Як комарі «полюють» на людей: вчені зробили відкриття

Комарі можуть знаходити людей не лише за запахом, потом чи вуглекислим газом, а й завдяки інфрачервоному випромінюванню людського тіла. Такого висновку дійшли вчені з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, які дослідили механізми пошуку «хазяїна» у комарів виду Aedes aegypti.

Про це повідомило видання Earth.com.

Саме ці комарі є переносниками небезпечних вірусів, зокрема денге, жовтої лихоманки та вірусу Зіка. За оцінками дослідників, щороку вони спричиняють понад 100 мільйонів випадків захворювань у світі. Інший небезпечний вид — Anopheles gambiae — переносить паразита малярії, від якої, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку помирають понад 400 тисяч людей. Через це комарів вважають одними з найнебезпечніших тварин для людини.

Науковці нагадують, що лише самки комарів кусають людей, адже кров потрібна їм для розвитку яєць. Самці при цьому не становлять небезпеки для людей. Саме тому дослідники вже понад століття намагаються зрозуміти, як комарі настільки точно знаходять людину.

Раніше вже було відомо, що комарі орієнтуються одразу на кілька сигналів. Вони реагують на вуглекислий газ із людського дихання, запах тіла, вологість шкіри, тепло та навіть візуальні сигнали. Однак кожен із цих механізмів має свої обмеження. Наприклад, сильний вітер може заважати комахам вловлювати запахи, а зір у комарів досить слабкий.

Через це команда дослідників вирішила перевірити, чи можуть комарі використовувати ще один орієнтир — інфрачервоне випромінювання, яке виділяє людське тіло. Подібну здатність мають деякі тварини, зокрема ямкові гадюки, які виявляють теплокровну здобич саме завдяки тепловому випромінюванню.

Для експерименту самок комарів помістили у контрольоване середовище з двома окремими зонами. В обох зонах були присутні запах людини та концентрація CO2, схожа на ту, яку люди видихають під час дихання. Однак лише в одній зоні додатково використовували джерело інфрачервоного випромінювання з температурою близько 34 градусів Цельсія — приблизно такою ж, як температура людської шкіри.

Щоб виключити вплив звичайного нагрівання повітря або контакту з теплими поверхнями, дослідники встановили спеціальний бар’єр. Після цього вони спостерігали за поведінкою комах і підраховували, скільки з них починали поводитися так, ніби шукають місце для укусу.

Результати показали, що інфрачервоне випромінювання майже удвічі посилювало активність комарів у пошуку людини. Водночас сам по собі цей сигнал не працював — він ставав ефективним лише у поєднанні з людським запахом та вуглекислим газом.

Співавтор дослідження Ніколас ДеБоб’єн зазначив, що найбільше його здивувала саме сила впливу інфрачервоного сигналу. За його словами, після правильного налаштування параметрів результати експерименту стали «безперечно чіткими».

Дослідники також встановили, що комарі здатні виявляти таке випромінювання на відстані приблизно 70 сантиметрів. Науковці припускають, що інфрачервоне тепло нагріває чутливі нейрони на кінчиках вусиків комарів, після чого комахи можуть реагувати на таке випромінювання.

Під час додаткових тестів команда виявила, що після видалення кінчиків вусиків комарі втрачали здатність реагувати на інфрачервоне випромінювання.

Автори дослідження вважають, що це відкриття може допомогти у створенні ефективніших пасток для комарів. Зокрема, використання джерел теплового інфрачервоного випромінювання з температурою, близькою до температури людської шкіри, потенційно може зробити такі пастки привабливішими для комах.

Крім того, результати дослідження частково пояснюють, чому вільний одяг краще захищає від укусів. За словами вчених, тканина допомагає розсіювати інфрачервоне тепло тіла, через що комарам стає складніше виявити людину.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, як звичайна дитяча прогулянка біля мурашника допомогла зробити відкриття, яке може змінити уявлення про взаємодію комах у природі.

Читати публікацію повністю →