Канадець дев'ять годин фотографував нічне небо – результат здивував навіть досвідчених астрономі

• Канадський астрофотограф Рональд Брехер створив деталізоване зображення ланцюга Маркаряна, показуючи взаємодію галактик і їх гравітаційні впливи.
• Ланцюг Маркаряна є частиною скупчення Діви, яке містить близько 2000 галактик, і вивчення цих структур допомагає зрозуміти еволюцію галактик та утворення нових зірок.

Астрофотограф із Канади створив деталізований знімок знаменитого ланцюга Маркаряна – області неба, де сотні мільярдів зірок утворюють гігантські космічні структури. У центрі кадру опинилася пара галактик, яку астрономи називають "Очима".

Астрофотограф Рональд Брехер опублікував масштабне зображення ланцюга Маркаряна – відомої групи галактик у межах скупчення Діви, розповідає Space.com. Ця область розташована між сузір'ями Лева та Діви й давно вважається однією з найефектніших цілей для спостережень весняного неба.

Дивіться також Більше не крижані гіганти: Уран і Нептун можуть виявитися повними каміння

Що приховують "Очі" Маркаряна?

Особливу увагу на фотографії привертає пара галактик NGC 4438 та NGC 4435. Через характерну форму їх називають "Очима" або "Очима Маркаряна". Сам Брехер зазначив, що саме ця частина кадру вирізняється незвичайною деталізацією та кольорами.

Галактики ланцюга Маркаряна / Фото Рональда Брехера

Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

За словами астрофотографа, навколо галактик добре помітні потоки пилу, газу та зірок, які буквально "розтягуються" під дією гравітації. Це наслідок взаємодії двох сусідніх галактик, що поступово деформують одна одну. Такі процеси здатні руйнувати спіральні структури та змінювати форму галактик протягом мільйонів років.

Праворуч від "Очей" на знімку видно ще дві яскраві еліптичні галактики – M84 та M86. Їх відкрив французький астроном Шарль Мессьє ще у 1781 році, як стверджує NASA. Сьогодні вони залишаються одними з найпопулярніших об'єктів для аматорських спостережень.

Як створювалося фото?

Для створення знімка Брехер використовував телескоп Skywatcher Esprit 120, астрономічну камеру та набір спеціальних фільтрів. Зйомка тривала з 17 по 27 квітня у канадському місті Гвелф. Після цього астрофотограф об'єднав понад дев'ять з половиною годин світлових даних, щоб отримати фінальне зображення.

Що ми знаємо про ланцюг Маркаряна?

Ланцюг Маркаряна є лише невеликою частиною величезного скупчення Діви, яке, за оцінками астрономів, містить близько 2000 галактик. Саму структуру назвали на честь вірменського астрофізика Бенджаміна Маркаряна, який виявив, що ці галактики рухаються через космос як пов'язана система.

Знайти ланцюг Маркаряна на небі можна навесні. Для цього спершу потрібно відшукати сузір'я Лева та яскраву зорю Денебола, яка позначає хвіст "небесного лева". Далі слід орієнтуватися на зорю Віндеміатрікс у сузір'ї Діви. Ланцюг галактик розташований приблизно посередині між ними й доступний для спостережень через телескоп із дзеркалом близько 15 сантиметрів.

Що "розповідають" такі знімки про еволюцію галактик?

Подібні фотографії мають для астрономів не лише естетичну цінність. Вони допомагають зрозуміти, як галактики змінюються протягом мільярдів років, взаємодіють одна з одною та навіть формують нові зорі.

Одним із головних "слідів" еволюції є так звані припливні хвости – довгі потоки газу, пилу та зірок, які виникають під час гравітаційної взаємодії галактик. Саме такі структури можна побачити в багатьох відомих системах, включно з "Очима Маркаряна". Астрономи вважають їх прямими доказами того, що галактики пережили зіткнення або зближення.

За допомогою телескопів на кшталт Hubble і James Webb дослідники можуть буквально "читати" історію цих космічних зіткнень. Наприклад, нові інфрачервоні знімки Webb показали, що під час взаємодії галактик ударні хвилі та гравітаційні деформації здатні запускати масштабне народження нових зірок у прихованих хмарах газу, розповідає NASA.

Такі процеси відіграють ключову роль у розвитку галактик. Вчені вважають, що великі галактики на кшталт Чумацького Шляху формувалися саме через численні злиття менших систем у ранньому Всесвіті. У NASA зазначають, що подібні "космічні зіткнення" були звичним явищем у молодому Всесвіті та багато в чому визначили сучасний вигляд галактик.

Крім того, спостереження за такими структурами допомагають астрономам зрозуміти, як змінюється швидкість утворення зірок. Деякі зіткнення спричиняють справжні "зоряні бурі", коли нові світила народжуються значно швидше, ніж у спокійних галактиках. В окремих випадках, як зазначено у цих наукових роботах, у припливних хвостах можуть навіть формуватися нові карликові галактики.