«Я просто не уявляю, як це — не робити математику». Десятикласник — про срібло на Міжнародній олімпіаді і відбір у Шанхай
Переможець всеукраїнських і міжнародних олімпіад Олександр Горбунов — десятикласник. Займається математикою з другого класу. Торік Олександр вирушив в Австралію на Міжнародну олімпіаду з математики (IMO), де виборов срібло. Цього року став першим за результатами відборів на IMO-2026, яка проходитиме в Шанхаї. Олександр розповів DOU свою історію і поділився планами.
«В школі мені подобається тільки математика»
Я народився в Одесі, але з двох років живу в Києві. Моє захоплення математикою почалося ще у садочку, але серйозно я почав займатися з другого класу. Тоді мама дізналася, що мій друг ходить у Центр дитячої наукової творчості на гурток із математики «Цифра». Я теж почав його відвідувати.
Зараз я вчуся в десятому класі. В школі мені подобається тільки математика. Більшість днів після уроків я просто йду додому, вчусь і маю вільний час. Тричі на тиждень відвідую два гуртки з математики. До «Цифри» вже не ходжу: він до восьмого класу. Офлайн відвідую гурток імені Полонського. У такі дні повертаюсь додому о 22 годині.
Я не пам’ятаю свою найпершу перемогу на математичних змаганнях. Але знаковою для мене стала олімпіада у 4 класі, яку ми писали в «Цифрі». Здається, то були завдання для 5 класу. Вже забув, яке саме у мене було місце, але я точно ввійшов у трійку лідерів. Це мене здивувало і дало віру в себе.
«Тричі на рік я їжджу на тренувальні збори»
Із 5 класу я беру участь у Всеукраїнських математичних олімпіадах і стабільно отримую перший чи другий диплом у своїй категорії. Я також долучався до різних міжнародних змагань: APMO (Asian Pacific Mathematical Olympiad), RMM (Romanian Master in Mathematics), ЕМС (European Mathematical Cup). Щоправда, на останній у мене результат дещо гірший, ніж на інших — бронза. На Румунській олімпіаді я двічі отримував срібло. Вважаю це значним досягненням, оскільки до цього кілька років поспіль учасники від України не займали там сходинку вище третьої.
Baltic Way, 2024 рік
Не всі олімпіади проходять офлайн. Так, ЕМС дає можливість Україні обрати представників, які організовують змагання на місці. Тобто я як учасник приїжджаю на визначену локацію в Києві і пишу олімпіаду, як на звичайних міських змаганнях.
Мене часто питають, як проходить підготовка до конкретної олімпіади. Насправді такого немає: для мене підготовка триває весь рік.
Навпаки, тиждень перед змаганням я менше займаюся математикою, щоб відпочити
Окрім математичних гуртків, я тричі на рік їжджу на тренувальні збори. Останні кілька таборів під назвою «Математичні гори» проходили у Трускавці. Туди запрошують найкращих у математиці дітей з усієї України. Якщо ти є у списку, то потрібно підтвердити участь через гугл-форму. Так само, до речі, відбувається і з гуртком Полонського. На зборах нас ділять на кілька груп і читають лекції, щодня ми займаємось годин по шість. На сайті matholymp.com.ua написано, хто спонсорує ці активності.
У мене офіційно немає тренера. Але в будь-який момент, у тому числі ближче до змагань, я можу написати комусь із учасників минулих міжнародних олімпіад і поставити питання, які мене хвилюють. Вони завжди відповідають, допомагають.
Учителі в школі підтримують моє захоплення і з розумінням ставляться, якщо я чогось не зробив. У ліцеї [Русанівському] можна оформити вільне відвідування, коли готуєшся до олімпіади. У мене гарні стосунки з одним із шкільних вчителів математики — Григорієм Борисовичем Філіповським. Як на мене, він просто найкращий вчитель в Україні.
Також, звісно, мене підтримують батьки, моя дівчина, друзі. До речі, всі мої найближчі друзі беруть участь в олімпіадах: дехто — з фізики, дехто — з інформатики. Оскільки ми працюємо в різних дисциплінах, у нас немає конкуренції. Але, звичайно, я також товаришую з тими, хто займається математикою. Моя дівчина також бере участь в олімпіадах. Сподіваюся, наступного року вона потрапить на Європейську дівочу математичну олімпіаду.
Відбір на ІМО-2025: «Серед учасників української команди я був єдиним дев’ятикласником»
Моє найбільше досягнення на сьогодні — срібло на Міжнародній олімпіаді з математики (ІМО), найпрестижнішому математичному змаганні для школярів. Як проходить формування команди, яка представлятиме Україну? Переможців Всеукраїнської олімпіади запрошують на відбори. Зазвичай беруть перші 12 місць з 11 класу, два перших з 10-го й одне з 9-го. Раніше було одне з 8-го, але торік це скасували.
Самі відбори нагадують тренувальні збори. Тільки замість лекцій — олімпіади. Усього ми пишемо чотири тури; завдання та умови на них схожі на ті, що бувають на ІМО. Кожен тур проводиться в окремий день і триває чотири з половиною години. За результатами відборів обирають шістьох найкращих, які проходять на Міжнародну олімпіаду.
Торік я отримав другий диплом на Всеукраїнській олімпіаді і потрапив на відбори. За їхніми результатами я був третім. Думаю, через те, що мені пощастило з останнім туром: вийшло розв’язати третю задачу й не затупити на перших двох. Серед шести учасників української команди на ІМО-2025 я був єдиним дев’ятикласником, інші навчалися в 11 або 12 класі.
Після цього з нами зв’язалися, допомогли зробити візу в Австралію. Це зазвичай довгий процес, але деталей я не знаю: цим займалися батьки. Здається, це все, що треба було зробити зі сторони учасників. Потім ми просто поїхали в Австралію.
Romanian Master in Mathematics, 2026 рік
Про Австралію: «Мене найбільше здивувало, що я не побачив жодного павука»
ІМО-2025 проходила в австралійському регіоні Саншайн-Кост із 10 по 20 липня. Подорож до Австралії тривала довго. Спочатку ми дісталися до Польщі. Потім летіли з пересадкою у Катарі.
Звісно, ми сильно втомилися в дорозі. Але організатори, напевно, врахували, що Австралія далеко від інших країн, тож запланували програму так, що після прибуття було два дні на відпочинок і адаптацію до різниці в часі. Для України це плюс сім годин. На диво, вся наша команда одразу пристосувалася. Можливо, через те, що в літаках ми втратили відчуття часу і просто не помітили різниці.
Ми приїхали 10 липня. Перші два дні просто гуляли. На третій було відкриття. Далі перший тур, другий, два дні екскурсії, а 19 липня — закриття олімпіади. Пам’ятаю, що мені не дуже подобалась організація.
Команда України на IMO-2025
В Австралії погода в липні схожа на нашу весняну: більше холодно, ніж тепло, градусів 15.
Я не знайомився з учасниками з інших країн: більшість часу провів у номері сам або з нашою командою. Тільки один раз ми грали з іншими командами в карти.
Мене найбільше здивувало, що я не побачив жодного павука. Ще з цікавого: коли ми були на території готелю, по траві ходили кенгуру. Рівень цивілізації в Австралії значно вищий, ніж у нас: нові дороги, будинки тощо.
Ще сподобались подарунки. У тому числі в рюкзачку був маскот ІМО-2025 — плюшева іграшка кенгуру на ім’я Algebaroo (поєднання слів Algebra та Kangaroo).
Про задачі на Міжнародній олімпіаді: «Іноді процес пошуку відповіді нагадує биття головою об стіну»
Тури ми писали у великому холі. На IMO одинарні парти, розташовані далеко одна від одної, щоб було складно побачити, що відбувається у роботі сусіда. Усі завдання пишуться від руки. Звичайно, можна користуватися лінійкою.
Самі задачі не були складними. У першому турі дві задачі були з комбінаторики та геометрії. Третю — функціональне рівняння в цілих числах — я не розв’язав. Напевно, просто злякався.
У другому турі перші дві задачі були навіть простіші, ніж у першому турі. Ті були ідейними, а в другому турі — технічними. Ідейні задачі — це такі, де треба щось вигадати, помітити: в них немає алгоритму розв’язання. Іноді процес пошуку відповіді нагадує биття головою об стіну: ти дивишся на умови і взагалі нічого не розумієш. А технічні — це коли бачиш задачу і розумієш, як її робити.
Наприклад, нещодавно у школі була досить технічна задача: знайти ліміт, визначення числа Ейлера, але всередині дужок мінус замість плюса. Там зрозуміло, що треба зробити якісь алгебраїчні перетворення, щоб прийти до визначення числа Ейлера, але їх треба знайти та прописати. Тому, коли я розв’язував перші задачі у другому турі IMO, для мене це було як гра: «Ось я тут не загублю бал, ось тут не загублю... Треба це прописати».
Шоста задача — це найскладніша задача олімпіади. Вона була на комбінаторну геометрію. З нашої команди її ніхто не подужав. Мені насправді трохи за це соромно, але я навіть не читав її розв’язку, мені було байдуже.
Взагалі я спокійно ставлюся, якщо у мене щось не виходить
Коли в процесі розумію, що застряг, то можу почати рахувати задачу в координатах, якщо вона з геометрії. Але, на жаль, для інших задач це так не працює. Тож якщо застряг, то «розстрягай». На олімпіадах у таких ситуаціях перемикаюся на наступні завдання. Також можу розв’язувати задачі паралельно: прочитати умови однієї і іншої — і коли розв’язую першу, думати над другою підсвідомо. Але не впевнений, що це оптимальна стратегія.
Команду учасників IMO супроводжували п’ятеро керівників: Заріна Кодирова, Андрій Анікушин, Богдан Рубльов, Олександр Дашков і Дмитро Номіровський. Останні троє — це люди, які розповідали наші розв’язки головному журі, оскільки ми маємо право писати їх українською.
IMO-2025
Коли я дізнався, що отримав друге місце, був шокований. Їдучи на ІМО, я не сподівався на жодну медаль. Прикро, що інші учасники втратили бали на деяких задачах (для «срібла» потрібно повністю виконати чотири задачі). Як мені потім розповів один з керівників, моя робота була досить близькою до втрати одного балу. Відповідно, медаль стала би бронзовою.
Після Міжнародної олімпіади у мене, звичайно, стала вищою самооцінка. Коли я тільки пройшов у команду на IMO, то думав, що насправді не заслуговую на це. Але після перемоги змінив свою думку.
«Я просто не уявляю, як це — не робити математику. У мене немає такої опції»
Цього року на Всеукраїнській олімпіаді у мене друге абсолютне місце. Так вийшло, оскільки я не подужав першу задачу. Неправильно прочитав умови: там були дійсні числа, а я робив розвʼязок для цілих.
Відбори на наступну Міжнародну олімпіаду відбулися на початку квітня. Знову в Києві, бо Всеукраїнська олімпіада і Перша європейська олімпіада стоять надто близько, тож просто не було часу відвезти всіх кудись. А ще цьогорічні відбори на ІМО були також відборами на Першу європейську математичну олімпіаду. За їхніми результатами у мене перше місце, тож я їду влітку на міжнародну олімпіаду. Вона проходитиме з 10 по 20 липня в Шанхаї. Я знову єдиний не одинадцятикласник у команді.
16 квітня ми виїхали у Вільнюс: спочатку там відбулися тренувальні збори, а 24 квітня — відкриття Першої європейської олімпіади. Організація була на рівні ІМО. Ще нас двічі водили на батути: найкраще проведення вільного часу, яке влаштовували організатори, серед усіх олімпіад, де я був. За результатами у мене третє абсолютне місце, четверте і п’яте в інших двох українців. Відповідно, в усіх золото. Цікаво, що ніхто не отримав срібло. В України перше місце у командному заліку.
Мені здається, щоб стати переможцем олімпіади, у тому числі міжнародної, потрібне поєднання кількох компонентів. Наприклад, точно потрібна уважність. Талант — це також важлива складова. Хоча я не впевнений, що правильно вживаю цей термін.
У математиці важливо просто вміти думати
Мій друг-програміст має гарні результати в олімпіадній математиці, тому що вміє придумувати якісь штуки, знаходити рішення. Хоча це вміння можна розвинути, тож скоріше мова про здібності. Знаю, що деякі вчителі вважають дисципліну важливішою за талант.
Думаю, особисто для мене важливим фактором успіху стало те, що я рано почав займатися. Я просто не уявляю, як це — не робити математику. У мене немає такої опції. Ще мені здається, що багато людей губляться на самій олімпіаді. Я вважаю, що один із моїх товаришів кращий за мене у кожному напрямку математики. Але на відборах він показав гірші результати. Припускаю, що через нерви.
Змагання «ГеКон», я — в журі. 2026 рік
Що мене мотивує брати участь у змаганнях? Мені просто подобається математика, розв’язувати задачі. Цього достатньо. Звісно, бувають моменти, коли я втомлююсь від математики. Але я все одно далі ходжу на гуртки. І потім воно минає.
Я не маю інших серйозних захоплень. В якийсь момент думав ходити на волейбол у школі, але виявив для себе, що лінь перемагає бажання. Якщо говорити про несерйозні речі, мені подобається швидко писати на клавіатурі :)
Про плани: «Багато учасників всеукраїнських і міжнародних олімпіад хочуть потрапити до Кембриджу»
Я б хотів продовжити займатись математикою. Зараз думаю про вступ до вишу, розглядаю різні опції. До вступу я не готуюся: англійську знаю, досягнення в мене є.
Не дуже хочу розповідати про плани, оскільки є люди, яких я поважаю, але вони негативно ставляться до виїзду з України. Логічно, що українські вчителі хочуть мати здібну молодь. Але коли для цієї ж здібної молоді відкриваються більш привабливі можливості за кордоном, її складно втримати. Так, багато учасників всеукраїнських і міжнародних олімпіад, із якими я спілкуюся, хочуть потрапити до Кембриджу. Класно було б там навчатися з торішніми учасниками IMO.
Раніше я хотів стати викладачем математики. Але минулого року на день самоврядування у школі ми провели заняття з геометрії. Я спробував і зрозумів, що отримую від цього менше задоволення, ніж очікував. А ще я усвідомив, що набагато приємніше працювати, коли учні розумні. Якщо людина добре знає математику, то з нею цікавіше спілкуватися. Але в тому-то і справа, що всі хочуть викладати розумним дітям, і змагаються за таку можливість.
Теми: інтерв’ю, математика, молодь, наука, олімпіада, освіта, школа