На що здатний біодизель у час енергокризи

28 лютого 2026 року Ормузька протока зачинилася. Танкерний трафік упав на 90%. Ціна нафти перетнула позначку 110 дол. за бар. Для України, яка імпортує весь дизель, це значний виклик. Його вартість перевищила 90 грн за літр. Більшу частину дизельного пального споживають вантажівки, трактори, генератори та бронетехніка. В умовах ракетних обстрілів відновити українські НПЗ неможливо. Проте є альтернатива: операція США та Ізраїлю в Ірані стимулює просування біодизелю. Країни, які розвивали цей напрямок, намагаються знизити вплив дорогої нафти на власні економіки завдяки біодизелю. Нафтовий дизель став дорожчим за біодизель, тому країни з власним виробництвом збільшують його частку в пальному, щоб впливати на ціни на АЗС. У Бразилії розглядається підвищення мандату змішування до 16%. Аргентина знизила вартість біодизелю для змішування на 2% і дозволила добровільне змішування до 15% етанолу в бензині для стримування цін на пальне. США зобов'язали нафтопереробні компанії суттєво збільшити обсяги біодизелю та відновлюваного дизпального згідно з новими вимогами щодо змішування. До слова, у 2026 році мандати на біодизель з біомаси вже зросли на 60%. Радикальних заходів уживає Індонезія. Уряд запровадив перехід на мандат B50 (50% пальмового біодизелю в дизелі). Це спричинило зростання вартості пальмової олії, а місцеві виробники прогнозують зменшення обсягів експорту. Що відбувається в нас? Україна є одним з найбільших у світі виробників ріпаку. Саме з нього в Євросоюзі виробляють біодизель. В Україні намолочують 3,3-3,8 млн тонн ріпаку щороку, а переробляють тільки 0,5 млн тонн. 3,2 млн тонн експортують у Німеччину, Бельгію та Нідерланди для виробництва біодизелю. Одночасно ми продовжуємо купувати готовий дизель за валюту. За даними "Укроліяпрому", потенціал виробництва біодизелю в Україні з ріпаку, соняшника та сої оцінюється 3,6 млн тонн на рік. Це закриває значну частину потреби внутрішнього ринку в дизельному пальному. Переважання експорту сировини замість виробництва готового продукту – поширена проблема для багатьох галузей в Україні. Провідні країни вирішили її без заборони експорту. США побудували систему кредитів RIN: кожен галон біодизелю отримує "кредит відновлюваності" (D4), а зроблений з відходів – дорожчий кредит, ніж з харчових культур. Ринок стимулює переробку відходів, бо це вигідніше. Компанії Diamond Green Diesel і Renewable Energy Group зробили на цьому мільярдний бізнес. Німеччина пройшла жорстку реструктуризацію. Спочатку вона була піонером ріпакового біодизелю. Потім директива RED II обмежила харчові культури 7% і запровадила "подвійний залік": тонна біодизелю з відходів рахується як дві для виконання квот. Заводи на ріпаку програли, на соломі та відходах – виграли. Читайте також Бензин в Україні почнуть змішувати зі спиртом. Що буде з цінами та чи нашкодить це авто? Нідерланди обрали модель логістичного хабу: через Роттердам проходять відпрацьовані кулінарні олії з усього світу, які переробляє завод Neste на відновлюване дизпальне. Компанія BioMCN виробляє метанол з біогазу, створюючи замкнений кластер без залежності від імпортної нафтохімії. Спільний підхід – не забороняти експорт сировини, а робити вигіднішою переробку. В Україні є 14 біодизельних заводів потужністю 300 тис. тонн на рік. Вони простоюють. Зараз існує вимога додавання 5% біоетанолу до моторних бензинів, але нема аналогічних вимог до дизелю. Стрибок цін на нафту повертає нас до можливості впливати на ринок власним ресурсом. Що можна зробити? Затвердити мандат на змішування B5 (5% біодизелю в дизелі) з підвищенням до B10. Підвищити привабливість біодизелю, виробленого з відходів, через звільнення такого пального від акцизу. Розглянути можливість впровадження програми збору відпрацьованих олій при агропідприємствах та HoReCa. За три роки на законодавчому рівні запровадити диференційовані ставки мит: нижчі – на продукти переробки, вищі – на сире насіння. Шляхом пільгового кредитування запустити заводи і пілотні кластери "завод + біодизель + біогаз". У трирічній перспективі імплементувати RED II з подвійним заліком для відходів, сертифікацію за стандартом ISCC для виходу на ринок ЄС, малотонажне виробництво біометанолу з біогазу як заміни імпортного метанолу. Тут в України є вузьке місце: метанол – обов'язковий реагент для виробництва біодизелю. Ми майже повністю залежимо від імпорту. Звісно, є альтернатива: його можна виробляти з природного газу (технологія "сірого водню"). Проте в контексті євроінтеграції це шлях в нікуди: ЄС не визнає такий метанол "зеленим". Альтернативою може бути виробництво метанолу з біогазу через риформінг, але це питання кластерної інфраструктури, а не окремого заводу. Повертаючись до пріоритетів щодо поколінь біодизельних заводів. В умовах війни не слід розглядати варіанти вище другого покоління. Заводи першого покоління, які використовують переетерифікацію олій, прості і можуть бути розгорнуті при агропідприємствах. Заводи другого покоління, які відповідають вимогам RED II, мають будуватися з точки зору перспектив доступу до ринків ЄС. Традиційні гравці ринку біодизелю та біоетанолу (Бразилія, Індонезія, Аргентина, США) використали Ормузьку кризу як точку прискорення для біопаливного сектору. Трансформації розвиваються паралельно з військовими діями в Ірані. Україна має діяти так само, але з важливими застереженнями: створити систему стимулів, які працюватимуть навіть при ціні нафти 60-75 дол. за бар., ввести мандат на змішування, диференційоване мито і подвійний залік для відходів. Слід пам'ятати, що після вступу в ЄС Україна ввійде в ринок, де на харчові культури встановлена стеля 7%. Тоді будуть вигравати виробники, які вже зараз будують виробництва другого покоління на відходах олієпереробки і відпрацьованих оліях. Саме їхній біодизель матиме попит у Євросоюзі.