Єллоустоун працює не так, як вважали раніше: вчені переглянули головну теорію

Знаменитий супервулкан Єллоустоун, імовірно, підживлюється не глибинним джерелом магми, як вважали раніше, а процесами у верхніх шарах Землі. Нове дослідження показує, що ключову роль у його активності можуть відігравати тектонічні зрушення в земній корі.

Про це повідомило видання Live Science.

Дослідники створили тривимірну модель, яка враховує рухи тектонічних плит у західній частині Північної Америки, сучасну структуру мантії під Єллоустоуном і дані про літосферу — тверду оболонку Землі.

Результати моделювання свідчать, що нагрівання магматичних резервуарів під вулканом може відбуватися без участі мантійного шлейфу — потоку гарячої породи, що піднімається з глибин між ядром і мантією. Натомість вирішальним чинником може бути взаємодія процесів у земній корі.

Зокрема, під Єллоустоуном діють дві протилежні сили. Перша пов’язана з різною щільністю літосфери: окремі її ділянки важчі за інші, що призводить до розтягування кори у напрямку західного узбережжя США. Друга сила — це занурення залишків давньої Фараллонської плити під центрально-східну частину континенту, що тягне нижні шари кори вниз і змінює нахил вулканічної системи.

Як пояснюють автори дослідження, це «змагання» сил сприяє розширенню літосфери під Єллоустоуном і формуванню системи каналів, якими магма піднімається до поверхні. Таким чином, рух магми контролюється саме тектонічними процесами, а не глибинним джерелом.

Окремі науковці, які не брали участі в роботі, зазначають, що дослідження допомагає пояснити, чому магма в Єллоустоуні рухається визначеним маршрутом — із південного заходу комплексу у верхній мантії до північного сходу під кальдерою. Раніше це питання залишалося відкритим.

Водночас науковці наголошують: розуміння механізмів нагрівання та переміщення магми є важливим для прогнозування майбутньої активності вулкана. Різні моделі — із мантійним шлейфом або без нього — передбачають різні сценарії розвитку подій у майбутньому.

«Протягом останніх 17 мільйонів років активні вулканічні утворення „пропалювали“ відносно теплу та тонку кору, але досить скоро — принаймні з геологічної точки зору — вони почнуть пропалювати набагато холоднішу, твердішу та товстішу кору, яка лежить трохи східніше від сучасного Єллоустоуна», — зазначив головний сейсмолог обсерваторії вулканів Єллоустоуна, який не брав участі в новому дослідженні, Джеймі Фаррелл.

Єллоустоун залишається однією з найпотужніших вулканічних систем планети. За останні 2,1 мільйона років тут сталося три великі виверження, останнє — близько 631 тисячі років тому. Саме тоді сформувалася кальдера діаметром понад 50 кілометрів.

Дослідники додають, що подібний підхід до моделювання можна застосувати й до інших небезпечних вулканічних систем у світі. Зокрема, це може допомогти краще зрозуміти процеси у районах Тоба в Південно-Східній Азії, Таупо в Новій Зеландії та на північному сході Китаю.

Нагадаємо, під Тихим океаном вчені зафіксували розрив тектонічної плити, який може вплинути на сейсмічну активність планети.

Читати публікацію повністю →