Каструля чи кастрюля: як правильно називати цей посуд українською мовою

• Правильна українська форма слова – "каструля", а не "кастрюля", що є русизмом.
• Слово "каструля" походить від німецького "Kasserolle", а в західних областях України також вживається слово "баняк".

Через звичку копіювати російську форму, не враховуючи українські правила правопису, дехто робить помилки навіть у назвах звичних побутових речей.

Як правильно називати посуд – каструля чи кастрюля, розповідаємо з посиланням на ресурс "Горох".

Дивіться також Корзина чи кошик: з чим люди йдуть до церкви на Великдень

Як правильно пишеться – каструля чи кастрюля?

Обов'язковим атрибутом на кухні є посуд у якому ми варимо їжу. А називаємо ми його запозиченою назвою, тому подекуди припускаються помилки.

А говоримо ми про – слово "кастрюля". Проте це помилковий варіант, що виник під впливом російської мови. Українська літературна норма закріплює правильну форму – каструля.

• Словник української мови (СУМ): каструля – металевий посуд, здебільшого циліндричної форми, призначений для варіння страв.
• Slovnyk.ua та інші мовні ресурси підтверджують: "каструля" – нормативна форма, "кастрюля" – русизм.

А керуємося ми таким правилом української мови, що після шиплячих звуків (ж, ч, ш, щ) не пишеться "ю", а вживається "у".

• російською: кастрюля → українською: кастрУля.
• російською: жюльєн → українською: жУльєн.

Це правило допоможе надалі уникати кальок і зберігати автентичність мовлення.

А от щодо походження слова, то воно прийшло до нас з німецької мови – Kasserolle, а те у свою чергу пішло від французького – сasserole.

Важливо! Раніше ми писали, що посуд в українській мові має свої назви, які не варто калькувати з російської. У нас немає слів – солонка, сахарниця, нож, вілка та інші.

Втім, це не єдина назва каструлю у західних областях України можуть ще називати – баняк, чи пестливо – банячок.

Каструля чи баняк: дивіться відео

Що це називають баняком?

Однак, "баняком" називають інший посуд давніший, яким користувалися для приготування у печі, з чавуну чи алюмінію. Він має специфічну форму, і прилаштований, щоб зручно було брати рогачем чи готувати на плиті зі знімними конфорками. Його почали виготовляти в кінці ХІХ століття, на зміну глиняним горщикам, які легко можна було розбити. Зараз такий посуд можна знайти на барахолках чи в селі у бабусі. Хтось його ще називає – чавунець, чавунок, чугунок, казанок, чигун, лембик.

Втім, вислови, "Голова – як баняк!" чи "Голова гуде / болить / розпухла – як баняк", "Голос – як з розбитого баняка" зберегли цю назву посуду. Як і література початку та середини ХХ століття:

• Грицько Вересай, сидячи під церковною оградою, грав на кобзі і підспівував деренчливим, наче розбитий баняк, голосом. (Федір Бурлака).
• Голова ватажка напухла, як баняк. (Іван Франко).
• Було й дітям частенько повнісінькі баняки молодих качанів варили. (Остап Вишня).
• Полиці заставлені ночвами з холодцем, баняками й макітрами з їжею, хлібом, пирогами. (Василь Кучер).

Це – баняк / OLX

Цікаво, що зараз чимало кулінарів-блогерів, знову беруться готувати у печі та у баняках. Смак страви – точно інший.

А хто не бачив чи не чув про такий посуд, а називає так каструлю, нічого страшного немає. Головне без росіянізмів – ніяких "кастрюль". Говоріть українською!