Фронт розмивається: на Гуляйпільському напрямку позиції України та Росії розташовані вперемішку

Інститут вивчення війни проаналізував оперативну ситуацію на полі бою та констатує, що окупанти продовжують тактику інфільтрацій на кількох напрямках, однак суттєвих зсувів лінії фронту не спостерігається.

Російські збройні сили здійснюють просочування через українські оборонні позиції на Сумщині, біля Костянтинівки, Олександрівки та Гуляйполя, водночас українські військові проводять обмежені контратаки. На Гуляйпільському напрямку фронт набув характеру змішаного розташування позицій обох сторін, що унеможливлює існування суцільної лінії оборони.

Де ворог здійснює інфільтраційні операції

На Сумщині російські військовики провели просочування в південно-східній частині Кіндратівки на північ від Сум. Про це свідчать геолокалізовані відеозаписи від 24 квітня, на яких видно удари українських сил по російським позиціям у цій локації.

У районі Костянтинівки окупанти постійно здійснюють інфільтраційні операції. Геолокалізовані матеріали від 25–26 квітня демонструють, що Сили оборони завдають ударів по позиціях у північно-східній та південно-західній частинах міста, а також на його південних околицях. Крім того, удари наносяться по позиціях у східній частині Довгої Балки та південніше від Степанівки, розташованих на південний захід від Костянтинівки, куди проникли російські військові.

На Олександрівському напрямку російські збройні сили закріплюються в районах, які вони раніше просочилися, тимчасом як українські сили там відбивають контратаки. Військовий оглядач Костянтин Машовець 26 квітня повідомив, що окупанти утримують Березове та південну частину Новогригорівки, розташовані на південний схід від Олександрівки. Командування російської армії перекинуло підкріплення в ці райони, щоб запобігти подальшому просуванню українців. Машовець також зафіксував, що українські сили звільнили Вороне на південний схід від Олександрівки.

Фронт із «дірами»: змішане розташування на Гуляйпільському напрямку

Лінія фронту на Гуляйпільському напрямку характеризується динамічністю та нестабільністю. На захід і північний захід від Гуляйполя позиції російських та українських сил розташовані не як цілісна лінія, а вперемішку.

Машовець 26 квітня зафіксував, що російські малі піхотні групи діють:

• на захід від Гуляйпільського (південний захід від Гуляйполя);
• між Гуляйпільським і Новоселівкою (на захід від Гуляйпільського);
• на захід від Гіркого (на захід від Гуляйполя);
• на захід від Добропілля;
• поблизу Верхньої Терси й Воздвижівки (на північний захід від Гуляйполя).

Водночас українські Сили оборони утримують позиції:

• на північний захід від Солодкого (північний схід від Гуляйполя);
• на схід від Добропілля;
• на схід і південь від Залізничного (на захід від Гуляйполя);
• на північно-західних околицях самого Гуляйполя.

Такий розподіл позицій демонструє так звану «дірчастість» фронту й відсутність суцільної лінії оборони, що призвело до змішаного розташування сил обох сторін. Аналітики ISW припускають, що російські військові просочилися навколо наявних українських позицій на захід і північний захід від Гуляйполя, у центральній та східній частинах Святопетрівки, а також на схід і південь від Залізничного, а не здійснили там повноцінне захоплення території.

На якому напрямку фокусується основна загроза

Колишній співробітник СБУ Іван Ступак у програмі 24 Каналу визначив Сумщину як одну з найпроблемніших ділянок фронту. Російські сили там контролюють близько 350 квадратних кілометрів території.

За словами експерта, мета ворога на цьому напрямку — не штурм Сум, а розпорошення уваги командування Генштабу України. Росія намагається розтягнути фронт і примусити Україну перекидати людський ресурс та техніку з інших ділянок. Головний стратегічний пріоритет Росії залишається Донецька область, особливо райони Костянтинівки, Покровська та Мирнограда. За інформацією розвідки, туди скеровано близько 20 тисяч російських резервістів.

Майор Національної гвардії України Володимир Назаренко підтверджує, що на Покровському напрямку російські сили щоденно тиснуть і намагаються просочитися групами малої чисельності між українськими позиціями. Офіцер наголошує, що окупанти компенсують технологічне відставання масованою піхотою. У бій кидають швидко підготовлених мобілізованих, найманців і засуджених, яких навчають лише 2–4 тижні. Вони просуваються через лісопосадки, бліндажі та укриття, намагаючись прорвати оборону чисельною перевагою. Назаренко зазначив, що більшість таких штурмів Сили оборони зупиняють ще на етапі наступу.