Фронтова мозаїка: позиції України та Росії на Гуляйпільському напрямку перемішані між собою

Інститут вивчення війни провів аналіз ситуації на полі бою та виявив, що російські окупанти продовжують масовано використовувати тактику інфільтрацій на декількох напрямках. Значних змін лінії фронту не відбувається, проте фронт залишається динамічним та нестійким, особливо на Гуляйпільському напрямку.

Російські інфільтрації на різних напрямках

Окупанти провели низку інфільтраційних операцій у Сумській області. Геолоковані відеокадри від 24 квітня засвідчили, як українські сили завдають ударів по позиціям росіян у південно-східній частині Кіндратівки на північний схід від Сум.

На Костянтинівському напрямку враг продовжує просочуватися в саме місто та його околиці. Відеозаписи від 25-26 квітня фіксують удари Сил оборони по російських позиціях у північно-східній та південно-західній частинах Костянтинівки, а також на її південних околицях. Крім того, українські військові бють по позиціях у східній частині Довгої Балки та на південний схід від Степанівки, куди раніше проникли російські групи.

Ситуація на Олександрівському напрямку

На цьому напрямку російські військові закріплюються в раніше захоплених районах, тоді як українська армія проводить контратаки. За повідомленням українського військового оглядача Костянтина Машовця від 26 квітня, окупанти утримують Березове та південну частину Новогригорівки, розташовані на південний схід від Олександрівки. Російське військовое командування спеціально перекинуло резерви в ці населені пункти, щоб стримати подальше просування українських сил.

Водночас Машовець повідомив про звільнення українськими військами міста Вороне, що розташоване на південний схід від Олександрівки.

Гуляйпільський напрямок: «дірчаста» лінія фронту

Найбільш нестійкою залишається лінія фронту на Гуляйпільському напрямку, де позиції обох сторін розташовані впереміш. Російські малі піхотні групи здійснюють операції на західний і північно-західний від Гуляйполя, а також діють поблизу таких населених пунктів як:

• між Гуляйпільським і Новоселівкою;
• західніше Гіркого;
• західніше Добропілля;
• поблизу Верхньої Терси й Воздвижівки.

Зі свого боку, українські сили утримують позиції північніше Солодкого, східніше Добропілля, розташовані на схід і південь від Залізничного, а також на північно-західних околицях самого міста Гуляйполя.

Аналіз Машовця свідчить, що російські войська імовірно інфільтрувалися навколо українських позицій, а не захопили їх, всупереч попередньо оцінкам ISW. Це створило «дірчастий» характер фронту без суцільної лінії оборони.

Основний напрямок удару: Донеччина

Експерти та військові фахівці одностайні у тому, що головною метою російського командування залишається не територіальне розширення, а виснаження українських сил. Як розповів в ефірі 24 Каналу колишній співробітник СБУ Іван Ступак, одним із проблемних районів фронту нині є Сумщина, де під контролем окупантів перебуває близько 350 квадратних кілометрів території.

Однак головним пріоритетом Росії залишається Донецька область. Окупанти зосередили основні сили на напрямку Костянтинівки, Покровська та Мирнограда. За інформацією розвідки, туди переведено близько 20 тисяч російських резервістів.

Ступак пояснив, що мета ворога на Сумщині — не захоплення Сум, а відволікання уваги українського Генштабу та розтягування фронту з метою змусити Україну перекидати військові ресурси з інших напрямків.

Тактика противника: кількість замість якості

Майор Національної гвардії України Володимир Назаренко заявляє, що на Покровському напрямку російські підрозділи щодня посилюють тиск та намагаються просочуватися малими групами між українськими позиціями. Офіцер підкреслив, що окупанти компенсують технологічну відсталість масовою кількістю піхоти.

У бій кидають спішно підготовлених мобілізованих, найманців та засуджених, яким надають лише 2-4 тижні навчання. Вони рухаються через посадки та укриття, намагаючись пробити оборону численністю. За словами Назаренка, більшість таких штурмів Силам оборони вдається зірвати ще на етапі наступу.