занадто суворо засуджувати ми не будемо, однак, коли власне журналісти у такому дражливо емоційному понятті, як ненависть, вживають кацапський наголос, то це, перепрошую, добряче вкурвлює.
Щодо слова помилка, то тут нормативним є подвійний наголос: пОмилка і помИлка, це спадщина 11-томного, так званого «білодідівського» радянського «Словника української мови», хоча насамперед рекомендований варіант – це пОмилка, а помИлка – допустимий і теж нормативний. І зрозуміло, який варіант вибирають наші здебільшого в житті російськомовні журналісти центральних ЗМІ – помИлка, і зрозуміло чому, бо російською ошИбка.
Чому більшість журналістів робить наголос – вУгільна промисловість (а не вугІльна, як має бути в українській мові). Абсолютно зрозуміло, бо російською Уголь і Угольная промышленность з наголосом на першому складі, а українською вугІлля і вугІльна промисловість. Чому в більшості випадків вимовляють покИ-що, а не нормативно пОки-що, бо в російській мові покА-что. Те саме і з висловом – це далекО не перший випадок. Те саме чуємо і в Єдиних Новинах: вони сАмі це зробили.
Знову ж таки більшість українських журналістів не можуть второпати, що не Автори проєкту (з наголосом на першому складі, як в російській мові), а авторИ, так само це стосується редакторІв, інструкторІв, професорІв, а не редАкторів, інстрУкторів, профЕсорів, як в російській мові.
Абсолютна більшість чомусь каже випАдок (з польським наголосом), а не вИпадок, мережА, а не мерЕжа, разОм, а не рАзом, це випадки, які не стосуються російського мавпування (буває й така дивина), тому можливо з часом ці ненормативні наголоси, які так вперто вживають наші журналісти та й всі інші українці теж, стануть нормативними? Зовсім не виключено.
І на завершення сьогоднішнього короткого огляду неправильного вживання наголосів як бонус – направду бомбезний «шедевр» – процес почавсЯ (бо російською началсЯ).
А на додаток ще один «шедевр», який не стосується наголосів. Сайт Збруч повідомляє: «Україна попросила вибачення у Фінляндії за інцидент з безпілотниками», тут все гаразд, утім Українська Правда не може жити без мовних «шедеврів» і сповіщає: «Україна перепросила у Фінляндії за інцидент з дронами» і навздогін цій дурні пише ще дурнішу: «Трамп відмовився перепрошувати перед Папою Левом XIV». Не виходиш із дива, як взагалі можуть траплятися такі неймовірно ганебні речі – повне незнання і вперте небажання знати українську мову. Що таке «перепросила у Фінляндії»? Це калька з російської «попросіть прощєнія у каво-то», а «перепрошувати перед Папою» – це «ізвіняться пєрєд кєм-то».
Якщо ти не знаєш елементарних азів мови, то зараз за пів секунди можна довідатися правильний український варіант написання будь-якого звороту, тим більше таку примітивну річ, як «вибачатись перед кимось, але перепрошувати когось». Правильно – «перепрошувати когось» (у знахідному відмінку, без прийменника). Слово перепрошувати є перехідним дієсловом, тому воно вимагає прямого додатка: перепрошувати кого?: чоловіка, дружину, тещу, друга, колегу, начальника і т. д. Конструкція «перепрошувати у когось» є просто жахливою калькою з російської мови. Та це зовсім по цимбалах журналістам Української Правди, бо їм конче треба зафігачити таку кацапщину, щоб аж гай шумів. Ось такі наші мовні реалії сьогодення.
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enterпоказати всі приховати
Схожі новини
'Atlas of Civil Society' downgrades Germany
РФ і Білорусь влаштували ядерні навчання: що відомо про маневри
Догляд за смородиною та порічками: що обов’язково потрібно зробити зараз для гарного врожаю
