Як бізнес залучає гроші під час війни

Є речі, які в умовах війни здаються майже неможливими. Наприклад, розвиток ринку капіталу в країні, яка живе під обстрілами. Запуск нових інвестиційних інструментів. Готовність людей вкладати гроші не лише в державу, а й у приватний український бізнес. І, що найважливіше, своєчасне виконання компаніями своїх зобов'язань перед інвесторами. Але саме це сьогодні відбувається в Україні. В останні два роки відбулось кілька кейсів публічних випусків корпоративних облігацій у різних сегментах бізнесу – від фінансових компаній до ритейлу та девелопменту. І, як не дивно, українці продемонстрували високий рівень фінансової зрілості та довіри до бізнесу, ніж багато хто очікував. Інвестори почали дивитися не лише на дохідність, а й на репутацію емітента, прозорість бізнесу та здатність компанії виконувати свої зобов'язання навіть у кризових умовах. Але головне тут навіть не окремі кейси конкретних компаній. Найважливіше сам факт того, що ринок капіталу в Україні не просто вижив під час війни, а продовжує формуватися. І разом із ним формується нова культура довіри між бізнесом та інвестором. Ринок капіталу до війни До 2022 року ринок корпоративних облігацій в Україні залишався малорозвиненим і малоліквідним. Кілька десятків випусків, переважно для вузького кола інституційних інвесторів, без публічного доступу, без роздрібного інвестора. Для більшості громадян цей інструмент фактично не існував. Після початку великої війни Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) призупинила операції на ринках капіталу. У серпні 2022 року біржові торги були поступово відновлені на основних майданчиках – передусім ПФТС та біржі "Перспектива" – після майже піврічної паузи. Здавалося, ринок зникне. Але сталося інакше. Чому бізнес пішов за фінансуванням до людей Логіка проста: бізнесу потрібен капітал для розвитку. ОВДП стали головним інвестиційним продуктом для фізичних осіб – і це добре, адже держава потребує підтримки. Але уряд не може фінансувати розвиток приватних компаній. Банківське кредитування в умовах воєнних ризиків залишається дорогим і важкодоступним. А бізнес, який хоче розвиватись, а не просто виживати, мусить шукати альтернативи. Корпоративні облігації – це і є та альтернатива. Компанія бере гроші напряму в інвесторів, зобов'язується повернути їх із відсотками у визначений термін. Якщо до війни корпоративні облігації були радше нішевим інструментом для професійного ринку, то зараз вони поступово стають способом прямого фінансування української економіки зсередини країни. Ринок ожив – і це відчутно Поступово на ринок почали виходити й інші компанії. Корпоративні облігації з'явилися у ритейлера Novus, фінансової компанії "Швидко Гроші", а також у львівської групи !FEST, яка через цей інструмент залучала кошти на розвиток кавового напряму. І це важливий сигнал: доступ до "довгих грошей" через облігації цікавить бізнес з різних галузей. Дохідність за корпоративними паперами сьогодні сягає 18% річних у гривні – і це робить їх реальною альтернативою ОВДП. Важлива деталь: з початку великої війни на ринку не було жодного гучного дефолту чи відмови від виплат. Розвиток всупереч обставинам Є в цій ситуації щось, що я б назвав здоровою українською впертістю. Ринок корпоративних облігацій розвивається не завдяки сприятливим умовам, а всупереч. Просто тому, що бізнес вирішив не чекати кращих часів. І це доводить, що ринок капіталу не виникає сам собою – його будують люди, готові першими брати на себе ризик. Ми спробували бути такими людьми. Довіра – ключовий актив ринку Але тут є важлива умова. Компанії, які виходять на роздрібний ринок облігацій, беруть на себе не лише фінансову, а й репутаційну відповідальність. Тисячі людей довіряють їм свої заощадження – часто не маленькі. Один дефолт, одна відмова від виплат – і довіра до всього класу активів буде підірвана на роки. Щиро сподіваюсь, що всі компанії, які сьогодні залучають гроші через облігації, розуміють цю відповідальність. Ринок капіталу в умовах війни – це про те, щоб будувати щось, чому люди зможуть довіряти і після перемоги. Бо довіра – це і є головна валюта ринку капіталу. Особливо під час війни.