Міністр соцполітики Денис Улютін: «Реформа спецпенсій має сформувати справедливі правила для всіх, хто захищав країну»

Частина з них після фронту повернеться до мирного життя з новим досвідом, пораненнями, інвалідністю або потребою в тривалій реабілітації. І держава вже зараз формує сталу систему соціальної підтримки на багато років для тих, хто зараз захищає країну.

Пенсії військових і мобілізованих, бойовий стаж, протезування, працевлаштування ветеранів та цивільних з інвалідністю внаслідок війни — теми, які сьогодні напряму повʼязані з обороноздатністю країни. Адже мотивація військовослужбовця — це також впевненість у тому, що держава не залишить його після служби сам на сам із проблемами.

В інтерв’ю АрміяInform Міністр соціальної політики, сім’ї та єдності Денис Улютін розповів, як Уряд планує реформувати систему спеціальних пенсій, як хоче вирівняти права кадрових військових і мобілізованих, як Україну реформує систему протезування та чому зацікавлена розвивати власне виробництво протезів, а також чи готова держава до масштабних соціальних викликів після завершення війни.

Пане Денисе, розпочнемо з того, що в межах підготовки комплексної пенсійної реформи Мінсоцполітики пропонує змінити підхід до фінансування спеціальних пенсій…

Так. Для початку поясню, чому ми взагалі змінюємо підхід до спеціальних пенсій. Вони, нагадаю, призначаються за шкідливі умови праці, особам, які працювали в спеціальних професіях, мали спеціальні умови виходу на пенсію та спецумови нарахування пенсій.

Все це створює певні несправедливості. Під час повномасштабного вторгнення мобілізувалися чимало людей, які не були кадровими військовими. Відтак, у нинішній системі вони не матимуть тих переваг та преференцій, котрі мають кадрові військові, які виходять на пенсію по своїх спеціальних законах.

Реформа спецпенсій, тобто перехід від спеціальних пенсій до професійних, має сформувати справедливі правила для всіх, хто захищав країну, та підготувати систему до зростання кількості військових пенсій після демобілізації.

Спеціальні пенсії працюють по чітко заданих параметрах: наприклад, треба мати 25 років стажу, щоб отримати спецпенсію. Якщо є лише 24, то людина не отримає спеціальну пенсію і автоматично втрачається весь стаж. Натомість професійна пенсія дасть можливість мати накопичення вже після першого року професійних внесків.

Тобто, якщо людина рік відпрацювала на певній професії, і перейшла в іншу сферу, то накопичення, які вже здійснені, не втратяться. Незалежно від того, яким є професійний шлях людини, буде можливість зберігати всі професійні накопичення. Система спеціальних пенсій зараз такої можливості не дає.

Крім того, професійні пенсії будуть фінансуватися не за рахунок державного бюджету, а за рахунок додаткових накопичень, які здійснюватиме роботодавець. Це буде додатковий внесок у цю систему — і це будуть кошти безпосередньо людини, яка працює в цій професії.

Окремо реформа виправить несправедливість щодо мобілізованих. Сьогодні військовий, який пройшов фронт і відслужив 2–3 роки, може взагалі не мати права на пенсію за вислугу, тому що закон вимагає мінімум 25 років служби. Ми пропонуємо, щоб навіть рік служби формував право на професійну пенсію. Для учасників бойових дій також розглядається окрема державна надбавка. Якщо мобілізований після війни вирішить залишитися на контракті, його професійна пенсія зростатиме разом із тривалістю служби.

І окремо хочу підкреслити, що люди, які вже отримують спеціальні пенсії, нічого не втрачають. Усі призначені виплати зберігаються. Для тих, хто зараз служить, перехід буде поступовим. Роки служби до запуску реформи рахуватимуться за старими правилами, після запуску — за новими.

Ті люди, які мають більше, ніж половину стажу (понад 13 років), також будуть виходити (на пенсію — ред.) по правилах спеціальних пенсій. Відтак, перехід від спеціальних пенсій до професійних буде тривати певний час. Перехідний період може бути приблизно 12-13 років. Це відбуватиметься поступово для того, щоб люди, які будуть заходити в професію, могли накопичити професійні внески для своїх пенсійних виплат.

Законопроєкт, який запустить пенсійну реформу, зараз фіналізується. Ми завершуємо необхідні фінансові розрахунки, щоб систему була стійкою на десятки років. Плануємо стартувати з реформою цього року.

Зараз триває дискусія про посилення мобілізації, і тривають розмови про призов військовослужбовців, які вже перебувають на спеціальних пенсіях (МВС, МОУ). Чи вплине це на пенсію, чи буде потім якийсь перерахунок?

Ті, хто зараз перебуває в пенсійній системі на спеціальних пенсіях, не будуть позбавлені цієї спеціальної пенсії. Вона за ними залишається в будь-якому випадку.

Ми розглядаємо додаткові доплати до пенсії за наявність бойового стажу. І це дуже важливо, оскільки зараз доплата УБД до пенсії — низька і не виконує тієї функції, яку мала би виконувати.

Наше бачення таке, що треба збільшити доплату до пенсії саме за наявність бойового стажу, за участь в бойових діях, і таким чином вирівняти стан справ і віддати належне тим, хто мобілізований.

Бо в цьому контексті, на жаль, є велика прірва між кадровими військовими і тими, хто мобілізований. Цей аспект ми врегулюємо.

Хочу підкреслити, що точково це змінити неможливо. Нам потрібно повністю перебудувати всю пенсійну систему, і тоді ми зможемо перебудувати ту її частину, яка стосується спеціальних пенсій. Ми хочемо зробити чесними правила до всіх.

Тобто фактично, з Ваших слів, ми стоїмо на порозі реформи, яка розтягнеться в часі на мінімум 12 років?

Що стосується професійних пенсій — так.

Одні з ключових напрямів роботи Мінсоцполітики — протезування та безбар’єрність, і ці напрями важливі для воєнної і поствоєнної країни, поговорімо про них. Чи вистачає державних потужностей для забезпечення всіх поранених сучасними протезами?

Потреба у вдосконаленні системи протезування вже давно назріла. Розірваний маршрут пацієнта, непрозоре ціноутворення, питання до якості виробів та строків очікування.

Тому спільно з іншими міністерствами та учасниками ринку, а також тими, хто користується протезами, була утворена міжвідомча робоча група. В її рамках ми напрацювали та прийняли дорожню карту реформування системи протезування. Це досить широка робота, вийшов хороший документ. Працюємо над його імплементацією.

Фінансування у нас достатньо — маємо майже 8 мільярдів гривень по програмі забезпечення допоміжними засобами реабілітації та протезування, з яких трохи більше 1 мільярда гривень на високофункціональні протези.

Всі, хто звертається по державній програмі, отримують безоплатно протези, на даний час коштів достатньо.

Минулого року ми надали можливість більш легкого доступу до спортивних протезів. Це було важливе питання, бо серед користувачів протезів є чимало молодих хлопців та дівчат, які хочуть і можуть займатися спортом.

Крім того, ми збільшили суму коштів, яку сплачує держава для протезування дітей, що дозволяє забезпечити більш якісним виробом. Разом з цим, почали забезпечувати дітей протезами верхніх кінцівок із зовнішнім джерелом живлення. Діти — найбільш вразлива категорія, і вони, на жаль, так само отримують поранення та ампутації. Але в дітей зовсім інша система протезування — вони ростуть, швидко змінюється конституція тіла, протези треба змінювати частіше і більш ефективно управляти цим процесом.

Також ми зробили доступним високофункціональне протезування для іноземців, які брали участь у відсічі збройної агресії Росії.

Чому частина військових змушена їхати за кордон для протезування — це питання якості, відсутності черги чи бюрократії?

Я точно можу сказати, що в Україні якість протезування на високому рівні, використовуються найновіші технології та обладнання.

На те, що чимало військових обирають протезування за кордоном, вважаю, впливає і те, яким чином сформовані донорські фонди. І вони, відповідно, співпрацюють з клініками за кордоном. Я не відмовляю від протезування за кордоном. Просто підкреслюю: в Україні можна отримати весь комплекс протезування.

Але, разом з тим, вважаю, що людям, які протезувалися за кордоном, буде важче обслуговувати протез.

Одне із питань, яке ми опрацювали в рамках нашої дорожньої карти — це швидкий доступ до ремонтів і заміни елементів в Україні.

Уточніть, будь ласка, держава покриває виробництво лише українських протезів? Чи людина може протезуватися за державні кошти закордонним виробом?

Держава оплачує вартість протезів, виготовлених як з українських, так із іноземних комплектуючих.

Україна протезує неймовірно круто — у нас вже навчаються іноземці. Приїжджають сюди, вивчають техніку, як швидко відновити, реабілітувати, повернути до активного життя наших ветеранів, і цивільних також.

Що зараз із ринком протезів в Україні? Чи є дефіцит, черги?

Черги пов’язані з двома факторами. По-перше, треба розширяти ринок. По-друге, навчати фахівців, яких зараз дуже бракує.

Скільки з початку широкомасштабного вторгнення людей, у тому числі й військових, скористалися послугами протезування в Україні?

За державною програмою з початку повномасштабної війни за державною програмою запротезовано понад 44 тисячі людей.

Але ж ми протезуємо і цивільних осіб, які мають ампутації не в результаті війни або бойових дій. У нас є медичні ампутації (тромбози кінцівок, цукровий діабет тощо). Їх багато, і цими людьми теж опікується наше міністерство.

Яка середня тривалість очікування протезування в Україні?

Кожне поранення — індивідуальне, тому статистика не репрезентативна. Найдовше триває протезування верхніх кінцівок — адже в нас менше протезистів у країні, які працюють з верхніми кінцівками, та більш тривала реабілітація. На час очікування впливає можлива наявність інфекцій, переломів, загальний стан пацієнта.

Які можливості створює Міністерство для інтеграції людини після протезування у цивільному житті? Чи є стимули для бізнесу працювати з ветеранами з інвалідністю, наскільки вони ефективні?

Є бізнес, який усвідомлює, що ветерани і ветеранки — дуже мотивовані, структуровані, ефективні. Чимало бізнесів уже перебудовують свою бізнес-модель, внутрішні простори, щоб ці люди могли в них працювати. Ми зі свого боку компенсуємо роботодавцям за переобладнання робочих місць.

Прийнято закон, спрямований на залучення людей з інвалідністю до роботи. Відповідно до нього, бізнес або має створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, або, робити внески у Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю на розвиток послуг для них.

Наразі ми з одним із представників соціально орієнтованого бізнесу хочемо напрацювати модель для облаштування квартир для осіб з інвалідністю. Це великий елемент роботи держави і зараз, і в майбутньому.

Також у нас є програма з переобладнання транспортних засобів — держава компенсує до 50 тис грн.

Пане Денисе, насамкінець запитання про майбутнє. В суспільстві триває обговорення демобілізації. Війна колись таки закінчиться, велика кількість людей повернеться з фронту: хтось вийде на пенсію за віком, хтось — по інвалідності. Чи держава розраховує та планує на довготривалу перспективу такі витрати? Якщо завтра війна закінчиться — чи є в нас такі гроші?

Певний запас міцності в нас є. Ми не заходимо в реформу без грошей. Проговорюємо це з колегами з Міністерства фінансів. Розумію ваше запитання… І саме тому ми починаємо реформу та говоримо про неї зараз, поки триває повномасштабна війна. Бо після її завершення будуть надзвичайно великі виклики для системи фінансів — тоді вже буде не до планування, треба буде оперативно реалізовувати.

Тому зараз, завдяки Силам оборони, в нас є час, щоб підготуватися до завершення війни.