Істерика в Кремлі не просто так: інтерв'ю Юсова з ГУР про "тотальну мобілізацію" та неочікувану поразку Путіна

Кремль дедалі більше посилює контроль над росіянами та інформаційним простором. Шукає нові, подекуди шокуючі, способи поповнення армії. А Володимир Путін і його пропагандисти вже публічно визнають неспроможність втілити плани, зокрема й на параді до 9 травня.

Представник ГУР МО Андрій Юсов в інтерв'ю 24 Каналу розкрив плани Росії на весняно-літню воєнну кампанію, як Путін планує перетворити Росію на другу Північну Корею. А також попередив про наміри Кремля щодо прямого воєнного вторгнення в Європу.

До теми Хочуть завербувати в армію майже 20 000 іноземців: у ГУР розкрили плани Росії до кінця 2026 року

Парад 2026 – постріл в ногу для Росії

У Москві парад не буде таким, яким звикли зазвичай бачити, його скоротили через українські безпілотники. На вашу думку, як це впливає на імідж російської столиці, ось такі побоювання саме через технології України?

Та й хіба то парад? Це вже не те, що раніше. Зараз бліда тінь і увесь світ це бачить, і російські пропагандисти теж. І на самій Росії це вже також зазначають і обговорюють. Це впливає.

Всі побоювання, істерика, яка на території Росії йде, і з боку самого Кремля, зокрема, й обмеження, й цей урізаний формат – це найбільш яскраві свідчення того, як розвивається російська агресія проти України й чи будуть досягнуті так звані цілі "сво".

Нагадаємо, що російський парад дедалі більше виглядає ослабленим: Росія скорочує показ військової техніки, обмежує повітряну частину та посилює заходи безпеки через страх ударів українських дронів і ракет. Майор ЗСУ Андрій Ткачук зауважив, що для Путіна відмова від заходу означала б визнання вразливості Росії та втрату символу "величі", який Кремль роками використовував для мобілізації населення й демонстрації сили перед союзниками.

Зрозуміло, що стратегічно це щонайменше іміджева втрата і поразка для Путіна. Безумовно, він сам і його пропагандисти роками будували путінський режим навколо так званого Дня Побєди і "побєдобєсія", як певного центрального і сакрального елементу цієї віри в Путіна і його режим, тобто як реінкарнація і Радянського Союзу, і Сталіна, і чого завгодно на світі.

І ось бачимо, що вони самі визнають публічно, що не все так однозначно.

Це означає, що українці гідно не просто чинять опір, але і створили атмосферу відчуття для режиму Путіна, що війна існує не тільки для України, але вже також і для Росії, і є небезпека для її режиму, і навіть для таких сакральних дат і подій, як 9 травня.

Ексклюзивне інтерв'ю з Андрієм Юсовим: дивитись відео

Як Росія змогла наростити виробництво зброї?

Повернемось до тих викликів, які постають перед Україною. Це, зокрема, технології, які Росія продовжує розвивати. Наскільки країна-агресорка зараз робить це? Завдяки чому? Власного виробництва чи все ж таки іноземних компонентів?

Це завжди комплексне питання. Росія і розвиває, і краде, і імпортує, і здійснює контрабанду, і багато чого іншого. Об'єктивно, обсяг виробництва різної номенклатури озброєнь з 2022 року в Росії виріс. Мовиться не лише про суто технологічні види озброєння, але, наприклад, про виробництво боєприпасів, але також і ракетних озброєнь і танків.

Коли ми говоримо про, наприклад, бронетехніку в цілому, то і її виробництво загалом зросло. Але дуже важливо, що виробництво танків, яке збільшується, це точно не лише про Україну і не тільки для України. Тому що у війні, яка точиться сьогодні між Росією і Україною, якраз роль важкої бронетехніки вже дещо інша.

Тобто це й про якісь інші плани Путіна, вочевидь. Але разом з тим продовжується і контрабанда сучасних технологій.

Росія критично залежна у виробництві безпілотних систем, ракетного озброєння, авіації, безумовно, від імпортних комплектуючих.

Зокрема, на превеликий жаль, ми досі констатуємо факти й спроби обходження нею санкцій і використання іноземних компонентів, зокрема країн Західного світу, який Росія намагається все одно залучати через фірми-прокладки, контрабанду, сірі схеми. Україна активно проти цього бореться, але ворог має такі можливості й результати.

Це постійний процес вдосконалення і активні бойові дії, полігон для випробування нових озброєнь і покращення старих. Ворог намагається і це здійснювати, хоча його виробничі потужності завжди перебувають на певній межі, все йде одразу для використання на війні.

Інформацію про ось такі випадки збирає зокрема і портал Warren Sanctions від Головного управління розвідки. А як на таку інформацію реагують партнери? Тобто чи є загалом реакція?

Безумовно є і дієва. Дійсно, портал "Війна і санкції" – це один з таких механізмів публічного впливу. На нього одразу гостро реагують і дипломати, і міжнародний бізнес разом із нашими офіційними зусиллями українських дипломатів, офіційних урядових структур, міжурядових комісій, які працюють над посиленням санкційної політики або провадженням і унеможливленням обходження санкцій.

Це працює і це змушує реагувати багато фірм, особливо, які опікуються своєю репутацією, брендом й іменем, закривати певні канали постачання.

Зрозуміло, що не завжди лише виробник і постачальник винні, тому що часто мовиться про продаж умовно цивільного обладнання, а насправді подвійного призначення для однієї фірми, яка потім через треті руки та країни опиняється на заводах держави-агресора.

Це постійний процес, він триває і в такий спосіб Україна разом з партнерами, фахівцями воєнної розвідки, вже вплинули на десятки виробників різноманітних комплектуючих по всьому світу для посилення санкційної політики проти Росії.

Це звучить як глухий кут, бо ж іноді Росія закуповує ці запчастини через треті країни, десь намагається замітати сліди. От в цьому плані можна ще щось зробити?

Крім того, є Китай, який нікуди не подівся, і цей фактор безумовно Росія використовує. Але в глобальному сучасному світі, напевно, по-іншому і бути не могло б.

Для нас всіх, звичайно, світла мрія – це паркан навколо цієї території. Кожен всередині паркана може собі різне уявляти, але зараз так не працює.

Замало лише вести санкції, які б вони не були. Їх потрібно постійно моніторити, стежити за їхнім виконанням.

Ворог так само діє. Він має розгалужену систему спецслужб, агентів впливу, економічної розвідки, намагаються шукати й знаходити механізми обходу санкційної політики.

Ворог має прямих міжнародних союзників з-за кордону, від яких так само залежить його фінансова і військова потужність. Це і Північна Корея, і донедавна ми говорили про Іран, Білорусь. Росія використовує всі наявні інструменти на повну, тому Україна також повинна постійно над цим працювати, разом з партнерами й своїми союзниками, і вона це робить.

Шалені втрати і "тотальна мобілізація" в Росії

Чи помічає зараз розвідка ознаки того, що Росія розширює мобілізацію? І чи, можливо, є загальна мобілізація, якої зараз російське керівництво намагається уникнути?

Приховані мобілізаційні заходи не зупинялись, вони тривають увесь час. З огляду на зменшення потоку охочих, навіть за обіцяні плюшки й винагороди, такий потік добровольців або добровільних найманців зменшується. Тому залучаються традиційно інші механізми. Мовиться про тих, в кого є кредитні заборгованості чи по аліментах, правопорушники й багато-багато іншого. Але і цього недостатньо.

Тому там, де є прихована мобілізація в Росії, а також на окупованих українських територіях, на жаль, діє повністю репресивний апарат.

Часто це, окрім як повною тотальною мобілізацією, не назвеш.

Але разом з тим режим стикається з необхідністю і постійною дилемою, що робити, чи варто проводити публічні мобілізаційні заходи.

Рішення тут досі не ухвалені, тому що це так несе гострі репутаційні втрати й дестабілізацію ситуації вже в самій Росії. Хоча це один з можливих сценаріїв, беручи до уваги справді великі втрати ворога по всій лінії фронту і успішну роботу Сил безпеки й оборони зі знищення сил і засобів противника, його живої сили.

Крім того, Кремль активно заманює людей великими виплатами, тисне на підприємства й агітує студентів підписувати контракти. Також, за словами Петра Андрющенка, у Росії вже працюють із підлітками 16 – 17 років через "юнармію" та інші структури, фактично готуючи резерв для майбутньої мобілізації. Окрім цього, Москва вербує найманців з інших країн, зокрема Куби та держав Африки, щоб перекривати щомісячні втрати армії.

Як зазначав президент України, що нові залучені найманці ледь покривають втрати, яких ворог зазнає на фронті. Тому це все чинник. Ми уважно стежимо за цим і за подібними заходами також. Тому необхідне реагування теж буде.

А от якщо ми трошки цю тему розширимо, саме про роботу СОУ і про те, що вдається ліквідовувати більше окупантів, ніж їх намагаються поповнити до російської армії. Як вдається досягати таких результатів?

Воєнна розвідка зазвичай коментує дії ворога, але коли можна похвалити Сили безпеки й оборони, колег і побратимів, то чого б це не зробити. Вдається, і безумовно ми будемо завжди згадувати й дякувати міжнародним партнерам, їхній допомозі: оборонній, військовій, фінансовій. Це також навчання, лікування, відновлення.

Але насамперед, це кров, піт, зусилля хлопців та дівчат, які працюють на передовій, наших розробників, операторів, спецпризначенців, всіх тих, хто постійно удосконалює і техніку, і тактику, і прийоми застосування.

Знаходяться нові й нові способи знищувати ворога, обходити його протидію, а він безумовно так само не стоїть на місці та працює, удосконалюється. Це стосується й засобів радіоелектронної боротьби, й безпілотних систем, й прийомів бою, та багато чого іншого. Тому Сили безпеки й оборони безперервно розвиваються.

Ми з вами спілкуємось в День піхоти, це той самий хребет війська, про який говорять. Силами кожного українського військового, солдата, оборонця і військової це вдається робити. Не просто зупиняти ворога, а й знищувати й звільняти території, здійснювати контрнаступальні дії і операції.

Це постійний процес удосконалення роботи цивільного сектору, оборонних підприємств, і тих, хто підтримує фронт: допомагає, донатить, платить податки. І, безумовно, тих, хто воює і проливає свою кров.

Кремль забирає в росіян інтернет: для чого це робиться?

Блокування Telegram в Росії досягло майже 100% і коли десь там росіяни прориваються у цей вільний світ соцмереж, вони починають обурюватися тим, що всі месенджери працюють дуже повільно, а Telegram майже не працює. На вашу думку, чи може це бути пов'язано з потенційною загальною мобілізацією або з якими тоді факторами? Навіщо Росія це робить?

Чого ж вони обурюються? Поруч у них є приклад Північної Кореї. Там, в принципі, не обурюються. Особливо немає кому і немає чого. Я думаю, що цієї моделі режим Путіна і прагне, тобто встановлення тотального контролю.

Дивіться також Росія готується до масштабної мобілізації, а тому посилює обмеження в соцмережах, – Зеленський

Окрім тотального контролю, створити паралельну реальність, в якій режим переміг, він стабільний, сильний, всі його підтримують, всі щасливі, перемогли у Чемпіонаті світу з футболу або з інших видів спорту. Тобто, Росія рухається до цього.

Безумовно, це страх. Хоча росіянам постійно розповідають, що українські спецслужби використовують різні цифрові інструменти (звичайно, що використовуємо, як вони проти нас, так і українські спецслужби працюють), але головні причини не в тому. Тим більше, що Telegram точно важко звинуватити в неспівпраці з російськими спецслужбами й нелояльності до влади всередині Росії.

Але це поле, яке стає занадто великим і неконтрольованим в сенсі повного обсягу інформації і приватних користувачів, це пряма небезпека для режиму.

Це страх. І страх для будь-якого КДБ-шника, що він щось пропустить, щось не проконтролює. Якщо вони бояться умовну Боню (російська блогерка Вікторія Боня – 24 Канал), яка виступила нещодавно, насправді з дуже, за українськими мірками, "беззубими", безневинними звинуваченнями, але бачимо, що і це викликає страх в російської пропаганди й режиму.

Вони грають, пробують діяти на випередження, але тим самим викликають лише нові хвилі незадоволення серед своїх же громадян, навіть серед лояльних категорій, які нічого не хочуть, окрім того, як споживати інформаційний продукт, навіть проросійський, але в тих каналах, які для них зручні.

Просто криворукі російські розробники МАX зробили незручним для користування. Його не люблять самі росіяни й змусити їх на нього переходити дуже проблематично.

Ну, а "ВКонтакті", "Однокласники" – занадто нафталінові, ФСБ-шні продукти, щоб навіть населення Росії тотально задовольнялося цими додатками. Тому мало, хочуть іще.

Тут можна Путіну лише побажати більше закручувати гайок, щоб швидше "зірвало різьбу".

Чи допомагають такі пропагандистські продукти, як MAX, і масована реклама в російських соцмережах контролювати настрої населення? Тим більше що ця пропаганда націлена на всі вікові категорії – від молоді з мультфільмами на основі штучного інтелекту до старшої аудиторії з прямими гаслами.

Насамперед така величезна кількість реклами російських пропагандистських продуктів допомагає заробляти виробникам цієї реклами і тим, хто її розміщує. Російські технологи і пропагандисти завжди спеціалізувалися на тому, що добре вміли заробляти.

Попри те, що насправді вони не дуже добре вигравали різні виборчі кампанії, особливо за кордоном, заробляти на цьому вони вміли. І це, я думаю, головний результат. У когось просто з'явилася ще одна дача на Рубльовці або в інших місцях, які їм зараз доступні.

Але що стосується популярності і переконання навіть власного населення, то з цим у них є проблеми. І сьогодні режим, з одного боку, ці проблеми розуміє і намагається не тільки змушувати, а й переконувати. Але якісної альтернативи запропонувати досі не може.

Це не означає, що нам слід розслаблятися. Це не означає, що російські спецслужби стали менше працювати проти нас чи не зможуть придушити якісь протести на території Росії. Але такі тенденції є.

Це поки що не Північна Корея. Путін, як би не хотів, усе ж не дотягує до тієї наднизької планки, на яку націлився.

Але бажаю успіхів усім, хто в Росії хоче отримувати вільну інформацію. Як би не було складно, є інструменти – VPN та інші засоби, які можна використовувати. Як би не було складно, українські проєкти "Хочу жити", "Хочу знайти" і багато інших гуманітарних ініціатив доступні для громадян Росії, які не хочуть, щоб вони самі або їхні родичі ставали воєнними злочинцями, і хочуть дізнатися правду про реальні втрати та воєнні злочини путінського режиму.

Чому Росія не має успіхів у новому наступі?

Узимку іноземні аналітики і російська пропаганда говорили про весняно-літній наступ Росії у 2026 році. Але ми розуміємо, що наступ у різних хвилях триває фактично з 2022 року. Чи бачить зараз розвідка втілення цих планів і що можна сказати про сили та засоби ворога?

Ви слушно зауважили, що спроби ворога вести наступальні дії і активні бої по всій лінії фронту не зупинялися весь цей час. Безумовно, пора року вносить свої корективи. Зимовий, весняний, осінній і літній періоди завжди мають свої особливості, свої плани. Це залежить від рельєфу місцевості, наявності маскувальних і демаскувальних ознак та багатьох інших чинників.

Усе це враховується, і під це готуються окремі операції. Так само враховується переміщення сил і засобів, підготовка і використання резервів. Українські спецслужби і воєнна розвідка за цим стежать і належним чином доповідають. Генеральний штаб має всю необхідну інформацію.

Саме тому результати ворога є такими мізерними. Якщо й говорити про якісь окремі його плани на весняну кампанію, то ми бачимо, що стратегічних здобутків у них точно немає, а втрати в силах і засобах справді великі.

Додамо, що Росія вже перейшла до активної фази весняно-літнього наступу, і додаткового різкого загострення найближчим часом очікувати не варто. За словами речника ОСУВ Віктора Трегубова, окупанти зараз не накопичують ресурси, а активно їх витрачають. Та російська армія майже відмовилася від масового використання бронетехніки, оскільки вона стала легкою ціллю для дронів. Фронт дедалі більше насичується БпЛА та наземними роботизованими комплексами, які стають ключовими елементами сучасної війни.

Тому тут дуже важлива і пропагандистська, і інформаційна складова. Поруч із традиційною війною завжди відбувається і когнітивний вплив, і інформаційна війна. Ворог намагається говорити на весь світ, що має перемоги і здобутки.

Але насправді і українські союзники та партнери, і навіть недружні до нас країни володіють реальною інформацією про втрати путінського режиму і про його мізерні здобутки, які за тактичний рівень не виходять.

Що планує Кремль у Європі?

Як за час повномасштабного вторгнення змінився вплив Росії на інші країни?

Певною мірою їм стало значно важче. Уже ні для кого не секрет, що в росіян немає дипломатів у звичному сенсі цього слова – це переважно агенти спецслужб, агенти впливу. Так само і спорт, і балет, і багато іншого – це теж засоби та інструменти впливу.

У світі, і в Європі, і в Сполучених Штатах, і в Канаді, і в багатьох інших країнах, дедалі більше людей почали це буквально розуміти. Що йдеться не просто про культуру і спорт. Йдеться про інструменти впливу. Йдеться не просто про культурну дипломатію чи щось, що начебто стосується літератури, а про роботу російських спецслужб.

Вони і далі пробують використовувати інші інструменти, але мережі агентів впливу працювати стало важче. Занадто багато хто вже виявив себе, занадто багато хто вже чітко маркований як прихильник "руського міра". І загалом Путіну стало працювати складніше.

Хоча вони докладають великих зусиль, намагаються впливати чи не на кожні вибори, які проходять, наприклад, у Європі, і використовувати їх на свою користь. Але в більшості випадків їм це не вдається.

Зокрема, останні вибори в Угорщині, які ми бачили, можна назвати поразкою путінської Росії. Не тільки там. Так само і ситуація в Молдові, де демократія і проєвропейські сили, на щастя, втримують ситуацію і успішно, зокрема, протидіють російським впливам і російській пропаганді.

Зверніть увагу Зеленський розповів, якими будуть відносини з Мадяром після зміни влади в Угорщині

Хоча це непроста ситуація. І знову ж таки, підтримка популістів – від крайніх правих до крайніх лівих – не завжди обов'язково прямо про російську політику. Це може бути просто елемент хаосу і дестабілізації. А саме це і є головною метою путінського режиму. Навіть якщо не отримати контроль, то посіяти хаос усередині або України, або серед наших союзників, або в міжнародній спільноті.

Вони не припиняють витрачати на це велику кількість ресурсів і далі намагаються працювати. Окремий напрямок – це Глобальний Південь. Окремий напрямок – Африка, де Путін намагається відродити той вплив, який колись мав Радянський Союз, і навіть наростити його порівняно з першими періодами існування так званої Російської Федерації. І на це вони так само не шкодують ресурсу.

Коли ми говоримо про Європу і всі ці погрози з Кремля, наративи про можливе вторгнення, про те, що "можемо повторити" і не тільки, то це, на вашу думку, просто спосіб відбити в Європи бажання підтримувати Україну? Чи це все ж нульова фаза, тобто підготовка до можливої великої війни?

Це завжди паралельні сценарії, підготовка одразу до кількох сценаріїв. Такі погрози можуть бути як елементом плану, який включатиме подальші дії вже кінетичного впливу, тобто традиційні військові операції, так і самодостатні інформаційно-психологічні операції.

Коли російська пропаганда погрожувала Україні, починаючи не з 2022 року, а значно раніше, це була прелюдія до майбутньої війни чи просто розхитування ситуації? Думаю, на цю тему ще довго дискутуватимуть, але факт ми вже побачили.

Спочатку роками може тривати артпідготовка пропагандою і когнітивним впливом, потім починається гібридна фаза, а далі – пряма військова операція.

Безумовно, наші союзники і міжнародні партнери, зокрема розвідувальна спільнота, уважно стежать за розвитком цих подій і прораховують різні сценарії – від спроб розхитати ситуацію і дестабілізувати її до цілком реальних військових ризиків.

Чи можна вважати дипломатичним ударом по Росії те, що Україна заходить у регіони, які Кремль традиційно вважав своєю зоною впливу, зокрема в Сирію, де раніше без російського посередництва така співпраця була майже неможливою?

Будь-який успіх України в умовах російської агресії, яка триває, безумовно, є ударом по спроможностях Росії. І щонайменше це репутаційний удар.

Так, у складних умовах повномасштабної війни ми можемо констатувати, що Україна наростила свою суб'єктність у світі. І в тих регіонах, де традиційно ми не були надто сильно представлені. Особливо в тих регіонах, які Росія традиційно вважала своєю сферою впливу.

Ви згадали Сирію. Путін не зміг захистити свій партнерський диктаторський режим. Хоча вони зберігають там певні можливості і впливи, і ті самі військові бази для них залишаються принципово важливими. Але це вже не той вплив, який був раніше. І ми можемо говорити ще про одну зовнішньополітичну поразку путінського режиму.

І не лише там. Тому так, Україна намагається активно проводити дипломатичну, економічну і безпекову політику в регіонах, які Росія вважає своїми зонами впливу. Це нормально. Україна повинна захищати власні національні інтереси в межах міжнародного права і разом зі своїми партнерами по всьому світу. І бачимо, що це достатньо успішно виходить, ще раз підкреслю, в дуже складних умовах.

Як Україна довела Росію до страху перед 9 травня?

Якщо підсумувати нашу розмову і повернутися до 9 травня, то у 2022 році Росія погрожувала ядерними ударами і розповідала, що Путін до цієї дати виконає всі свої плани, а тепер у 2026 році вже сама через посередників просить Київ не бити по Кремлю, Червоній площі і гостях параду. Як нам вдалося довести Росію до такого стану?

Єдність – це головний чинник. І наш опір, і боротьба Сил безпеки і оборони на фронті, яка триває – це головні чинники.

Мовиться не лише про оборону. Це постійний розвиток, це постійне промацування слабких місць противника. І так, Україна тепер має дедалі більший вплив углиб території держави-агресора. І цей процес триває, він не зупиняється.

Наша єдність і готовність до боротьби змушує агресора сьогодні, по суті, визнавати, що навіть у такі сакральні і важливі для себе дати він залежний від України і Києва.

Водночас і Україна, і президент України зайняли чітку позицію. Ми кажемо, що нам потрібен мир. Будь ласка, перемир'я, але воно має бути справедливим. І бажано, щоб ішлося про справедливий тривалий мир без маніпуляцій і без продовження російської військової агресії.

І цю позицію бачить і цінує весь світ. Тому я думаю, що безумовно спроби маніпуляцій і провокацій з боку Росії ще будуть. Але для всього світу вже очевидно, що це саме маніпуляції і провокації.

Україна і українське прагнення до миру, до власної безпеки, до захисту міжнародної безпеки і права тут однозначні й очевидні для всього світу.

Підтримуємо Сили оборони України. Разом до перемоги. Слава Україні!