Магнітні бурі у травні: чого чекати від космічної погоди протягом тижня
Магнітні бурі на початку травня / Колаж 24 Каналу/UnsplashПочаток травня 2026 року є вельми спокійним, але науковці пильності не втрачають. Вони щодня аналізують поверхню Сонця, щоб зрозуміти, чого нам чекати далі на Землі. У цьому матеріалі традиційно аналізуємо останні повідомлення про стан поверхні зорі, сонячні плями, корональні викиди та все інше, що формує космічну погоду.
Чи будуть магнітні бурі з 4 по 10 травня?
Судячи з останніх спостережень, жодних збурень найближчими днями чекати не варто. Як показують дані solen.info, жодних корональних викидів маси в бік Землі не було з 1 по 3 травня.
Дивіться також Вчені попереджають: потужний спалах на Сонці загрожує протестами та панікою
Корональні викиди маси
Річ у тім, що саме корональні викиди відповідальні за найсильніші бурі на Землі. Це гігантські виверження плазми та магнітного поля з сонячної корони, які зоря виштовхує у відкритий космос на величезній швидкості. Після виверження ця хмара плазми мчить через Сонячну систему. Якщо траєкторія перетинається з орбітою Землі, вона досягає нашої планети за 1 – 3 дні.
Земля має власну захисну парасольку у вигляді магнітосфери. Коли викид вдаряється об магнітне поле Землі, відбувається їхня взаємодія. Це запускає ті самі збурення, які ми називаємо "мігнітними бурями". Вони стають причиною яскравих полярних сяйв, але також можуть впливати на роботу супутників та електромереж.
Тож із цього можна робити простий висновок: якщо викидів у бік Землі не було, отже, великих збурень не буде.
Корональні діри
Однак слабкі збурення можуть також викликатися корональними дірами. Це не буквальні дірки в поверхні Сонця, а ділянки в його атмосфері (короні) з розімкненим магнітним полем. Якщо у звичайних областях магнітні лінії утворюють закриті петлі, які утримують гарячу плазму, то в корональних дірах вони виходять прямо у відкритий космос.
Оскільки магнітне поле в цих зонах відкрите, плазма більше не утримується петлями і виривається назовні на величезних швидкостях – до 800 кілометрів на секунду. Це вдвічі швидше, ніж звичайний сонячний вітер.
Через постійний витік речовини корональні діри мають меншу густину й температуру, тому на знімках в ультрафіолеті вони виглядають як темні плями. Але коли цей високошвидкісний потік досягає нашої планети (зазвичай за 2–3 дні), він тисне на магнітне поле Землі. Взаємодія цього потоку з нашою магнітосферою викликає її коливання. Зазвичай вони обмежуються рівнем G1, але зрідка можуть досягати й G2.
Яка ситуація зараз із корональними дірами?
Наразі Земля не перебуває під дією жодного потоку з корональної діри. Одна прямо до нас обертається об'єкт CH1363, який досягне центральної частини Сонця (з нашої точки зору на Землі) вже найближчими днями. Це означає, що приблизно через три дні після цього моменту планета може відчути удар посиленого сонячного вітру.
Це може спричинити бурю на рівні G1, однак учені, як правило, не прогнозують такі події наперед, бо вони занадто слабкі. Наразі NOAA мовчить щодо того, чи будуть магнітні бурі через корональну діру CH1363.

Карта корональних дір і сонячних плям станом на 3 травня 2026 року / Фото SDO/NASA
Чи були магнітні бурі з 1 по 3 травня?
Перший день нового місяця приніс із собою невеликі зміни у стані космічного середовища. Згідно з даними моніторингового ресурсу SpaceWeather від 1 травня 2026 року, цей день супроводжувався відносно низьким загальним рівнем сонячної активності, проте на диску нашої зірки відбувалися динамічні процеси.
У цей період було зафіксовано лише незначні спалахи класу C, але стан окремих регіонів сонячних плям постійно змінювався. Групи під номерами 4424, 4428 і 4429, а також новоутворена область у південно-східному квадранті Сонця, продемонстрували зростання від незначного до помірного рівня. Водночас регіони 4420, 4423 та 4425 виявили ознаки поступового розпаду.

Таким було Сонце 1 травня 2026 року / Фото SDO/HMI
Незважаючи на низьку інтенсивність спалахів на початку доби, геомагнітна обстановка на Землі швидко зреагувала на потік сонячної плазми. У звіті, який надав ресурс SolarHam, зазначається, що геомагнітна активність сягнула рівня G1, який є найслабшим із можливих. Сталося це завдяки посиленому потоку сонячного вітру. Хоча згодом активність дещо вщухла, ймовірність активних умов зберігалася до кінця доби 1 травня.
2 травня спостерігачі вже не повідомляли про жодні збурення. На той момент сонячний диск був буквально всіяний групами плям – їх налічувалося щонайменше дев'ять. Однак, незважаючи на таку кількість, жодна з них не становила реальної загрози для магнітосфери планети. Фахівці у своєму звіті повідомили: "Усі вони мають стабільні магнітні поля, які навряд чи вибухнуть. Активність сонячних спалахів має залишатися низькою цими вихідними".
Станом на 3 травня ситуація на Сонці залишалася аналогічною, демонструючи продовження спокійного періоду. Кількість груп сонячних плям на диску дещо зменшилася до восьми, при цьому вони зберігали свою магнітну стабільність.