«Карати винних, не зупиняючи заводи». Що зброярі кажуть про скандал навколо Fire Point і якими будуть наслідки для компанії

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Навколо української оборонної компанії Fire Point виникло обговорення після публікації так званих плівок Міндіча та звинувачень у його можливому впливі на оборонні контракти компанії. Йдеться про підозри в непрозорому розподілі фінансування, можливих зв’язках із Міноборони та монополізації сегмента далекобійних дронів.

Ситуація викликала реакції серед представників оборонної галузі, військових і антикорупційних організацій. DOU зібрав їхні думки про те, які проблеми в оборонній сфері оголила ситуація з Fire Point. Також ми поспілкувалися з адвокатом про правову площину проблеми та можливі наслідки ситуації.

Нагадаємо, що вперше інформація компанію і підсанкційного бізнесмена Тимура Міндіча з’явилася у серпні 2025 року у розслідуванні Kyiv Independent. Видання повідомляло, що слідчі перевіряли можливе завищення цін, кількість поставлених дронів і ймовірний зв’язок Fire Point із Тимуром Міндічем. Компанія підтвердила перевірку, але відкинула звинувачення.

У листопаді Fire Point заявила, що повністю співпрацює з НАБУ і є одним із шести постачальників, щодо яких триває перевірка через можливе завищення цін на БПЛА. Тоді ж у компанії підтвердили, що Міндіч хотів купити 50% Fire Point, але угода не відбулася.

Днями «Українська правда» опублікувала розшифровки з телефонних розмов Тимура Міндіча, які НАБУ та САП прослуховували у липні 2025 року.

💭 Що в оборонній індустрії думають про розслідування

Реакція громадськості виникла після публікації нових фрагментів розмов Міндіча. Стенограми його спілкування з, ймовірно, колишнім міністром оборони Рустемом Умєровим, можуть свідчити про вплив Міндіча на рішення міністерства щодо фінансування Fire Point.

Водночас у самій компанії заперечують зв’язки з Міндічем, а публікацію стенограм називають «маніпуляціями та інформаційним вкидом».

«Ми не виключаємо, що за цими діями стоять конкуренти, які прагнуть позбавити фінансування, зупинити контракти та закрити наше підприємство», — йдеться в заяві від імені головного конструктора компанії Дениса Штілєрмана.

Тим часом Громадська антикорупційна рада при Міноборони закликала націоналізувати Fire Point і провести аудит контрактів компанії. Також вони закликали відсторонити Умєрова з посади секретаря РНБО.

Деякі виробники вважають, що ситуація з «плівками Міндіча» та його ймовірних зв’язків з Fire Point виходить за межі корупційного кейсу і може бути пов’язана з ширшими процесами — зокрема конкуренцією на ринку озброєнь, де українські компанії почали конкурувати з великими міжнародними виробниками.

Зокрема, офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський частину скандалу трактує як інформаційну атаку — на фоні успіхів українських розробок і конкуренції на глобальному ринку озброєнь. Він звернув увагу на те, що за ситуацією уважно стежать глобальні гравці, як-от Rheinmetall чи Lockheed Martin, а атака на Fire Point може бути «частиною великої гри за майбутній ринок озброєнь».

На скандал відреагував також голова Української ради зброярів Ігор Федірко. На його думку, скандал не можна розглядати лише як кейс однієї компанії:

«Fire Point сьогодні виходить далеко за межі останніх історій про Туапсе і всього, що палає на російській території. Це частина значно ширшої оборонної екосистеми».

На його думку, Україні критично бракує гравців, здатних тягнути складні оборонні програми, і їхня втрата матиме системні наслідки. Водночас, на думку експертів, навіть успішна робота компанії не знімає питань до її репутації — вона формується не заявами, а прозорістю і перевірками.

Будь-який незаконний вплив на контракти, приховану власність або використання державного ресурсу в приватних інтересах мусить мати юридичні наслідки, каже Ігор Федірко. І наголошує на необхідності розслідування — основі доказів і без швидких політичних рішень.

«Люди, які перетворюють близькість до держави, політичні зв’язки або доступ до оборонного сектору на власну касу, мають відповідати. Без привілеїв через прізвища, статус, дружбу чи минулі заслуги. Якщо був незаконний вплив на контракти, прихована власність або використання державного ресурсу в приватних інтересах, це повинно мати юридичні наслідки».

Втім він застерігає від «полювання на відьом, публічних вироків до завершення розслідування і націоналізації як швидкого політичного рефлексу»:

«Під час війни, у найкритичнішому для оборони країни секторі, такі кроки можуть створити більше ризиків, ніж розв’язати проблем».

Цю думку підтверджує й Анатолій Храпчинський — він переконаний, що протидія корупції не має зупинити виробництво:

«Якщо замість прозорого розслідування ми отримаємо „маски-шоу“ та бюрократичне знищення виробника, ми остаточно закріпимо за собою статус безкоштовного R&D-полігону для західних unicorn-компаній. Нам потрібні і чесні правила гри, і збереження темпів виробництва. Ми не маємо права закривати очі на потенційну корупцію — вона вбиває галузь зсередини. Але правоохоронна система має діяти хірургічно: карати винних, не зупиняючи заводи».

Він також вважає, що громадськість має виважено підходити до оцінки дій компанії, поки триватиме розслідування:

«Суспільству важливо розділяти персональну відповідальність окремих осіб і роботу самого підприємства», — каже Храпчинський.

І додає, що ситуація розкриває низку прогалин у державній підтримці оборонних компаній. У коментарі для DOU він зазначив, що український ОПК виріс хаотично під час війни, зокрема через брак допомоги і швидку мобілізацію ресурсів. Через це на ринку багато різних гравців, у тому числі з неоднозначним бекграундом.

«Держава повинна була б контролювати процес закупівлі і перевірки компаній, наприклад, доброчесність, мала б перевіряти всіх бенефіціарів і так далі. У нас немає єдиної стратегії розвитку ОПК, у нас немає розгорнутої програми правильної підтримки», — ділиться Анатолій.

🚀 Позиція Fire Point

30 квітня співвласник і головний конструктор компанії Денис Штілєрман опублікував публічне звернення Fire Point до НАБУ. В ньому компанія стверджує, що публікація записів може створювати в суспільства асоціацію між Fire Point і людьми, щодо яких триває кримінальне провадження, хоча офіційних претензій з боку правоохоронних чи контролюючих органів до компанії, за її словами, немає.

Крім того, Fire Point попросила НАБУ пояснити, чи є в матеріалах кримінального провадження записи або інші докази, які збігаються з тим, що опублікувала «Українська правда», чи надавало бюро дозвіл на розголошення матеріалів досудового розслідування і чи має НАБУ записи розмов співробітників або власників Fire Point. Компанія просить опублікувати всі згадки про неї, її працівників чи акціонерів у матеріалах слідства. Окремо Штілєрман попросив допитати його як свідка.

DOU звернувся до компанії Fire Point за додатковими коментарями, проте на момент публікації відповіді не отримав.

🔍 Якими можуть бути юридичні та репутаційні наслідки для Fire Point

DOU також поспілкувався з головою Громадської антикорупційної ради при Міноборони Юрієм Гудименком та із заступником голови комітету НААУ з питань інформаційної політики та взаємодії з засобами масової інформації, адвокатом Дмитром Бузановим.

Голова ГАР МО вважає, що це «вивернута навпаки» ситуація, бо зазвичай корупційні історії починаються добре, а закінчуються погано. Тут навпаки: створення компанії та її перші контракти виглядають вкрай сумнівно (ймовірні непрозорі вливання державних коштів, незрозуміле формування потреби під конкретного виробника), але зараз компанія виробляє якісний продукт, який за співвідношенням «ціна-якість» кращий за багато аналогів.

Гудименко вважає, що перевіряти треба не поточні контракти, а її витоки: як компанія з’явилася, хто ухвалював рішення про її фінансування та чому вона стала фактичним монополістом. Додає, що якщо в майбутньому суд підтвердить зв’язок Fire Point з підсанкційним бізнесменом Тимуром Міндічем, це прямо вплине на її контракти:

«Якщо буде юридично підтверджено, що Міндіч як підсанкційна особа повʼязаний з компанією, то з нею неможливо контрактуватись чисто по закону. І ці ризики колосальні, тому що в ту ж секунду величезний відсоток потреби армії просто випадає. Потрібен план „Б“, який мінімізує ризик того, що в якусь секунду вироби компанії перестануть постачати у війська», — вважає Юрій Гудименко.

Щоб не зупинити фронтові поставки, Гудименко пропонує алгоритм «кризового менеджменту»:

1. Арешт корпоративних прав як тимчасовий захід, щоб відсторонити підсанкційних осіб від впливу.
2. Збереження команди — не втручатися в роботу інженерів та операційного менеджменту, щоб виробництво не зупинилося.
3. Націоналізація частки — якщо зв’язок з Міндічем доведуть, держава має конфіскувати саме його частку, оштрафувати компанію за неправдиві дані про бенефіціарів, але зберегти підприємство як працюючу одиницю.

Адвокат Дмитро Бузанов, своєю чергою, розглядає ситуацію навколо компанії Fire Point виключно в правовій площині, закликаючи не плутати медійний галас із реальними доказами.

Він акцентує на тому, що в Україні досі не введена кримінальна відповідальність за порушення санкцій (законопроєкт пройшов лише перше читання), а самі по собі «зв’язки» чи спілкування з посадовцями не є злочином. На думку юриста, оприлюднені плівки Міндіча наразі виглядають як інформаційний шум, оскільки в офіційних текстах підозр, що стосуються Тимура Міндіча та енергетики, назва компанії Fire Point взагалі не фігурує.

Водночас він скептично ставиться до ідеї націоналізації Fire Point, яку активно просувають антикорупційні активісти.

«Заклики до часткової націоналізації — це юридична нісенітниця, що нагадує більшовицькі методи „забрати і поділити“. Якщо державі потрібна така компанія, вона може зареєструвати власну за один день. А для управління активами через АРМА потрібна або ухвала слідчого судді, або вирок суду, або згода власника», — вважає адвокат.

Бузанов підсумовує, що спроби зупинити роботу підприємства через політичний тиск є деструктивними, адже армії потрібен результат, а не затяжні чвари. Він переконаний, що компанія наразі працює в межах закону:

«Ніяких проблем у контрактах немає, ніхто не звертається з позовами, а податкових ризиків не виявлено. Силам оборони України потрібні дрони, а не обговорення того, хто і з ким розмовляв. Навіть якщо виникнуть юридичні претензії до конкретної особи, це не має зупиняти виробництво. У нас правова держава, тому будь-яка провина має бути доведена вироком суду, який набрав законної сили, а не голослівними заявами».

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!