Кто станет самым богатым? ИИ без результата. Сообщение под контролем. Лучшие истории мира.

Редакція LIGA.net відбирає найцікавіші історії зі світових медіа й стисло переказує їх українською мовою

Цей проект є частиною контенту, що доступна для підписників LIGA PRO. Долучайся та відкривай для себе історії, що підкорили увагу читачів зі всього світу цього тижня.

Ще у 1987 році економіст і нобелівський лауреат Роберт Солоу звернув увагу і почав вивчати цікаве, на його думку, явище: попри стрімкий розвиток комп’ютерних технологій, продуктивність праці не зростала так, як очікувалося.

Сьогодні цей парадокс знову став актуальним. Цього разу у зв’язку зі штучним інтелектом. Попри активне впровадження ШІ у бізнесі, його вплив на продуктивність і зайнятість поки що залишається обмеженим. Чому ж ШІ не має суттєвого впливу ані на продуктивність, ані на рівень зайнятості?

Читайте на LIGA.net свіжий випуск – 10 найкращих історій світу.

Цілі Китаю в ірано-американській війні (The Washington Post)

ЄС відмовляється від WhatsApp і Signal (Politico)

Найбагатші європейські країни у 2030 році (Euronews)

Втеча з КНДР: 10 років планувань (CNN)

Джон Тернус: Новий керівник Apple (BBC)

• Як ШІ навчають офісної роботи (Bloomberg)
• Парадокс Солоу: Нові технології – не гарантія продуктивності (Fortune)
• Коли вибачення шкодять (Harvard Business Review)
• Занурення у світ мільярдерів (The Atlantic)
• Коли доба збільшиться до 25 годин (Express)

"Миротворець" з вигодою

Поки конфлікт між США, Ізраїлем та Іраном лише загострюється, Китай демонструє стриману й обережну позицію. У перші тижні протистояння Пекін практично не робив гучних заяв, навіть після загибелі верховного лідера Ірану. Реакція китайського МЗС обмежувалася короткими формулюваннями, без емоційних оцінок чи розгорнутих коментарів.

Водночас, пише The Washington Post, Китай намагається подати себе як сторону, що підтримує мирне врегулювання. Його офіційні представники наголошують на необхідності припинення вогню та відновлення переговорів. Зокрема, китайська влада різко розкритикувала морську блокаду Ормузької протоки, вказавши, що такі дії лише посилюють напруження та загрожують безпеці судноплавства.

Та й загалом, попри тісні зв’язки з Іраном, Пекін не демонструє готовності активно втручатися в конфлікт або тиснути на Тегеран. Китайський лідер Сі Цзіньпін досі не сигналізував про наміри використати свій вплив для досягнення домовленостей. І це відповідає загальному принципу китайської зовнішньої політики, який передбачає невтручання у внутрішні справи інших держав.

Паралельно Китай підтримує контакти з іншими країнами регіону. Упродовж останніх тижнів відбувалися дипломатичні зустрічі з представниками держав Перської затоки, зокрема зі спадкоємцем престолу Абу-Дабі. У Пекіні ці контакти описують як частину прагнення відігравати “конструктивну роль” і діяти як “відповідальна країна”. А під час зустрічі з прем’єр-міністром Іспанії китайський лідер також заявив про необхідність не допустити повернення до “закону джунглів” у міжнародних відносинах. Ці слова пролунали на тлі критики дій США, які ведуть військову кампанію проти Ірану.

Водночас конфлікт має економічні наслідки, які зачіпають Китай. Зростання цін на енергоносії, порушення ланцюгів постачання та загальна нестабільність на ринку створюють додаткові виклики. Китай залишається одним із найбільших імпортерів іранської нафти, а Ормузька протока є ключовим маршрутом для транспортування енергоресурсів.

КНР також бере участь у дипломатичних процесах, пов’язаних із врегулюванням ситуації. Після невдалого раунду переговорів між США та Іраном китайський міністр закордонних справ провів телефонні розмови з партнерами в регіоні, закликаючи сторони зберігати досягнуті домовленості та продовжувати діалог. Окрім цього, Пекін використовує зв’язки з Пакистаном, щоб мати можливість впливати на процеси опосередковано. А на більш глобальному рівні Китай разом із Росією заблокував у Раді Безпеки ООН резолюцію щодо відкриття Ормузької протоки. Китайська сторона пояснила це тим, що документ не враховує причин кризи та не містить чіткої оцінки дій США та Ізраїлю.

Також офіційний Пекін заперечує твердження про можливу військову підтримку Ірану зі свого боку, навіть попри окремі повідомлення у пресі. А державні медіа Китаю продовжують критикувати дії США, порівнюючи їхні спроби змінити ситуацію на Близькому Сході з нескінченними зусиллями Сізіфа.

І вся ця ситуація розвивається саме під час підготовки до зустрічі лідерів США та Китаю, що має відбутися у найближчі місяці. Китайська сторона прагне уникнути кроків, які могли б ускладнити ці переговори або вплинути на двосторонні відносини. Тому й офіційні особи намагаються не пов’язувати тему іранського конфлікту з ширшим порядком денним відносин між обома країнами, адже поки ще сподіваються на те, що цей рік стане чи не проривним у китайсько-американських відносинах.

Які цілі переслідує Китай в ірано-американській війні

Європейські уряди дедалі активніше відмовляються від використання популярних месенджерів на кшталт WhatsApp і Signal для службового спілкування. У Франції, Німеччині, Польщі, Нідерландах, Люксембурзі та Бельгії вже впроваджують власні внутрішні сервіси обміну повідомленнями для передання чутливої інформації між чиновниками. Подібні рішення з’явилися і в НАТО. До кінця цього року перейти на власний інструмент планує і Єврокомісія.

Цей курс, пише Politico, пов’язаний із прагненням зменшити залежність від американських технологій, бо WhatsApp належить Meta, а Signal керується організацією зі США. Тому європейські країни шукають альтернативи, які дозволяють контролювати інфраструктуру та дані. Урядовці прямо говорять: для них це суттєвий ризик – використовувати платформи, на які вони не мають впливу. Особливо в умовах, коли технології стають інструментом політичних ігор.

Водночас йдеться не про те, що WhatsApp чи Signal є технічно ненадійними чи відчутно небезпечними: обидва сервіси використовують наскрізне шифрування, однак урядові структури потребують додаткових інструментів. Наприклад, можливості обмежувати коло учасників розмов, керувати доступом або контролювати метадані, які відображають час і місце комунікації. Саме таких функцій бракує у масових застосунках.

Тож ініціатори такої відмови окремо наголошують на питанні безпеки. Ба більше, останнім часом фахівці з кібербезпеки фіксували атаки російських хакерських груп, спрямовані на політиків та держслужбовців саме через популярні месенджери. У Брюсселі ситуація теж викликала занепокоєння – Європейська комісія навіть рекомендувала частині високопосадовців закрити робочі чати в Signal після серії інцидентів, пов’язаних із кіберзагрозами. Загалом Бельгія стала однією з останніх країн, що запустила власний захищений месенджер – BEAM. Його пропонують використовувати членам федерального уряду, включно з прем’єр-міністром. Застосунок має звичний функціонал з повідомленнями, дзвінками та обміном файлами, але працює він у закритому середовищі під контролем держави.

Представники розробників таких захищених рішень наголошують, що використання масових месенджерів у великих організаціях створює ризики, оскільки вони не були спроєктовані для таких завдань. Закриті системи, де спілкуються лише державні службовці, дозволяють уникати частини загроз, зокрема пов’язаних із зовнішнім втручанням.

Учасники обговорень зазначають, що активізація роботи над власними європейськими рішеннями помітно прискорилася після повернення Дональда Трампа до влади у США. Додатковими факторами, що прискорили роботу, стали окремі інциденти, як-от обговорення військових планів американськими чиновниками у Signal, санкції проти Міжнародного кримінального суду та масштабні збої в роботі хмарних сервісів Amazon, які лише продемонстрували залежність Європи від зовнішніх технологій.

Водночас експерти та чиновники звертають увагу, що йдеться не лише про політичні та безпекові міркування. Частина змін усе ж пов’язана і з практичною необхідністю узгодити офіційні правила комунікації з тим, як вона відбувається насправді у повсякденній роботі державних структур та між людьми.

Європейських чиновників змушують відмовлятися від WhatsApp та інших месенджерів, що не контролюються урядами

За прогнозами Міжнародного валютного фонду, до 2030 року більшість європейських країн усе ж демонструватимуть зростання ВВП на душу населення. Водночас самі їхні позиції в рейтингу змінюватимуться несуттєво, особливо якщо враховувати показник за паритетом купівельної спроможності (PPP), який коригує різницю в цінах між країнами.

Очікується, що до зазначеного терміну на перше місце за PPP вийде Ірландія, обійшовши Люксембург, який лідирує у 2025 році. Euronews пише, що показник вираховувався серед 41 європейської держави, включно з членами ЄС, кандидатами та Великою Британією. Водночас економісти звертають увагу, що для Ірландії показник ВВП значною мірою спотворюється діяльністю транснаціональних корпорацій, тому альтернативні метрики, як-от валовий національний дохід, дають іншу картину.

До першої п’ятірки 2030 року також увійдуть Норвегія, Швейцарія та Данія,  їхні позиції, за прогнозами, залишаться стабільними. Серед найбільших економік Європи найвище місце посідає Німеччина – 12-те. За нею йдуть Франція (15-та), Велика Британія (16-та), Італія (18-та) та Іспанія (22-га).

Найнижчі позиції у рейтингу здебільшого посідають країни-кандидати на вступ до ЄС. Україна, Косово та Молдова залишаються в кінці списку. Винятком є Туреччина, яка, за прогнозами, підніметься на 29-те місце, випередивши деякі країни ЄС, зокрема Болгарію, Латвію та Грецію.

Більшість держав збережуть свої позиції між 2025 і 2030 роками. Найбільше падіння прогнозується для Греції – з 29-го на 32-ге місце, тоді як Кіпр покаже найбільше зростання, піднявшись із 16-го на 13-те. Інші зміни будуть мінімальними.

Порівняння номінальних показників ВВП і PPP демонструє відмінності між країнами. Наприклад, Мальта, Румунія, Польща та Туреччина мають вищі позиції за PPP, ніж у номінальному вимірі, що вказує на відносно вищу реальну купівельну спроможність. Натомість для Естонії, Великої Британії, Ісландії та Латвії ситуація протилежна.

На вершині рейтингу різниця особливо помітна. Ірландія та Люксембург значно випереджають інші країни з прогнозованими показниками – близько $182 000 і $167 000 відповідно. За ними йдуть Норвегія та Швейцарія, прогноз яких перевищує $115 000.

Серед країн ЄС, без урахування Ірландії та Люксембургу, найвищий показник має Данія – майже  $100 000, тоді як Греція демонструє найнижчий результат – приблизно $54 000. Серед великих економік Німеччина має найвищий рівень купівельної спроможності, а Іспанія – найнижчий, із різницею близько третини.

За межами ЄС розрив ще помітніший: більшість країн-кандидатів залишаються на позначках нижче $50 000, а деякі – навіть нижче $30 000, що приблизно вдвічі менше за рівень Греції.

Якщо розглядати номінальні показники в євро, різниця між країнами ще більша. До 2030 року ВВП на душу населення коливатиметься від приблизно 7000 євро в Україні до понад 150 000 євро в Люксембурзі. Навіть усередині ЄС розрив залишається значним: Данія, Нідерланди, Швеція та Австрія входять до числа лідерів, тоді як Болгарія має найнижчий показник серед країн Євросоюзу.

Серед найбільших економік лише Німеччина потрапляє до першої десятки за номінальним показником, а Велика Британія – одразу за нею. Поза ЄС високі місця також посідають Швейцарія, Ісландія та Норвегія.

ВВП яких європейських країн стане найбільшим до 2030 року

Історія втечі двох братів із Північної Кореї розгорталася роками. Автори CNN пишуть, що на реалізацію плану, який колись запропонував їхній батько, у чоловіків пішло більше ніж десятиліття. Але у ніч проти 6 травня 2023 року цей задум нарешті став реальністю. Під прикриттям триденного шторму на Жовтому морі родина з дев’яти осіб вирушила до човна, прихованого в темряві, ризикуючи натрапити на озброєну берегову охорону. Кім Іль Хьок і Кім Ї Хьок зібрали рідних, серед яких були жінки, а також двох маленьких дітей, захованих у мішках. Дружина одного з братів, на п’ятому місяці вагітності, спершу не хотіла залишати країну, але згодом погодилася.

Ідея такої ризикової втечі виникла у родини ще багато років тому. Вони жили досить далеко від узбережжя, однак батько переконував, що вихід морем із КНДР можливий. Молодшого сина відправили працювати у містечку на узбережжі, де він поступово освоїв рибальство, придбав човен і налагодив контакти з місцевими чиновниками та силовиками, присипляючи їхню пильність. Часто за допомогою хабарів. З часом до нього переїхали й родичі.

У північнокорейському повсякденні родина Кімів вважалася досить заможною. Вони займалися торгівлею, мали побутову техніку і навіть нелегально дивилися південнокорейські телеканали, використовуючи саморобну антену з мідного дроту. Ці передачі відкривали їм іншу реальність – де є цілодобово електрика, достатньо  їжі та свобода пересування.

Для втечі необхідно було перетнути так звану Північну обмежувальну лінію – фактичний морський кордон між Північною та Південною Кореями. Цей район суворо контролюється, однак брати поступово вивчали його особливості та маршрути морських патрулів, вдаючи з себе рибалок, які нібито випадково заплили у заборонену зону, переслідуючи великі косяки риби. Так чоловіки неодноразово підпливали до кордону і поверталися назад, “притираючись” до прикордонників, які їх запам’ятовували, і формуючи таким чином переконливе прикриття.

Готувати втечу родина продовжила навіть після смерті батька, її натхненника. Переломним моментом для втікачів стала пандемія COVID-19: торгівля продуктами приносила прибуток, але навколо зростали бідність і смертність. Тому втрачати час вже не можна було.

У день втечі брати підкупили нічний патруль на узбережжі, пояснивши, що вирушають на риболовлю. Жінки окремо дісталися до човна, перетнувши прибережне мінне поле за заздалегідь вивченим маршрутом. Усі дев’ятеро, разом із прахом батька, зібралися на борту. Човен рухався повільно, щоб уникнути виявлення. Двигун працював тихо, а діти мовчали та сиділи нерухомо у схованках. Через кілька годин родина досягла вод Південної Кореї. Їх помітили військові, і після коротких переговорів Кіми підтвердили, що прибули як перебіжчики.

Через чотири місяці після прибуття в родині народилася донька. Згодом усі зібралися, щоб відсвяткувати її перший день народження вже в Сеулі. Проте через два місяці після цього один із братів, Кім Ї Хьок, загинув унаслідок нещасного випадку під час занурення з аквалангом.

Після трагедії родина зібралася на прощання в лікарні. Дружина загиблого залишилася з двома дітьми, які ще не встигли повністю адаптуватися до нового життя. Кім Іль Хьок каже, що досі не може повірити, що після десяти років планування втечі його брат зміг насолодитися лише 19 місяцями свободи. Але потрібно жити далі, зараз чоловік опановує нову професію та виступає публічно, розповідаючи про життя в Північній Кореї. У березні в нього народилася ще одна донька вже в Південній Кореї. Він продовжує будувати нове життя разом із родиною і вважає себе щасливчиком.

Як північнокорейській родині вдалося втекти з країни і як вони живуть тепер

Компанія Apple оголосила про зміну керівництва. Після 15 років роботи на посаді генерального директора Тім Кук залишає її. Його наступником стане Джон Тернус, нинішній керівник підрозділу апаратної інженерії, який працює в компанії вже майже чверть століття. Він офіційно очолить Apple з 1 вересня, тоді як чинний СЕО перейде на посаду виконавчого голови ради директорів. До цього моменту Кук залишатиметься на посаді, щоб забезпечити плавний перехід і співпрацювати з новим керівником. Після передання повноважень він продовжить брати участь у діяльності компанії, зокрема у взаємодії з урядовими структурами в різних країнах, пише BBC.

Кук очолив Apple ще у 2011 році, після того як Стів Джобс залишив посаду голови правління через проблеми зі здоров’ям. За роки його керівництва компанія суттєво зміцнила свої позиції: у 2018 році Apple першою серед публічних компаній досягла ринкової оцінки в один трильйон доларів, а нині її вартість оцінюється вже в чотири трильйони. Сам Кук назвав свою роботу на чолі техногіганта “найбільшою честю в житті” та висловив упевненість у наступникові. Він охарактеризував Тернуса як керівника з інженерним мисленням і здатністю до інновацій, підкресливши, що це саме та людина, яка має очолити компанію в новий період її розвитку.

Джон Тернус став одним із головних кандидатів на цю посаду ще торік, після відходу операційного директора Джеффа Вільямса. За час роботи в Apple він долучався до створення ключових продуктів компанії: від усіх поколінь iPad і багатьох моделей iPhone до запуску AirPods та Apple Watch. Також він керував переходом комп’ютерів Mac на власні процесори компанії.

У своїй першій заяві Тернус назвав Кука своїм наставником і висловив оптимізм щодо майбутнього Apple. Його призначення оглядачі вже розглядають як сигнал про можливий акцент на розвитку нових продуктів і технологій, адже протягом останніх років діяльність компанії під керівництвом Кука часто оцінювали як стабільну з фінансового погляду, але менш інноваційну в продуктовому плані. Аналітики зазначають: попри зростання прибутків і масштабів бізнесу, лінійка продуктів усе ж лишалася відносно незмінною, а сама компанія значною мірою залежала від продажів iPhone.

Тім Кук, на відміну від свого попередника, не мав інженерного або маркетингового бекграунду. Його досвід був пов’язаний з операційною діяльністю, логістикою та управлінням бізнес-процесами. Саме ці якості, за оцінками експертів, дозволили компанії ефективно масштабуватися та зміцнити свою позицію на ринку. Під час його керівництва одним із найбільш помітних нових продуктів став Apple Vision Pro – гарнітура змішаної реальності, яка все ж не отримала широкого поширення серед споживачів. Подальший розвиток Apple тепер пов’язують із тим, як вона зможе адаптуватися до нових умов, зокрема до швидкого розвитку штучного інтелекту та конкуренції з боку інших технологічних гігантів, які активно інвестують у цей напрям.

Тож і оглядачі, і інвестори очікують, що Джон Тернус як новий керівник приділятиме більше уваги розробці нових категорій пристроїв, зокрема складніших смартфонів або аксесуарів, як-от розумні окуляри. Бо Apple вже неодноразово зазнавала критики як за повільне реагування на розвиток штучного інтелекту і зростання інтересу до нього, так і за інтеграцію рішень сторонніх компаній у свої операційні системи.

Хто такий Джон Тернус, який замінить Тіма Кука на посаді голови правління Apple

Стартап Mercor із Сан-Франциско стрімко набирає обертів на інвестиційному ринку, пропонуючи нову та досить незвичну послугу: вони залучають фахівців із різних галузей, які допомагають навчати штучний інтелект виконувати їхню роботу на професійному рівні. До цієї діяльності залучають лікарів, юристів, журналістів, фінансистів і навіть соціальних працівників. Компанія, пише Bloomberg, вже оцінюється приблизно у $10 млрд і співпрацює з великими технологічними гравцями, серед яких OpenAI, Anthropic та Meta.

Одна зі спеціалісток, які співпрацюють з Mercor і яка погодилася розповісти Bloomberg про свій досвід, –  це соціальна працівниця Таша Козак із Флориди. На своїй основній роботі вона допомагає сім’ям у складних життєвих обставинах: шукає житло, підтримує дітей, контактує з батьками. Після робочого дня вона підключається до платформи Mercor, де виконує інше завдання – навчає ШІ аналізувати кейси соціальної роботи. За її словами, ця діяльність вже приносить їй дохід, співмірний з основною зайнятістю, навіть за меншої кількості годин. Робота з платформою поділена на дрібні завдання. Наприклад, спеціалісти створюють запити для моделей, які мають відтворювати професійні дії – від аналізу історії розвитку дитини до оцінки медичних результатів чи перевірки текстів. Інші команди перевіряють відповіді ШІ, а процес навчання розбивається на численні етапи, у яких беруть участь сотні людей.

І подібна діяльність поширена серед різних професій. Лікарі працюють із медичними даними, письменники оцінюють тексти, інші спеціалісти тестують моделі у своїх сферах. Частина з них використовує платформу як додаткове джерело доходу, особливо в умовах нестабільності на ринку праці.

Тож компанія зростала дуже швидко. Лише за кілька років вона залучила близько $500 млн інвестицій, а двоє її засновників – молоді підприємці без тривалого професійного досвіду – вже стали паперовими мільярдерами. За даними компанії, вона виплачує мільйони доларів щодня своїм підрядникам і вже є прибутковою.

Але діяльність Mercor супроводжується і критикою. У мережі з’являються скарги на організацію роботи, нестабільність проєктів і непрозорість умов оплати. Деякі підрядники зазначають, що реальний час виконання завдань перевищує очікування, що впливає на фактичний рівень заробітку. Окремі суперечки навіть перейшли в юридичну площину. У судах розглядаються позови, де компанію звинувачують у неправильній класифікації працівників як незалежних підрядників і в надмірному контролі за їхньою діяльністю. Також виникли питання щодо захисту даних після інциденту з витоком інформації, який зачепив систему компанії.

Та все ж Mercor продовжує діяльність. Зараз компанія розробляє власні інструменти оцінки ефективності штучного інтелекту, зокрема проєкт APEX. Він передбачає перевірку здатності моделей виконувати професійні завдання у сферах права, медицини, консалтингу та інших галузях. За результатами тестів, сучасні системи вже можуть виконувати частину таких завдань, але поки що не демонструють стабільної якості у складних ситуаціях. Засновники кажуть, що розглядають розвиток ШІ як процес, що змінює структуру роботи. Вони говорять про можливість трансформації ролей, де частина завдань передається алгоритмам, а люди зосереджуються на інших функціях, включно з навчанням самих систем.

Водночас самі учасники платформи по-різному оцінюють цей процес. Деякі бачать у ньому спосіб використати свої навички в нових умовах, інші говорять про ризики для професій і можливі зміни в доступі до послуг, зокрема в медицині чи соціальній сфері, коли живі люди з досвідом працюватимуть тільки з елітою, тоді як для інших доступним буде лише ШІ.

Як $10-мільярдний стартап навчає ШІ, щоб повністю замінити ним офісних співробітників

Ще у 1987 році економіст і нобелівський лауреат Роберт Солоу звернув увагу і почав вивчати цікаве, на його думку, явище: попри стрімкий розвиток комп’ютерних технологій, продуктивність праці не зростала так, як очікувалося. Після появи транзисторів і мікропроцесорів у 1960-х роках темпи зростання продуктивності, навпаки, сповільнилися: з 2,9% у період 1948–1973 років до 1,1% після цього. Це явище пізніше отримало назву “парадокс Солоу”.

І ось сьогодні, пише Fortune, цей парадокс знову став актуальним. Цього разу у зв’язку зі штучним інтелектом. Попри активне впровадження ШІ у бізнесі, його вплив на продуктивність і зайнятість поки що залишається обмеженим. За даними дослідження, яке охопило 6000 керівників компаній у США, Великій Британії, Німеччині та Австралії, майже 90% опитаних заявили, що за останні три роки ШІ не мав суттєвого впливу ані на продуктивність, ані на рівень зайнятості.

Водночас близько двох третин цих компаній уже використовують штучний інтелект, але в середньому лише близько півтори години на тиждень. Чверть респондентів узагалі не впроваджують цю технологію у своїй роботі. Попри це, керівники очікують, що протягом найближчих трьох років ШІ все ж забезпечить зростання продуктивності приблизно на 1,4% і збільшення обсягів виробництва на 0,8%.

Раніше окремі дослідження давали більш оптимістичні оцінки. Зокрема, у 2023 році дослідники з MIT припускали, що використання ШІ може підвищити ефективність працівників майже на 40%. Проте нові дані не підтверджують таких результатів у широкому масштабі, що змушує економістів ставити питання про реальну віддачу від інвестицій у технології, обсяг яких лише позаторік перевищив позначку у $250 млрд.

Економіст Торстен Слок зазначає, що штучний інтелект поки що не позначається на ключових макроекономічних показниках – ані в статистиці зайнятості, ані в продуктивності, ані в інфляції. Окремі дослідження демонструють різні результати: одні фіксують незначне зростання продуктивності, інші — більш скромні або суперечливі ефекти. Додаткові ж дослідження звертають увагу на ставлення працівників до технологій. Згідно з опитуванням, рівень регулярного використання ШІ зріс, але довіра до нього знизилася. Інші дані показують, що надмірне використання ШІ-інструментів може навіть знижувати продуктивність: деякі працівники повідомляють про втому, розсіяність і збільшення кількості помилок. Окремі компанії також враховують довгострокові наслідки автоматизації. Наприклад, в IBM зазначили, що повна заміна початкових посад може створити дефіцит менеджерів у майбутньому, тому компанія планує збільшувати кількість молодих працівників.

Водночас історичний досвід показує, що ефект від технологічних змін все ж може з’являтися, але з запізненням. Після періоду стагнації у 1970–1980-х роках зростання продуктивності відновилося у 1990-х. Деякі економісти вважають, що подібний сценарій можливий і зараз, коли інвестиції поступово перетворюються на практичні результати. Дослідження також показали, що частина ефектів може бути менш помітною: наприклад, використання генеративного ШІ підвищує ефективність повсякденних завдань, але зекономлений час не завжди спрямовується на іншу роботу чи підвищення кваліфікації. 

Загалом, за словами Слока, якоїсь однієї думки стосовно загального впливу штучного інтелекту на економіку зараз немає й оцінюється він по-різному. Подальші результати залежатимуть від того, як саме компанії інтегруватимуть ці технології у свої процеси.

Керівники зізнаються: впровадження ШІ не впливає на працевлаштування і продуктивність праці

Серед бізнесів, що надають різні послуги, загалом вважається, що вибачення перед клієнтом – це універсальне правило сервісу. Проте нові дослідження, про які пише Harvard Business Review, показують, що така стратегія не завжди працює так, як очікується. У деяких випадках вона може навіть знижувати задоволеність клієнтів і впливати на їхню подальшу поведінку.

Ідея про проактивні вибачення виникла задовго до розвитку сучасних технологій. Американський авіаперевізник Southwest Airlines свого часу навіть запровадив підхід, за якого вони першими повідомляли клієнтів про проблеми та перепрошували ще до того, як ті починали скаржитися. Сьогодні ж такі можливості значно розширилися: компанії можуть відстежувати якість сервісу в реальному часі й автоматично реагувати на збої. Amazon, наприклад, здатен прогнозувати затримки доставлення і заздалегідь інформувати клієнтів, Netflix – виявляти перебої у стримінгу, а оператор зв’язку AT&T – оперативно реагувати на проблеми з мережею. Усі ці інструменти справді дозволяють компаніям діяти швидко й у великих масштабах.

Однак саме тут виникає складність. Можливість перепрошувати швидше не означає, що це завжди доречно. Дослідження, проведене в кілька етапів, показало, що вибачення можуть мати зворотний ефект, якщо клієнт не знав про проблему. У таких випадках вони знижують рівень задоволення, довіру, готовність рекомендувати сервіс і робити повторні покупки.

Цей ефект було підтверджено під час польового експерименту з сервісом доставлення їжі. Коли одну групу клієнтів попереджали про затримку до 15 хвилин і супроводжували це вибаченням, вони рідше поверталися до сервісу, робили дедалі менше замовлень і витрачали менше грошей, ніж ті, кому нічого не повідомляли. Загальний фінансовий розрив між цими групами перевищив $65 000. І причина такого результату, на думку дослідників, полягає в тому, що вибачення підвищують обізнаність клієнта про проблему. Навіть якщо затримка або інший збій був незначним, сам факт вибачення підкреслює, що щось пішло не так. У результаті ситуація сприймається як серйозніша, ніж могла б здаватися без додаткового повідомлення.

Цікаво, що інші форми комунікації можуть діяти інакше. Наприклад, нейтральне повідомлення про затримку без вибачення не впливало на рівень задоволення, залишаючи його на тому ж рівні, що й у випадку відсутності будь-якої реакції. Різниця полягає в тому, що вибачення прямо сигналізує про помилку компанії. Водночас вибачення можуть бути ефективними, якщо клієнт уже знає про проблему. У такій ситуації вони не збільшують обізнаність, але додають відчуття чесності й уваги, що позитивно впливає на сприйняття сервісу.

Дослідження також показує, що важливу роль відіграє контекст. Якщо клієнт подав скаргу або очевидно зіткнувся з проблемою, наприклад не отримав замовлення, то вибачення сприймається доречно. Якщо ж незрозуміло, чи помітив він збій, краще обмежитися нейтральним інформуванням або взагалі не втручатися.

Окремо дослідники підкреслюють і значення часу. Передчасні вибачення, навіть якщо проблема ще не сталася, можуть знизити задоволеність, особливо якщо в підсумку все пройде без збоїв. Тому рішення про комунікацію має враховувати не лише факт можливого порушення, а й те, як і коли про нього повідомляти.

Як висновок, HBR пише, що сучасні можливості моніторингу сервісу вимагають не лише швидкої реакції у разі виникнення непередбачуваної проблеми, а й точного розуміння ситуації. Вибачення дійсно лишаються важливим інструментом, але їх ефективність залежить від того, чи відповідають вони реальному досвіду клієнта та його очікуванням.

Коли вибачення клієнтам приносять більше шкоди, ніж користі

У фіналі фільму “Нафта (І буде кров)” персонаж Деніел Плейнв’ю, якого грає актор Денієл Дей-Льюіс, уже старий і надзвичайно багатий нафтовий магнат, вбиває свого давнього суперника, проповідника, якого зіграв Пол Дано. Колись той намагався продати йому землю з нафтою, але вона вже не була потрібна: герой пояснює, що висмоктав усі ресурси з сусідньої ділянки. Коли суперник, опинившись у відчаї, просить грошей, Плейнв’ю його жорстоко вбиває. І після цього вигукує: “Я все!”, що означає не очікування страшного покарання, як пише автор The Atlantic на початку свого есе, а повну свободу від будь-яких правил.

Ще у 2018 році він опинився серед гостей закритого заходу Campfire, організованого засновником Amazon, мільярдером Джеффом Безосом у Санта-Барбарі. Це була подія для обраних – знаменитостей, митців і впливових людей. Гостей доставляли приватними літаками, розміщували в розкішному курортному готелі, забезпечували безпеку та комфорт. Надсилали навіть подарунки до номерів, і це були предмети розкоші.

Програма кількаденного заходу містила лекції та неформальне спілкування. Виступали судді Верховного суду США, лікарі й дослідники – як на заходах TED, а вечорами гості обмінювалися ідеями. І часто, звернув увагу автор, звучало одне запитання: “Чому я тут?” Його ставили письменники, музиканти, науковці, тоді як кінозірки й мільярдери не дивувалися – для них такі події були звичними.

Завершення поїздки виявилося несподіваним: дружина автора випадково зламала зап’ястя, а він із дітьми захворів. Попри це, організатори оперативно допомогли з медичною допомогою. Та особиста розмова з Безосом після того, що сталося, справила на мільярдера дивне враження. Почувши про травму, той не висловив ані співчуття, ані підтримки, а лише відреагував розгублено й одразу пішов, залишивши співрозмовника на своїх асистентів.

Загалом, спостерігаючи за подією, автор пише, що відчув атмосферу впевненості та значущості, що панувала серед учасників. Здавалося, що вони здатні вирішувати глобальні проблеми. Але водночас виникло відчуття самовпевненості: досягнення в одній сфері породжують переконання у власній універсальній геніальності.

Статус Безоса на тому заході був особливим. Його статки тоді перевищували $100 млрд, і це відчувалося в поведінці оточення. Навіть найбагатші та найвідоміші гості тяжіли до нього. Але водночас у його поведінці ще відчувалася залежність від думки інших і бажання підтримувати певний образ.

Через кілька років після цієї події, пише автор, ситуація змінилася. Такі фігури, як засновник Meta Марк Цукерберг та керівник Tesla Ілон Маск, разом із Безосом, здається, існують у середовищі, де їхні дії не мають жодних зовнішніх обмежень. У їхньому світі багатство означає не лише доступ до ресурсів, а й відсутність ризику втрат. Будь-які помилки не впливають на становище, а поняття поразки втрачає сенс.

І такий стан, на думку автора, має психологічні наслідки. Коли ресурси безмежні, а наслідки відсутні, інші люди сприймаються як другорядні. Зникає механізм, який формує розуміння реальності через взаємодію та зворотний зв’язок. Моральні орієнтири слабшають, адже середовище не змушує враховувати наслідки власних дій. Подібні настрої виявляються і в публічних висловлюваннях. Наприклад, Дональд Трамп говорив, що єдиним обмеженням для нього є лише його власна мораль. Інші впливові діячі також підкреслюють власну незалежність від зовнішніх правил. І тим самим, розмірковує автор наприкінці свого есе, стають схожі на головного героя фільму “Нафта”, який, скоївши страшний злочин, відчуває щастя і полегшення, бо ще ніколи не був таким вільним.

Як журналіст The Atlantic побував на приватному курорті Джеффа Безоса

Вчені припускають, що в далекому майбутньому тривалість доби на Землі може зрости до 25 годин через поступове уповільнення обертання планети. Але, за їхніми оцінками, цей процес відбувається настільки повільно, що у повсякденному житті люди не помічають змін.

Основною причиною такого явища вважається гравітаційна взаємодія між Землею та Місяцем. Саме ця сила, яка також визначає припливи й відпливи, діє як своєрідне гальмо для обертання планети. І хоча зазвичай вважають, що доба триває 24 години, за даними NASA, орбіта Землі не є ідеальною, тому деякі дні трохи довші або коротші за стандарт. Існує також інший спосіб визначення тривалості доби – сидеричний день, тобто час, за який Земля здійснює повний оберт навколо своєї осі. Зараз цей показник становить приблизно 23 години 56 хвилин.

Гравітаційний вплив Місяця спричиняє коливання рівня океанів. Під час обертання Землі виникають припливні хвилі, але вони не збігаються точно з положенням Місяця. Це пов’язано з тим, що між океанською водою та дном виникає тертя, яке забирає частину енергії обертання Землі. Водночас Місяць унаслідок цього процесу поступово прискорюється. У результаті Місяць щороку віддаляється від Землі приблизно на 3,8 см, а тривалість доби збільшується орієнтовно на 2,3 мілісекунди за століття. І хоча ці зміни здаються незначними, вони накопичуються.

Водночас швидкість уповільнення обертання Землі не є постійною. Дослідники зазначають, що на неї впливають також інші фактори, зокрема зміни клімату, танення льодовиків, перерозподіл водних мас та процеси в розплавленому ядрі планети. Через це точне прогнозування майбутніх змін ускладнюється.

Для узгодження часу використовується система так званих високосних секунд. Вони додаються до всесвітнього координованого часу (UTC), щоб він відповідав реальній швидкості обертання Землі. Як зазначають вчені, це є стандартною практикою у вимірюванні часу. Наразі міжнародний атомний час, який визначається за допомогою сотень атомних годинників у десятках лабораторій, відрізняється від UTC на 37 секунд. Останнє додавання такої секунди відбулося у грудні 2016 року.

Науковці припускають, що за приблизно 200 млн років доба може тривати 25 годин, якщо взаємодія Землі та Місяця залишатиметься незмінною. Проте Місяць не є єдиним чинником, який впливає на обертання Землі. Дослідження, фінансовані NASA, показують, що зміни розподілу мас, наприклад льоду й води, також впливають на обертання планети.

Такі процеси спричиняють коливання Землі під час обертання та зміщення її осі, що називається полярним рухом. Вони також призводять до поступового збільшення тривалості доби. Спостереження за цими явищами ведуться ще з початку XX століття.

Крім того, від початку 2000-х років швидкість уповільнення обертання Землі зросла, як не дивно, через людей. Вчені описують це як “сповільнюється швидше, ніж у будь-який період попереднього століття”. Представник NASA Сурендра Адхікарі навіть зазначив, що за відносно короткий час людство змінило кліматичну систему так, що це вже впливає навіть на швидкість обертання планети.

Вчені прогнозують збільшення доби до 25 годин через сповільнення планети

Як відбираємо історії: весь тиждень наша редакція з ранку до ночі читає світові медіа — від Азії до Америки. Ми відбираємо й пропонуємо редактору топрозповіді, які обговорює світ. Якщо історія справді вражає, вона потрапляє в добірку в адаптованій версії — зі зміненим заголовком, зрозумілим в Україні, а також коротким переказом історії з контекстом, який дозволить зрозуміти, про що йдеться. Важливо: ми не перекладаємо тексти, а переказуємо зміст. Якщо історія вас зацікавила — переходьте за посиланням на початку статті та купуйте її у авторів. Оригінальні історії набагато більші і цікавіші, ніж стислий переказ.

Projects is proudly powered by WordPress