Кремль знову розкручує "Силу Сибіру-2": чому Китай не поспішає рятувати економіку Росії

Тема "Сили Сибіру-2" залишається однією з ключових на переговорах Москви з Пекіном, проте візит Володимира Путіна до Китаю у 2026 році знову не приніс бажаного результату. Хоча "Сила Сибіру-1" уже постачає понад 38 мільярдів кубометрів газу, Росії критично потрібен новий маршрут, щоб прилаштувати ресурси Ямалу після втрати європейського ринку.

Водночас Китай не спішить підписувати контракт, висуваючи певні вимоги. Річ у тім, що країна не хоче залежати від одного постачальника, а тому вимагає газ за внутрішньоросійськими цінами та відмовляється фінансувати будівництво. А для Росії питання "Сили Сибіру-2" – це насамперед спроба компенсувати зупинку "Північних потоків".

24 Канал дізнався, чому Китай не поспішає підписувати угоду, як на газові переговори впливає загострення на Близькому Сході та наскільки важливим проєкт газогону є для економіки Росії.

Чому Росія знову заговорила про запуск "Сили Сибіру-2"?

Як відомо, Росія та Китай вчергове не домовилися про терміни запуску "Сили Сибіру-2" цієї весни. Росіяни обережно коментують цю ситуацію, зокрема за словами прессекретаря Путіна Дмитра Пєскова, чітких термінів реалізації цього проєкту нібито ще немає, але водночас він додає, що вдалося досягнути досить великих домовленостей.

Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Загалом основні параметри розуміння по "Силі Сибіру-2" є. І за маршрутом є, і за тим, як це будуватиметься. Якісь нюанси залишилося домовити, але загалом таке розуміння вже є,
– заявив речник Путіна Дмитро Пєсков за підсумками переговорів делегацій Росії та КНР у Пекіні.

Річ у тім, що Росія розраховує за допомогою проєкту "Сила Сибіру-2" частково компенсувати доходи й обсяги експорту газу після зупинки поставок по "Північних потоках" до Європи.

Ще у 2025 році російський Інтерфакс підрахував, що з урахуванням будівництва нового газопроводу "Сила Сибіру-2" та збільшення поставок далекосхідним маршрутом, поставки російського газу до Китаю у перспективі можуть зрости на 58 кубометрів на рік.

Нагадуємо, що торік "Сила Сибіру-1" нарешті вийшла на проєктну потужність 38 мільярдів кубометрів, і навіть перевищила її. У вересні 2025 року, під час візиту Володимира Путіна до КНР досягнуто домовленості наростити рівень прокачування газу трубопроводом до 44 мільярдів кубометрів на рік.

Керівник енергетичних програм Центру глобалістики "Стратегія XXI" Ігор Стукаленко у розмові з 24 Каналом заявив, що тема "Сили Сибіру-2" на слуху знову через події на Близькому Сході, внаслідок чого вся логістика в регіоні перекрита.

Ігор Стукаленко

Керівник енергетичних програм Центру глобалістики "Стратегія XXI"

Для Китаю це теж важливо, оскільки через ці маршрути вони отримували приблизно 20 мільярдів кубічних метрів газу, це близько 17 – 18 мільйонів тонн LNG. Це досить значні обсяги.

Відповідно удари по катарському заводу з боку Ірану безумовно впливають на постачання газу. І хоч це не надто велика частка в загальному балансі, втім партнери з Росії це розуміють, і це один із факторів активізації переговорного процесу щодо "Сили Сибіру-2".

Що відомо про проєкт "Сила Сибіру-2"?

Ще у 2006 році між Китаєм та Росією був підписаний Меморандум про постачання природного газу. Це було підписано головою правління "Газпрому" Олексієм Міллером та генеральним директором компанії CNPC Чень Ген.

Тоді пропонувалося збудувати газогін для експорту природного газу з російського Західного Сибіру з назвою газогін "Алтай".

• Однак згодом розробку проєкту було припинено через розбіжності з приводу цін на природний газ та конкуренції з боку інших джерел газу на китайському ринку.
• Крім того, територія Алтаю, через яку мав прокладатися газогін, вкрита горами, а тому розпочинати будівництво там доволі важко.

Втім на цьому історія не закінчилася. Через 7 років після цього, у 2013 році, "Газпром" та CNPC домовляються про будівництво вже іншого газопроводу, який назвали "Сила Сибіру-2".

Його протяжність має становити близько 6 700 кілометрів, з яких 2 700 кілометрів – пройти територією Росії, а 2 500 кілометрів – територією Монголії. Водночас запланована потужність прокачування – 50 мільярдів кубометрів газу на рік.

Проєкт газопроводу "Сила Сибіру – 2" / Інфографіка Global Energy Monito

За словами енергетичного експерта Володимира Омельченка, який поділився своїми думками з 24 Каналом, проєкт, який проходить з Ямалу через Сибір, а потім через Монголію до Китаю, є доволі протяжним.

Володимира Омельченка

Директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова

Китай вже кілька років на нього не погоджується, оскільки для них цей проєкт не має ніякого сенсу.

Чому Китай не погоджується на будівництво нового газопроводу?

Пекін вже кілька разів відкладав рішення щодо підписання контракту. Його так і не було підписано у 2024 та 2025 роках.

Річ у тім, що Китай не хоче повторити помилок Європейського Союзу, який надмірно покладався на російський газ. Зараз країна максимально широко диверсифікує поставки газу.

Як ще раніше розповідав у коментарі 24 Каналу директор із досліджень DiXi Group Роман Ніцович, мета Росії у проєкті "Сили Сибіру-2" полягає у тому, щоб встановити розцінки на рівні проєкту "Сила Сибіру-1", але Китай хоче, аби росіяни постачали газ за внутрішньоросійськими цінами, які нижчі за світові вдвічі.

До того ж зараз у "Газпрому" немає коштів на будівництво газогону, а Китай не хоче платити за нього. Відтак єдиною рушійною силою став меморандум про будівництво газопроводу "Сила Сибіру-2", який підписали у вересні 2025 року. Втім до нього варто ставитися більш скептично, аніж серйозно.

Як додає Ігор Стукаленко, Китай попри все має значний газовий баланс. Його власний видобуток становить приблизно 250 мільярдів кубометрів, а решта – імпорт, який у різні роки становить 170 – 180 мільярдів.

Ключовий момент у тому, що Китай свідомо уникає прив'язки до одного постачальника й формує максимально диверсифікований імпортний портфель.

• Відтак є постачання не лише з Росії, а й із Центральної Азії: Туркменістану (до 40 мільярдів кубічних метрів на рік), Казахстану та Узбекистану (разом десь до 10 мільярдів кубічних на рік).
• Крім того, великі обсяги LNG, де основний постачальник – Катар. А також постачання з Малайзії, Індонезії та Австралії.

Натомість частка Росії в імпорті Китаю становить приблизно від 48 до 50 мільярдів кубічних метрів газу. Водночас "Сила Сибіру-2" у запропонованому вигляді передбачає ще близько 55 мільярдів кубометрів. Що вже потенційно означає прив'язку до одного великого джерела постачання.

• Окремо варто враховувати, що на противагу трубопровідному газу, LNG є глобальним товаром, який можна купувати з різних ринків, як і нафту, й це дає додаткову безпекову перевагу.
• Ще один фактор – ціна. Китайська сторона традиційно наполягає на нижчих цінах або максимально вигідних умовах постачання.

Річ у тім, що внутрішня ціна на газ в Росії є доволі незначною. Для орієнтування, для енергетики газ в Росії є найдешевшим – це десь 120 – 125 доларів за тисячу кубометрів газу,
– каже Стукаленко.

І оскільки вартість газу становить 60 – 70% у структурі ціни на електроенергію, доступ до дешевого ресурсу є ключовою конкурентною перевагою російської промисловості над європейською.

Саме тому Китай наполягає на максимально низьких цінах у переговорах із Росією, бо отримання дешевого енергоресурсу дозволить економіці країни отримати чималі переваги.

Про це говорить і Омельченко, який додає, що Китай і не відмовляє Росію від будівництва, але сам не бажає фінансувати цей проєкт.

Проєкт коштує чимало грошей. А тому за такої схеми, яку пропонує Китай, він ніколи не окупиться Росії,
– додає пан Володимир.

Наскільки новий газопровід важливий для економіки Росії?

Як повідомлялося, Росія у січні – липні 2025 року експортувала до КНР трубопровідний газ на суму 5,69 мільярда доларів. Це на 21,3% перевищує показник за аналогічний період 2024 року.

А дані травня свідчать про те, що Росія закриває близько 28% газового імпорту Китаю.

Цікаво! "Газпром" і CNPC вели переговори щодо збільшення поставок трубопроводом "Сила Сибіру-1" на 6 мільярдів кубометрів на рік із 2031 року. Такі нові поставки можуть принести компанії додаткові 1,5 мільярда доларів на рік, виходячи з ціни на газ у 250 доларів за 1 000 кубічних метрів.

Через таку прив'язаність до Китаю, каже Стукаленко, проєкт "Сила Сибіру-2" для Росії є важливим на тлі значного зменшення обсягів експорту до Європи. Адже десь до 150 мільярдів кубічних метрів газу, які видобувалися на Ямальському півострові, опинилися без залучення.

Варто згадати, що "Газпром" вклав величезні кошти в "Північні потоки". І зараз постає питання їх економічної компенсації через нові експортні маршрути,
– зауважує експерт Центру глобалістики "Стратегія XXI".

Володимир Омельченко також розповів, що причина, чому росіяни знову заговорили про запуск "Сили Сибіру-2", полягає у складному фінансовому стані "Газпрому".

Компанія втратила можливість сама себе фінансувати, оскільки втратила ринок Європейського Союзу. Наразі газ постачається лише до Угорщини та Словаччини через Турецький потік. А після того, як Україна припинила транзит російського газу у 2025 році, ситуація ще більше погіршилася в "Газпромі",
– каже Омельченко.

Відтак Росія шукає інші ринки збуту, адже якщо на ринку нафти ще можна диверсифікувати постачання цього ресурсу завдяки танкерам, то з трубопровідним газом ситуація зовсім інша.

Як пояснив Омельченко, наразі невідомо, які збитки "Газпрому" є станом на зараз, адже це секретна інформація. Однак цілком логічно, що це вимірюється в сотнях мільярдів рублів.

Компанія тривалий час перебуває у передбанкрутному стані, утримуючись на плаву лише завдяки прямим державним дотаціям. Проте спроможність бюджету Росії надалі фінансувати ці збитки вичерпується: українська розвідка повідомила про перевищення дефіциту Росії на 2026 рік, який вже досягнув 78,4 мільярда доларів за перші 4 місяці цього року.