Кілзона стала величезною: військовий розкрив, де росіяни провалились на фронті

• Російська армія не досягає помітних успіхів на фронті, попри тиск на кількох ділянках.
• Військовослужбовець Кирило Сазонов зазначив, що основні проблеми росіян видно на Донеччині та Запоріжжі, де реальність не відповідає заявам про наступ.

Російська армія продовжує тиснути одразу на кількох ділянках фронту, але помітного результату це їй не дає. Попри спроби перекидати підкріплення і посилювати штурми, бої дедалі більше зводяться до виснаження і втрат.

Військовослужбовець, політолог Кирило Сазонов в ефірі 24 Каналу пояснив, що найважчі для росіян проблеми зараз видно і на Донеччині, і на Запоріжжі. За його словами, гучні заяви про наступ не збігаються з тим, що відбувається безпосередньо на полі бою.

Дивіться також Загроза з Білорусі реальна, Росія активно прораховує і планує операції, – Сирський

Росіяни загрузли в позиційних боях

На фронті росіяни зараз не мають простору для швидкого просування, бо бої дедалі більше зводяться до виснаження. Велика зона ураження не дає нормально рухатися вперед, тому спроби штурмувати українські позиції впираються у втрати ще до того, як вони можуть розвинути успіх.

Ситуація така: насправді всі ув'язли в позиційних боях. Кілзона настільки велика, що здолати її неможливо,
– сказав Сазонов.

Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Головні зусилля росіяни зосередили на двох великих напрямках – Запоріжжі та Донеччині. На Донеччині їхня мета не змінилася: вони намагаються пробитися до Краматорська з півдня через Костянтинівку, а також тиснуть від Мирнограда і Покровська в бік Добропілля, щоб зайти до цього вузла ще й із заходу та створити загрозу для всього району.

До слова! У середині травня 2026 року Павло Паліса заявив, що Росія не виконала жодного зі своїх дедлайнів на Донеччині. За його словами, окупанти не змогли до кінця квітня взяти Костянтинівку, навряд чи на початку літа почнуть штурм Краматорсько-Слов'янської агломерації, не вийдуть до вересня на адміністративні кордони Донецької області і водночас намагатимуться розвивати наступ ще й на стику Дніпропетровської та Запорізької областей.

Водночас навіть там, де ворог намагається діяти найактивніше, картина не схожа на підготовку до великого прориву. Із того, що видно і на полі бою, і навіть у повідомленнях російських воєнкорів, російська армія більше говорить про тиск і "успіхи", ніж реально показує результат.

Я дуже уважно ставлюся до того, що пишуть їхні воєнкори, чим вони пишаються і де бачать результат. А там дуже погано насправді,
– наголосив Сазонов.

Поки росіяни намагаються тиснути одночасно і на півдні, і на Донеччині, їхні сили розпорошуються між кількома ділянками. Через це вони не можуть зібрати достатній ресурс, щоб на якомусь одному напрямку справді переламати ситуацію.

Чому російські підкріплення не змінюють ситуацію?

Росіяни намагалися посилити одразу кілька проблемних ділянок, але навіть перекидання резервів не дало їм потрібного ефекту.

Важливо! Геолокаційні кадри, опубліковані 13 і 14 травня 2026 року, свідчать, що Сили оборони просунулися в районі Закітного на північний схід від Слов'янська, а російські війська зосередили атаки на Рай-Олександрівці. На Костянтинівському напрямку окупанти намагалися проникати малими групами, але українські контратаки стримували просування і не давали їм взяти місто.

Частину сил, які ще на початку весни готували для прориву на Донеччині в бік Костянтинівки і далі до Краматорська, довелося відправити на Запоріжжя, бо на півдні становище для них виявилося надто важким.

20 тисяч бійців, яких Росія планувала підготувати і перекинути на Донеччину, на Костянтинівку, так туди і не дійшли. Це поповнення пішло на Гуляйполе, на Запоріжжя, тому що в них на півдні дуже погані справи,
– пояснив Сазонов.

Те, що все ж вдається нашкребти по підрозділах, росіяни вже не використовують для наступального ривка. Ці сили знімають з різних частин і кидають туди, де треба терміново закривати втрати – на Мирноградський, Покровський, Добропільський напрямки, зокрема в район Гришиного.

Вони нашкребли вже, як то кажуть, з кожного батальйону по роті, з кожного полку по батальйону. І ось цих надьорганих відправляють на Донбас, але теж не для наступу, а затикати діри від втрат,
– сказав військовослужбовець.

Проблема для росіян у тому, що цього ресурсу їм уже не вистачає навіть для стабільного поповнення.

Росіяни не можуть взяти Костянтинівку

Найпоказовіше російські проблеми видно на підступах до Костянтинівки. Вони кілька разів намагалися прорватися до міста різними способами, кидали в бій техніку, автомобілі й піхоту, а також пробували обійти його, щоб просунутися далі, але цей задум знову вперся у той самий бар'єр.

Військовослужбовець розказав як росіяни загрузли у позиційних боях: дивіться відео

Просування далі блокує і те, що окремі райони Часового Яру досі залишаються під контролем Сил оборони України. Через це росіяни не можуть спокійно пройти між Часовим Яром і Костянтинівкою, бо одразу підставляються під удари з флангів і ризикують самі опинитися у вкрай невигідному положенні.

Їм не вистачає ресурсів. Категорично. Ми знищуємо їх швидше, ніж вони прибувають. Це велика проблема,
– підкреаслив Сазонов.

Паралельно вони намагаються тиснути вздовж траси Покровськ – Бахмут і прорубатися до міста з півдня, з заходу і зі сходу. Росіяни вже підходили до району залізничного вокзалу на південній околиці, але їх звідти відкинули, і тепер вони знову крутяться навколо тієї самої точки, не маючи змоги просунутися глибше.

Повноцінне місто Констянинівку, вони його знищили, зруйнували, але взяти не можуть,
– наголосив військовослужбовець.

Варто знати! У поліції показали, що Костянтинівка вже майже повністю знищена. Місто описали як майже порожнє, з розбитими кварталами, обгорілими будівлями і постійними ударами авіабомб.

Усе це перетворює наступ на виснажливе місиво, де місто щодня руйнують обстрілами, але бажаного результату так і не отримують.

Нема в них успіхів ані на Донбасі, ані де. Нехай фантазують, але це фантазії підлітка про Анджеліну Джолі,
– сказав Сазонов.

Росіяни продовжують звітувати про нібито просування на Донеччині, але за цими заявами дедалі частіше стоїть не контроль, а самі руїни. Так сталося і з Лиманом: місто майже знищили, але повністю його не контролюють. Так само не відповідають дійсності й розмови про бої за Святогірськ, бо до нього росіяни навіть не підійшли настільки, щоб говорити про реальну загрозу. На цьому тлі обіцянки до осені повністю захопити Донецьку область, як і фантазії про Одесу, Київ чи Запоріжжя, виглядають відірваними від того, що відбувається на фронті.

Що відомо про російські плани на Донеччині та ситуацію на фронті?

Під час так званого "перемир'я" з 9 по 11 травня росіяни продовжували обмежені штурми, але українські військові контратакували і мали просування на Борівському, Слов'янському та Костянтинівському напрямках. Водночас ворог не зміг просунутися під Покровськом і Гуляйполем, а в західній частині Запорізької області українські сили відтісняли російські диверсійні групи.

На Лиманському напрямку, за словами Василя Денисюка, росіяни після невдалих березневих атак майже перестали використовувати бронетехніку. Українські дрони тримають щільну кілзону на глибину до 5 кілометрів, не дають ворогу накопичувати піхоту біля лінії зіткнення і б'ють по його логістиці, операторах БпЛА та групах, які намагаються підійти до переднього краю.