Історія однієї із найбільших депортацій у Європі: як операція "Вісла" змінила долю українців

• Операція "Вісла" була примусовою депортацією українців з їхніх етнічних земель у Польщі, організованою польською комуністичною владою за погодженням з Москвою.
• Впродовж операції, яка тривала з квітня до липня 1947 року, було виселено до 150 тисяч українців, зруйновано їхні домівки і церкви, а багато з них зазнали арештів.

Саме в цей день 79 років тому розпочалася одна із наймасштабніших депортаційних операція після Другої світової війни під назвою "Вісла". Вона передбачала примусову депортацію українців з українських етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. До акції було залучено десятки польських військових, а остаточне рішення про початок операції узгоджували з Москвою.

Що відомо про депортацію українців з регіонів Польщі та чому тодішня польська влада вдалася до таких жорстоких дій, пояснюють в Українському інституті національної пам'яті.

Читайте також Чому хрести в православ'ї та католицизмі різні: основна відмінність у кількості елементів

Як розпочалася операція "Вісла" для українців?

"Вісла" стала масштабною військово-політичною операцією польської комуністичної влади, яку пояснювали на той час нібито боротьбою проти підрозділів УПА.

Натомість на ділі це все перетворилося на примусове виселення українців з південно-східних регіонів Польщі, як-от Лемківщина, Холмщина тощо.

• Приводом для проведення операції нібито стало вбивство віцеміністра оборони Польщі Кароля Свєрчевського. Але з документів відомо, що насправді підготовка тривала ще з 1946 року, тобто за рік до подій.
• Спочатку план мав називатися спеціальною операцією "Схід", що крім депортації передбачала ще й бойові дії проти УПА. Але згодом операцію перейменували на "Вісла".
• Загалом для проведення операції була створена спеціальна оперативна група, яка налічувала близько 21 тисячі військових.
• Впродовж декількох місяців (до 29 липня того ж року) вони вивозили українське населення на північ та захід Польщі. І розселяли людей переважно малими групами для того, щоб ті швидше асимілювалися.

Як відбувалося виселення українців / Фото з книги "Польща та Україна у 30 – 40 роках XX століття. Документи з архівів спеціальних служб. Том 5. Акція "ВІСЛА" - Варшава – Київ, 2006.

Без жорстокості також не обійшлося, адже військові нищили житло українців, руйнували церкви, арештовували людей та відправляли до табору в Явожні.

А кінцевим рішенням цієї операції стала рішення рішенням про те, що від 27 серпня 1949 року українців було позбавлено на законному рівні прав на господарство та залишене майно на тих землях.

Зауважте! У той період із рідних земель польській владі вдалося виселити до 150 тисяч українців.

Чому операція не обійшлася без Москви?

Як повідомляють в Національному музеї історії України у Другій світовій війні, ще восени 1946 року Стефан Моссор, який очолював оперативну групу "Ряшів" при виселенні українців з Польщі до Радянського Союзу, звернувся з клопотанням про виселення українського населення ще й із земель, які вони отримали від Німеччини.

Аргументував він цей тим, що поки на польській території живуть українці, то допоки триватиме підтримка загонів УПА. Були спроби жителів Лемківщини вплинути на це: вони навіть зверталися до польської влади, зазначаючи, що за цю землю полягло багато синів Лемківщини. Але рішення було остаточним та навіть підкріпленим згодом з Москви.

Як відомо, у фондах Музею війни зберігається навіть артефакт з періоду операції. Йдеться про чоботи Степана Стебельського ("Хрін"), які він залишив ще до прориву його сотні на територію УРСР у сестри зв'язкового УПА Євгена Собка в місті Загір'я, що на Лемківщині. Чоловік по ці чоботи так і не повернувся.

Вигляд чобіт, які після "Вісли" так і не потрапили до власника назад / Фото з Національного музею історії України у Другій світовій війні

Загалом в 1990 році цей злочин комуністичного режиму був засуджений Сенатом Республіки Польща. А на початку 2000-х чоботи Степана Стебельського були повернуті в Україну.

Хто з українців був "некоронованим королем Русі"?

Одним із найвпливовіших постатей українських земель 16 – 17 століть був Василь-Костянтин Острозький. Його сучасники ще називають "некоронованим королем Русі". Така назва пішла від того, що Острозький мав великий політичний та економічний вплив, хоч і не мав корони.

Ще він контролював значні території земель (тисячі міст та сіл) та відігравав ключову роль у політичному житті регіону. І навіть європейські правителі рахувалися з його позицією й розглядали як можливого претендента на польський престол.

Крім цього, важливою частиною діяльності Острозького була культура та освіта. Саме він заснував Острозьку академію та сприяв виданню Острозької Біблії.