Коли агенти ЦРУ починають говорити – слухайте уважно

У США дедалі частіше з'являються сигнали, які ще кілька років тому звучали б як політична фантастика. І коли про можливий крах американської системи починають говорити не блогери чи радикали, а колишні офіцери ЦРУ, це вже не просто інформаційний шум.

У США дедалі частіше з'являються сигнали, які ще кілька років тому звучали б як політична фантастика. І коли про можливий крах американської системи починають говорити не блогери чи радикали, а колишні офіцери ЦРУ, це вже не просто інформаційний шум.

YouTube підкинув мені в рекомендації епізод подкасту Diary of a CEO зі Стівеном Бартлеттом. Назва — Former CIA Spies: The CIA Tried To Ban This Story! We're Leaving The US by 2030!. Дві з половиною години. Я передивився до кінця.

Читайте також Про троянського коня Кремля, боржників Трампа і північну загрозу, якої ми не бачимо

Епізод вийшов вісім місяців тому – у серпні 2025 року. Не свіжина. Але повістка, яку там підіймають, в Америці живе давно. Просто не всі звертають увагу.

Для тих, хто не знає: Diary of a CEO – не районна газета. Дванадцять мільйонів підписників, мільярд переглядів. Сюди не потрапляють випадково. І тут не говорять випадково. Особливо – якщо ти колишній агент ЦРУ. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Вони не мали права говорити. Але заговорили

Ендрю та Джіхі Бустаманте – подружжя, яке провело роки в таємних операціях Центрального розвідувального управління США. Він – офіцер прикриття, вона – офіцерка-аналітикиня. Обоє підписали довічні угоди про нерозголошення. У 2019 році подали заявку на публікацію книги – ЦРУ дало дозвіл. У 2021-му – забрало його назад і перекласифікувало всі матеріали.

Щоб вийти на публіку, їм довелося погрожувати ЦРУ судовим позовом за Першою поправкою. Такі прецеденти є – колишні офіцери справді судилися з агентством. І справді виглядали як бунтівники.

Але є одна деталь, про яку не заведено говорити. Бувало – і не раз – що подібні суди були вигідні самому ЦРУ. Що агентство було зацікавлене в тому, щоб його колишній офіцер виглядав переслідуваним. Бо переслідуваним – вірять. А чи не зацікавлене ЦРУ і в цьому конкретному випадку – питання, яке я залишу без відповіді. Бо це тема окремої розмови.

Одне скажу точно: колишніх співробітників ЦРУ не буває. Є ті, хто виконує завдання відкрито. І ті, хто виконує завдання під прикриттям власної "відставки".

Що вони кажуть – і як це читати

Бустаманте говорить про причини від'їзду обережно. Дуже обережно. Як і личить людині його фаху. Але якщо слухати між словами – картина складається сама.

США, каже він, переживають складний "підлітковий вік". Порівнює ситуацію зі стрімким крахом Венесуели. Планує переїхати до Європи, на Близький Схід або до Латинської Америки.

Колишній офіцер ЦРУ. Людина, яка присягала захищати США. Їде.

Люди, які розуміються на таких речах, зчитують це рішення правильно: не втома від країни. Оцінка ризику. Профільна. Холодна. Без емоцій.

Трамп і слово, якого він уже не боїться

У січні 2026 року після виступу на Всесвітньому економічному форумі в Давосі чинний президент США сказав дослівно: "Іноді потрібен диктатор".

До цього – 2023-му – казав, що хоче бути диктатором "лише на один день". У серпні 2025-го, підписуючи укази, обронив: "Багато людей кажуть: "Можливо, ми б хотіли диктатора".

Три рази. Різні формати. Різні аудиторії. Один меседж.

У роботі з публічною комунікацією це називається повторення як легітимізація. Перший раз – скандал. Другий – обговорення. Третій – норма. Хтось дуже добре знає цей інструмент.

Як монтується диктатура

Слова – це слова. Але за ними йдуть документи. 20 січня 2025 року, у перший день після повернення в Овальний кабінет, Трамп підписав помилування для майже 1 600 учасників штурму Капітолію. Назвав їх "патріотами". Сигнал системі простий: політичне насильство заради лідера – це більше не злочин. Це доказ лояльності.

Лютий 2026 року. Адміністрація запроваджує Schedule Policy/Career – реінкарнацію скандального Schedule F. П'ятдесят тисяч кар'єрних чиновників, які раніше були захищені від політичних звільнень, одномоментно втрачають цей захист. Незалежна бюрократія знищується як клас. На її місце приходить лояльність.

І нарешті – Insurrection Act, Закон про повстання. Від Лос-Анджелеса влітку 2025 року до Міннесоти взимку 2026-го Трамп погрожує кинути регулярну армію проти власних громадян на вулицях американських міст. Це червона лінія, яку демократії не перетинають. Він перетворює цю загрозу на буденність.

Це вже не обмовки. Це архітектура.

Два постріли. Обидва – промах

За два роки на Трампа було скоєно два замахи.

• Липень 2024-го, Батлер, Пенсільванія. Двадцятирічний Томас Меттью Крукс вистрілив із даху за 130 метрів від сцени. Куля зачепила праве вухо. Секретна служба офіційно визнала провал – комунікацій, командування, координації.
• Вересень 2024-го, Вест-Палм-Біч. Раян Раут чекав з гвинтівкою на полі для гольфу. У записці написав: "Це була спроба вбивства Трампа. Я дуже шкодую, що не впорався".

Два замахи. Обидва – невдалі.

Теорій будувати не буду. Але люди, які розуміються на аналізі, знають одне: збіг – це категорія для тих, хто аналізом ніколи не займався. А ЦРУ займається ним професійно. І саме його колишні офіцери першими вирішили залишити країну.

Кеннеді: не "хто", а "навіщо"

У 2025 році Трамп розсекретив 63 400 сторінок документів про вбивство Кеннеді. Сенсацій не знайшли. Знайшли інше – картину того, як ЦРУ втручалося у вибори, скидало уряди і саботувало економіки по всьому світу.

Мене завжди цікавило не, хто натиснув курок, а навіщо.

Кеннеді після провалу в Затоці Свиней пообіцяв "розтрощити ЦРУ на тисячу шматків". Підписав договір про заборону ядерних випробувань – проти волі Пентагону. Почав виводити війська з В'єтнаму. Системно конфліктував із військово-промисловим комплексом.

22 листопада 1963-го його не стало. Вже наступного дня Джонсон розвернув усе у зворотний бік.

Питання просте: що відбувається з президентами, які занадто сильно тиснуть на систему? І що – з тими, хто діє разом із нею?

Сцена, яку варто побачити

4 травня 2026 року. Сенатський комітет з судових питань. Сенатор Кріс Кунс запитує кандидата на посаду федерального судді Джона Марка: "Розкажіть про 22-гу поправку до Конституції. Що вона передбачає?".

Марк знизує плечима: "22-га поправка... Сенаторе, моя кар'єра здебільшого пов'язана з кримінальним переслідуванням. У мене не було нагоди використовувати саме цю".

Кандидат на посаду федерального судді США не знає, що 22-га поправка забороняє одній людині бути президентом понад два терміни.

Кунс пояснює і запитує, чи може Трамп балотуватися у 2028 році? "Сенаторе, це мені здається більше гіпотетичним питанням".

Кунс звертається до всієї панелі: "Хтось може допомогти з 22-ю поправкою?". Тиша.

Це не українська повістка. Це діалог із Сенату США – три тижні тому. І він про одне: чи залишиться Трамп після 2028 року.

Сам Трамп у березні 2025-го сказав NBC, що не жартує щодо третього терміну, бо "є методи". Конгресмен Енді Оглз уже подав законопроєкт про зміну Конституції – три терміни замість двох. Складайте картинку самі.

Хтось скаже, що суди заблокують. Можливо. Але чи є американські суди сьогодні справді незалежним інститутом, чи інструментом у чужих руках? Це тема окремої розмови. І вона буде.

Хтось скаже: це конспірологія. Добре. Але поясніть мені – навіщо сенатор витрачає час офіційних слухань на "конспірологію"? Кунс – не блогер. Він член Сенатського комітету. Питав публічно, під камери, в протокол. Тому що третій термін Трампа – це не теорія. Це американська повістка. Просто не всі ще це помітили.

Чому це про нас

Агентів ЦРУ вчать мовчати – це перше, чого вчать у Ленглі. Коли двоє з них обирають найпопулярніший подкаст світу і понад дві години говорять про те, що залишають власну країну – це не відвертість. Це сигнал.

Кому він адресований – питання відкрите. Чи встигнемо ми його прочитати правильно – теж.

Для України, яка залежить від американської підтримки, ці процеси – не абстрактна геополітика. Америка, що рухається до концентрації влади в одних руках, – це інша Америка. З іншими пріоритетами. І, можливо, з іншим ставленням до союзників.

Стежте уважно. Особливо за тим, про що не говорять вголос.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Якщо ви профі у своїй справі і хочете, щоб ваша колонка зʼявилася на нашому сайті - напишіть нам на скриньку s.mindzhosa@24tv.com.ua