Як мешканці панельки на Русанівці понад місяць рятували будинок у якому не було світла, тепла і лопалися труби

Видання Texty.org.ua підготувало великий матеріал, у якому розповіло, як мешканці рятували свою 16-поверхівку на Русанівці під час січневих морозів.

Журналісти зібрали як листування мешканців у чатах, так і аналітику, щоб на прикладі будинку на бульварі Ігоря Шамо показати, через що проходили кияни у січні 2026 року.

Будинок, про який піде мова, це експериментальна 16-поверхова панелька 1969 року побудови. Його система опалення повністю залежить від електрики: чотири насоси качають воду нагору.

Коли світло зникло, насоси зупинилися, а техповерхи з комунікаціями почали стрімко охолоджуватись. Після того, як ворог поцілив п’ятьма ракетами у ТЕЦ-5 на початку січня, у мешканців почався «марафон», де вони боролися з розірваними трубами, затопленими квартирами та замерзлими електрощитовими під час 20-градусних морозів.

Читайте також: Лівий берег Києва у катастрофічній ситуації через руйнування ТЕЦ. Чи буде тут опалення наступної зими?

Будинок обслуговує комунальний ЖЕД-410. Оскільки на його балансі пів сотні старих будинків, дільниця не встигає за всім стежити. Ще у 2016 році мешканці намагалися створити ОСББ, але тоді не вистачило голосів.

Десятого січня, після ракетного удару, міська влада обіцяла відремонтувати ТЕЦ-5 за дві доби. Через люті морози в сусідніх будинках уже зливали воду з систем опалення, щоб труби не лопнули. Проте в ЖЕДі вирішили зачекати, сподіваючись, що тепло от-от повернеться. Під вечір у квартирах справді з’явилася вода та світло, але мережа не витримала: спершу згорів запобіжник на трансформаторі, а згодом в електрощитовій «вилетіла» одна з трьох фаз. Мешканці створили аварійний фонд, щоб терміново купувати деталі та рятувати будинок власноруч.

12 січня тепло потроху поверталося. Проте ТЕЦ не давала потрібного тиску, і гаряча вода не доходила до всіх квартир. Крім того, систему забило повітря. Щоб його випустити, сантехнік Валерій мав піднятися на 17-й поверх і прочистити крани на техповерсі. Ситуацію погіршувала квартира на 13-му поверсі з вибитими ще з літа шибками. Через мороз вода в тамтешніх батареях замерзла, заблокувавши опалення всьому стояку. ЖЕД ігнорував заявки, тож сусіди самотужки шукали власників. В наступні дні через цю квартиру ще стався не один потоп.

На п’ятий день боротьби в насосі опалення згоріло реле. Мешканці оперативно купили нове, деталь замінили, але запустити систему не встигли — знову вимкнули світло, а вночі вдарив мороз –18 °C. 14 та 15 січня люди намагалися «піймати» сантехніка, але щоразу заважали обставини або відсутність електрики.

16 січня опалення нарешті запустили. Проте до першого під’їзду тепло не дійшло, адже він був надто далеко від насосів. Мешканці рятувалися газом і гріли на плитах вогнетривку цеглу й розносили її по кімнатах на піддонах. Температура у квартирах не підіймалася вище шести градусів, вікна обмерзали зсередини. Люди спали в куртках і спальниках, а дехто ставив намети прямо посеред кімнат.

Спроба розібратися з порожньою квартирою №83 на 13-му поверсі завершилася скандалом. Власниця поводилася агресивно, вона навіть вдарила працівницю ЖЕД, розбила скло в дверях під’їзду й утекла. Потрапити всередину так і не вдалося. Наприкінці дня біля будинку встановили дизель-генератор, щоб насоси працювали незалежно від графіків.

17 січня, коли насоси нарешті запрацювали, у квартирі №83 через морози розірвало батарею. Вода почала заливати нижні поверхи. Тільки після цього поліція примусово відчинила двері. Комунальники зрізали радіатори й поставили заглушки, а сусіди забили вікна листами ДСП і плівкою.

20 січня поруч із будинком упав «шахед». Вибухова хвиля вибила шибки, ТЕЦ знову зазнала пошкоджень, і опалення зникло. У наступні дні на допомогу приїхали слюсарі з інших областей. Вони обходили кожну квартиру, зрізали батареї та ставили заглушки, щоб дати тепло туди, де мережа вціліла. Паралельно будинок повністю від’єднали від міської мережі, щоб промисловий генератор на 400 кВт міг працювати стабільно (він споживав 380 літрів пального кожні шість годин).

Наприкінці січня спроба запустити замерзлі стояки в першому під’їзді закінчилася катастрофою: на 12 поверхах залило електрощитки. Вода текла зі стін та стелі. Мешканці сушили щитки фенами, протягнувши подовжувачі від сусідів.

31 січня через нову атаку на енергетику батареї знову охололи. Прориви тривали до середини лютого. Коли почалася відлига, на пласкому даху став танути сніг, але замерзлі водостоки не справлялися і вода знову залила щитові на техповерсі.

Росіяни продовжували обстріли, поки остаточно не добили Дарницьку ТЕЦ, залишивши без тепла понад 1100 будинків Києва.

Навесні, переживши цю зиму разом, мешканці повернулися до ідеї створення ОСББ. Щоб узяти управління у свої руки та підготуватися до нових холодів, вони провели збори й зібрали понад 100 тисяч гривень на організаційні потреби.

Запис Як мешканці панельки на Русанівці понад місяць рятували будинок у якому не було світла, тепла і лопалися труби спершу з'явиться на Хмарочос.