Ліси як актив: чому досвід Бразилії не можна копіювати, але варто зрозуміти
Віктор Смаль, голова Державного агентства лісових ресурсів України
Бразилія зробила те, про що останні роки багато говорили, але майже ніхто не ризикував реалізувати на практиці. Держава вперше передала процес відновлення лісу приватній компанії. Йдеться не про класичне лісокористування, а про інший механізм: бізнес інвестує у відновлення деградованих територій, а витрачені кошти повертає собі через продаж вуглецевих кредитів на глобальному ринку.
Фактично йдеться про спробу перевести відновлення деградованих лісових екосистем у ринкову площину – поєднати екологію з фінансовими інструментами. В теорії це допоможе країні залучити приватний сектор до відновлення природних ресурсів, а також розвивати ринок зелених кредитів.
І хоча цей кейс, безумовно, стане важливим сигналом для світу, точне копіювання такого підходу в Україні навряд чи можливе.
Національні особливості
Чинна система ведення лісового господарства в Україні історично має фахову школу, налагоджені процеси лісовпорядкування, захисту та обліку лісів. Наразі жодна приватна структура не має такої бази та можливостей.
Крім того, ідея передати відновлення лісів приватним операторам виглядає привабливо лише на перший погляд. Це рішення може свідчити про вразливість системи управління лісами: протягом останніх років регулярно з’являється інформація про незаконні рубки в Амазонії – настільки масштабні, що наслідки видно з супутників.
У таких умовах держава може шукати альтернативні моделі захисту лісів – зокрема експериментувати із залученням приватного сектору. Тобто це не лише про інновацію, а й про реагування на проблеми управління.
Інституційні спроможності
Варто також враховувати, що будь-яка модель управління у сфері лісового господарства – це не лише про інструменти, а й про інституції.
Ринок вуглецевих кредитів не може масштабно та стабільно функціонувати без системи акредитації, обліку, контролю та верифікації, яку найчастіше забезпечує держава або уповноважені інституції. Жоден міжнародний інвестор не працюватиме з окремим суб’єктом, якщо за ним не стоїть зрозуміла національна система.
Саме тому ключове завдання для України сьогодні – не запуск окремих проєктів, а побудова цілісної системи торгівлі вуглецевими кредитами.
І ця робота вже ведеться: за сприяння міжнародних партнерів, зокрема Світового банку, розпочалося формування інституційної бази, яка дозволить лісовій галузі стати одним із драйверів кліматичного фінансування. Також маємо формувати регуляторну та ринкову інфраструктуру для повноцінної участі в глобальному ринку вуглецевих кредитів.
Що варто переймати
Світ рухається до спільної мети – обмежити глобальне потепління до 1,5℃ та досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року. Тобто рівень викидів має дорівнювати рівню їхнього поглинання. Це не абстрактна мета, а відповідь на цілком конкретні ризики – від локальної втрати врожаїв до продовольчих криз у цілих регіонах.
Ринок вуглецевих кредитів забезпечує взаємодію структур, що генерують викиди, зі структурами, що забезпечують поглинання цих викидів. І у цій взаємодії ліси відіграють ключову роль як природні поглиначі вуглецю. Вони стають не просто ресурсом, а ключовим активом у системі кліматичного фінансування.
Перспективи для України
Кліматичне фінансування відкриває для нас низку практичних можливостей.
Перша – це відновлення та розвиток лісових екосистем на територіях, що постраждали від війни. Зокрема кошти від продажу вуглецевих сертифікатів можна спрямувати на розмінування.
Друга – збереження самосійних лісів на сільськогосподарських землях. Це один із найбільш недооцінених ресурсів.
Зелене фінансування може стати для громад стимулом зберігати самозалісені території. Так ми розв’язуємо кілька завдань: збільшуємо площу лісів, забезпечуємо високий рівень поглинання СО₂ та залучаємо фінансовий ресурс для економічного розвитку громад.
Третя — посилення цифровізації лісової галузі. У цій сфері вже досягнуто значного прогресу: сформовано прозору систему обліку, контролю й прослідковуваності деревини, що є важливою передумовою для інвестицій. Водночас залишається потенціал для подальшого розвитку, зокрема за рахунок зеленого фінансування цифрових сервісів.
Свій шлях
Кейс Бразилії – це важливий сигнал про зміну глобальної логіки: ліси стають частиною фінансової архітектури кліматичної політики.
Але для України ключове – не копіювати інструменти, а будувати власну модель, яка спирається на інституційну спроможність, професійний підхід, прозорість і довіру.
Кліматичне фінансування – це точно наше майбутнє. Завдання лише в тому, щоб системно до нього готуватися.
Схожі новини
France moves to symbolically repeal slavery legislation
Тимчасова повірена у справах США: Я особисто перебуваю у Києві
У Києві відновлять конкурс для заповнення вакантних посад керівників закладів освіти – Київрада
