Як може закінчитися війна в Україні: у Foreign Affairs назвали найімовірніший сценарій

Війна в Україні, найімовірніше, завершиться не швидкою «великою угодою» і не повною капітуляцією однієї зі сторін, а перемир’ям за корейським сценарієм — із фактичним заморожуванням нинішньої лінії фронту та довготривалим режимом припинення вогню.

Такий прогноз наводить Foreign Affairs, аналізуючи історичні паралелі між сучасними війнами та конфліктами ХХ століття.

Автори матеріалу порівнюють російсько-українську війну з Корейською війною 1950–1953 років. Тоді бойові дії почалися з раптового вторгнення Північної Кореї, після чого США та союзники стали на бік Півдня. Перший етап війни супроводжувався великими маневрами, наступами та контрнаступами, але згодом фронт стабілізувався, а сторони перейшли до виснажливого протистояння на майже незмінній лінії зіткнення.

Схожу логіку, на думку Foreign Affairs, можна побачити й в Україні. Повномасштабна війна почалася з раптового російського наступу в лютому 2022 року. Москва намагалася захопити Україну або щонайменше встановити контроль над значною частиною її території, яку Кремль вважає «втраченою» зоною впливу. Захід, як і у випадку з Кореєю, став на бік жертви агресії та почав надавати військову і політичну підтримку.

Після першого року великих маневрів, відступів і контрнаступів війна перейшла у фазу затяжного виснаження. Лінія фронту залишається відносно стабільною, а будь-які просування даються сторонам ціною величезних втрат.

На думку авторів, саме це робить корейський сценарій дедалі ймовірнішим. Ідеться про угоду, яка не вирішить усіх політичних питань, але зафіксує лінію розмежування, припинить активні бойові дії та створить довготривалий режим стримування.

Чому не швидкий мир

Foreign Affairs зазначає, що у війнах такого типу сторони часто доходять до моменту, коли прорив стає надто дорогим, але політична ціна капітуляції або повної відмови від цілей залишається неприйнятною.

У Корейській війні переговори про перемир’я почалися ще 1951 року, однак бойові дії тривали ще два роки. У результаті угода була підписана у 1953 році — фактично на умовах, близьких до тих, що вже існували на початку переговорів.

Схожий розвиток подій, за оцінкою видання, можливий і в Україні. Навіть якщо переговорний процес активізується, це не означатиме швидкого миру. Сторони можуть ще довго намагатися покращити свої позиції на полі бою, перш ніж погодитися на фіксацію статус-кво.

Що може означати “корейський сценарій” для України

Йдеться не про повноцінний мирний договір, а про перемир’я або угоду про припинення вогню. Такий формат може передбачати заморожені кордони, демілітаризовану або посилено контрольовану лінію розмежування, постійне патрулювання та довгострокові гарантії стримування.

Автори Foreign Affairs припускають, що така угода може виявитися стабільнішою, ніж очікують скептики. Після настільки кривавої та виснажливої війни сторони можуть не мати ресурсу або бажання швидко відновлювати масштабні бойові дії, особливо якщо лінія розмежування буде добре укріплена та постійно контролюватиметься.

Водночас такий сценарій не означатиме повного розв’язання конфлікту. Як і на Корейському півострові, юридичне та політичне протистояння може тривати десятиліттями. Україна не визнаватиме втрату окупованих територій, а Росія намагатиметься закріпити свої захоплення. Проте активна фаза війни може бути зупинена.

Роль США та союзників

У матеріалі також наголошується, що в таких війнах суперечності виникають не лише між противниками, а й між партнерами. Великі держави та їхні союзники часто мають різні інтереси, горизонти планування і політичні обмеження.

У випадку Корейської війни Вашингтон у підсумку змусив Сеул прийняти перемир’я, хоча Південна Корея була проти. Подібна логіка діяла і під час завершення війни у В’єтнамі, коли США тиснули на союзників заради виходу з конфлікту.

Foreign Affairs припускає: якщо Росія колись буде готова до «розумної угоди», США та європейські союзники шукатимуть способи переконати Київ її прийняти. Водночас Україна досі опиралася спробам нав’язати їй невигідні умови, особливо якщо вони передбачають фактичне визнання російських територіальних захоплень.

Ядерний фактор

Окремо автори звертають увагу на ядерний вимір війни. Як і в Кореї, у В’єтнамі та інших великих конфліктах, ядерні держави використовують погрози для тиску, але не переходять до реального застосування ядерної зброї.

У випадку України Росія неодноразово вдавалася до ядерного шантажу, однак не реалізувала ці погрози. Водночас війна створює небезпечний сигнал для світу: Україна зазнала нападу після відмови від ядерного потенціалу, тоді як ядерна Північна Корея залишається захищеною від прямого вторгнення. Це, за оцінкою авторів, може посилити прагнення інших держав до ядерного озброєння.

Головний висновок Foreign Affairs

На думку видання, війна в Україні, ймовірно, завершиться не гучною перемогою однієї зі сторін, а важким і неповним перемир’ям. Воно може зафіксувати нинішню або близьку до нинішньої лінію фронту, залишивши ключові політичні питання відкритими на майбутнє.

Такий варіант буде болючим і незадовільним, але історичні паралелі показують: у війнах на виснаження саме такі угоди часто стають єдиним реалістичним способом зупинити бойові дії.

Раніше видання The Wall Street Journal писало, що останні місяці на фронті обернулися для Кремля серйозним провалом: Сили оборони зуміли фактично скувати значно чисельніші сили окупантів завдяки технологічному та тактичному прориву.

За оцінками видання, саме прийдешнє літо покаже, чи переросте цей локальний успіх ЗСУ у масштабний стратегічний перелом.

Читати публікацію повністю →