Метеорний потік Ета-Аквариди досягає піку: чому він особливий і чи зможемо ми його побачити

• Метеорний потік Ета-Аквариди, що пов'язаний з кометою Галлея, досягне піку 5 – 6 травня 2026 року, але спостереження у північній півкулі буде утруднено через яскраве місячне світло.
• Для кращого спостереження рекомендовано вибрати місця подалі від міських вогнів і блокувати яскравий Місяць, щоб покращити видимість метеорів.

Травневе нічне небо готує особливу подію для любителів астрономії. Ета-Аквариди, які є частиною пилового сліду легендарної комети Галлея, входять у свою максимальну фазу, пропонуючи спостерігачам чергову можливість побачити метеори у нічному небі. Але є одна проблема.

Яким буде пік активності Ета-Акварид у 2026 році?

Метеорний потік Ета-Аквариди є щорічною подією, яка у 2026 році триватиме з 15 квітня до 27 травня. Найбільша інтенсивність очікується в ніч з 5 на 6 травня, хоча підвищена кількість метеорів буде помітною за кілька днів до та після цієї дати, пише 24 Канал.

Дивіться також Танці супутників і хвіст комети: не пропустіть головні події нічого неба у травні 2026 року

Згідно з прогнозами Американського метеорного товариства, пік активності відбудеться о 3:51 за всесвітнім часом (UTC). В Україні в цей час буде майже сьома ранку, тож, враховуючи, що Сонце сходить зараз між 05:15 і 05:55 ранку, цей піковий момент буде нам недоступний. Однак попереду кілька чудових ночей.

Дещо нам заважатиме

Головним викликом для спостерігачів у 2026 році стане Місяць, пише Space. У період піку він перебуватиме у фазі спадаючого й буде освітлений на 84%. Яскраве місячне світло, що з'явиться над горизонтом невдовзі після опівночі, може суттєво ускладнити видимість слабших метеорів, залишаючи доступними для ока лише найяскравіші.

Через цей фактор очікувана кількість метеорів може скоротитися до менше ніж 10 одиниць на годину для жителів Північної півкулі.

Де найкраще спостерігати Ета-Аквариди?

Географічне розташування також відіграє ключову роль. Ета-Аквариди традиційно краще спостерігати у Південній півкулі або у тропічних широтах, де радіант потоку – точка, з якої вони ніби вилітають – підіймається вище над горизонтом.

Для нас у Північній півкулі це не буде так вражаюче. Чим далі на південь ви знаходитесь, тим краще ви це побачите,
– прокоментувала Тері Гі, менеджерка планетарію Барлоу у Вісконсині.

У той час як на півдні можна розраховувати на 40 – 60 метеорів на годину, на півночі цей показник зазвичай становить 10 – 30 об'єктів за ідеальних умов, пише Американське метеорне товариство.

Звідки походить зорепад?

Джерелом цього зорепаду є знаменита комета Галлея (1P/Halley), яка залишає за собою шлейф космічного сміття. Земля перетинає цей потік двічі на рік: у травні це спричиняє Ета-Аквариди, а у жовтні – Оріоніди, зазначає EarthSky.

Історія відкриття цього потоку сягає кінця 19 століття. У 1870 році підполковник Г.Л. Тупман зафіксував групу метеорів у сузір'ї Водолія, а у 1876 році професор Александер Стюарт Гершель математично довів зв'язок між цими спостереженнями та орбітою комети Галлея.

Метеори Ета-Акварид відомі своєю надзвичайною швидкістю – вони врізаються в атмосферу Землі зі швидкістю близько 66 кілометрів на секунду. Завдяки такій енергії вони часто залишають після себе стійкі сяйнисті сліди, так звані "поїзди", що можуть тривати від кількох секунд до кількох хвилин.

Особливим бонусом для жителів північних широт можуть стати "землепаси" – метеори, що летять майже паралельно горизонту, розповідає SpaceWeather.com.

Метеори, що торкаються Землі, зустрічаються рідко. Але навіть якщо ви побачите лише кілька, ви, швидше за все, запам'ятаєте їх,
– стверджує Білл Кук, представник NASA.

Найкращий час для пошуку метеорів – період між 2:00 та 2:30 за місцевим часом, коли сузір'я Водолія тільки з'являється над обрієм.

Ця схема показує сузір'я Водолія, де треба шукати Ета-Аквариди / Фото EarthSky

Як правильно спостерігати метеорний потік?

Для успішного спостереження фахівці Smithsonian Magazine радять обирати місця подалі від міських вогнів. Слід лягти на спину і дивитися у бік східного горизонту, давши очам щонайменше 20 – 30 хвилин для адаптації до темряви.

Шукайте яскраві смуги, які з'являються в куточку вашого ока на частку секунди,
– пояснює Ніко Адамс, астрофізик з організації SSP International.

Важливо також знайти спосіб фізично заблокувати яскравий Місяць, наприклад, за допомогою будівлі або дерева, щоб покращити контрастність неба. Додаткових інструментів – телескопів чи біноклів – не потрібно, оскільки вони навпаки звужують ваше поле огляду, а ви не знаєте, звідки конкретно вилетить метеор.

Які метеорні потоки чекають на нас далі?

У травні залишається кілька слабших, але стабільних метеорних потоків. Найпомітнішим є Ета-Ліриди, які зазвичай активні у першій половині місяця. Це доволі скромний потік із кількома метеорами на годину, але інколи він дає короткі сплески активності. Наприкінці травня починають проявлятися Камелопардаліди, пов’язані з кометою 209P/LINEAR. У більшості років вони майже непомітні, але їхня поведінка нестабільна, і в окремі періоди вони можуть несподівано активізуватися, як це вже траплялося у попередні роки.

У червні метеорна активність традиційно низька, однак повністю "порожнім" небо не буде. У цей час домінують Дельта-Офіухіди, слабкий потік із дуже розсіяним радіантом. Його метеори повільні й часто тьмяні, тому спостерігати їх складніше. Ближче до кінця місяця починають з’являтися перші метеори Альфа-Капрікорніди, які стануть значно активнішими вже в липні. Попри невелику кількість, цей потік цікавий тим, що здатен продукувати яскраві боліди – короткі, але дуже ефектні спалахи на небі.

У липні ситуація помітно покращується. Активність Альфа-Капрікорнід зростає, і вони стають одним із найпривабливіших потоків середини літа саме через часті яскраві метеори. Паралельно починає нарощувати силу значно потужніший потік Південні Дельта-Аквариди, який досягає максимуму наприкінці липня. Він дає вже десятки метеорів на годину в пікові ночі за ідеальних умов. Також у другій половині липня стартують перші метеори знаменитого потоку Персеїди, хоча їхній максимум припаде вже на серпень.

Звідки беруться метеоритні дощі?

Метеоритні дощі – це не випадкове явище, а цілком закономірний результат руху Землі крізь космічне "сміття", яке залишили інші небесні тіла. Основне джерело таких дощів – комети. Коли комета наближається до Сонця, її лід починає випаровуватися, і разом із газом у космос викидаються дрібні частинки пилу, піску й камінців. Вони не зникають – залишаються розтягнутими вздовж орбіти комети, пише Scientific American. Це буквально довгий слід уламків, який обертається навколо Сонця роками або навіть тисячоліттями.

Земля, рухаючись своєю орбітою, щороку проходить через ці потоки. У цей момент безліч дрібних частинок одночасно влітають у атмосферу на величезній швидкості. Вони згорають через тертя з повітрям і створюють яскраві спалахи – те, що ми називаємо "падаючими зірками". Насправді це не зірки, а крихітні фрагменти космічного пилу, пояснює Time and Date.

Майже всі метеори в одному дощі рухаються паралельно, бо походять із одного потоку. Через перспективу вони ніби вилітають з однієї точки на небі – так званого радіанта. Саме тому кожен метеорний дощ має свою "прив’язку" до сузір’я (наприклад, Персеїди чи Леоніди).

Хоча більшість метеорних дощів пов’язані з кометами, інколи джерелом можуть бути й астероїди або "мертві" комети, що вже втратили лід, але залишили після себе уламки, звертає увагу Encyclopedia Britannica.

І нарешті, чому вони повторюються щороку. Орбіта Землі стабільна, і вона регулярно перетинає ті самі ділянки космосу. Тому, попри те, що кожен метеорний дощ може бути сильнішим або слабшим (через нерівномірний розподіл пилу), самі події передбачувані й циклічні.