Фізика вийшла з чату: 7 найзагадковіших об’єктів у космосі, які зруйнували теорії вчених

Наука потребує чітких моделей. Навіть найкраще людське розуміння реальності має межі, тому дослідники групують схожі явища і створюють теорії, що пояснюють наші спостереження. Проте у цьому злагодженому механізмі завжди знаходяться «зайві деталі» — космічні дивацтва та аномалії.

Саме такі об’єкти рухають науку вперед та змушують дослідників розширювати межі пізнання. Про сім найзагадковіших космічних об’єктів пише IFLScience.

1. Структура без «скелета»

Сучасна космологія стверджує, що темна матерія — це невидимий гравітаційний «скелет», на якому тримаються всі галактики. Вважалося, що вона має перевершувати звичайну матерію у співвідношенні п’ять до одного. Проте галактика NGC1052-DF2 ламає це залізне правило.

За своїми розмірами вона нагадує наш Чумацький Шлях, але містить від 100 до 1000 разів менше зірок і аж у 400 разів менше темної матерії, ніж очікувалося. Цей об’єкт став першим доказом того, що галактика здатна існувати без цієї гіпотетичної субстанції.

2. Галактика, яка підтверджує неможливе

Виявлення однієї такої аномалії можна було б списати на інструментальну похибку або унікальний збіг обставин, але незабаром вчені знайшли галактику NGC 1052-DF4 — ще одну галактику із критично низьким вмістом темної матерії. Цей другий приклад змусив астрономів переглянути базові принципи формування Всесвіту.

Як зазначає професор Пітер ван Доккум з Єльського університету, якщо раніше галактики вважалися «піною, що плаває на морі темної матерії», то ці два об’єкти доводять: темна матерія і самі галактики можуть формуватися окремо одне від одного.

3. Загадковий Червоний Прямокутник

Космічні туманності — це хмари газу, які зазвичай мають м’яку кулясту форму або виглядають як безформні залишки вибухів наднових. Але Прямокутна туманність, яку називають Червоним Прямокутником, вражає своєю божевільною, майже штучною геометрією.

Завдяки знімкам телескопа «Габбл» вчені з’ясували, що ця структура нагадує «сходинки драбини» або серію вкладених один в одного винних келихів, якщо дивитися на них збоку. Це унікальний приклад того, як сонцеподібна зірка наприкінці свого життя скидає зовнішні шари, випускаючи матерію у формі ідеальних газових конусів.

4. Слід інопланетної цивілізації

Аналізуючи спектр світла зірок, вчені визначають їхній хімічний склад. Зірка Пшибильського — єдине відоме людству світило, що містить елементи, які просто не можуть існувати в природі довго. У її складі виявили прометій (ізотопів якого з періодом напіврозпаду понад 17,7 року не існує), а також актиній, плутоній, америцій, кюрій та ейнштейній.

На Землі ці важкі елементи створюють штучно в лабораторіях. Деякі вчені напівжартома припускають, що це може бути продуктом життєдіяльності розвиненої інопланетної цивілізації, адже природного пояснення цієї хімічної аномалії досі не знайдено.

5. Диво, що з’явилося занадто рано

Галактика MoM-z14 (де MoM розшифровується як «міраж або диво») — це найвіддаленіша з відомих на сьогодні галактик. Її світло долинає до нас із часів, коли після Великого вибуху минуло всього 280 мільйонів років. За всіма чинними еволюційними моделями, тоді галактики тільки-но починали формуватися, і в їхніх зірках ще не могло бути важких елементів.

Однак MoM-z14 у 100 разів яскравіша, ніж передбачали теоретики, і містить величезну кількість азоту, який просто не міг утворитися за такий короткий проміжок часу. Ця галактика змушує нас повністю переосмислити ранню історію Всесвіту.

6. Аномальна система планет

Відтоді як астрономи почали відкривати екзопланети, вони зрозуміли головне правило: не варто шукати в космосі точні копії нашої Сонячної системи. Система 2M1510 складається з двох коричневих карликів — об’єктів, яким не вистачило маси, щоб стати повноцінними зірками.

Самі по собі вони не є рідкістю, але їхні орбіти поводяться аномально: орієнтація системи постійно змінюється, ніби щось потужне їх тягне. Найімовірніше пояснення полягає в тому, що між ними перпендикулярно рухається невидима масивна екзопланета.

7. Супутник, що б’ється струмом

Для пошуку космічних дивацтв необов’язково заглядати в інші галактики, адже вони є і в нашій Сонячній системі. Гіперіон, один із супутників Сатурна, схожий на гігантську космічну губку, оскільки 40% його об’єму — це порожній простір. Але його головна загадка ховається в іншому.

Коли космічний апарат «Кассіні» пролітав повз цей «мертвий» шматок льоду та каменю, він раптово отримав потужний електричний удар. З’ясувалося, що на поверхні Гіперіона накопичується величезний статичний заряд, який здатен випустити промінь електронів напругою 200 вольт крізь космічний вакуум на відстань понад 2000 кілометрів.

Нагадаємо, зонди «Voyager» записали моторошні звуки з космосу. Вчені досі не можуть пояснити частину цих сигналів, а самі апарати наближаються до завершення своєї місії.

Читати публікацію повністю →