ЕС на безвизовых коленях, Цена уступок Трампу, Битва миллиардеров. Лучшие истории мира

Редакція LIGA.net відбирає найцікавіші історії зі світових медіа й стисло переказує їх українською мовою

Цей проект є частиною контенту, що доступна для підписників LIGA PRO. Долучайся та відкривай для себе історії, що підкорили увагу читачів зі всього світу цього тижня.

Нещодавно Дональд Трамп різко розкритикував партнерів по НАТО, звинувативши їх у небажанні брати участь у відновленні судноплавства через Ормузьку протоку. 

Трамп назвав відкриття протоки нескладним завданням і висловив невдоволення бездіяльністю європейських союзників. Він також припустив, що США можуть переглянути свою роль у НАТО, назвавши Альянс слабким без американської військової підтримки. На цьому тлі виникла дискусія, чи можливо виключити країну з НАТО?

Читайте на LIGA.net свіжий випуск – 10 найкращих історій світу.

Чи можливо "вигнати" країну з НАТО (Euronews)

Поразка Росії у Африці (Bloomberg)

ЄС відкриє бази даних для США заради безвізу (DW)

Ціна поступок Трампу: приклад Клаудії Шейнбаум (The Wall Street Journal)

Прихований майнінг криптовалют (The Economist)

• ШІ-асистенти знищують дані користувачів (Tom’s Hardware)
• Судова тяганина засновників Tesla і OpenAI (NBC News)
• Чому середній клас краде в магазинах (The Telegraph)
• Бізнес чи контент: дилема молодого підприємця (Business Insider)
• Жінки, які виробляють віскі (Associated Press)

Чи можливо "вигнати" країну з НАТО?

Питання про можливість призупинення членства країни або ж взагалі виключення її з НАТО подекуди виникає на тлі політичних суперечок між союзниками. Зокрема, нещодавно Дональд Трамп різко розкритикував партнерів по Альянсу, звинувативши їх у небажанні брати участь у відновленні судноплавства через Ормузьку протоку. Цей стратегічний шлях, через який транспортується значна частина світової нафти, був перекритий Іраном, що вплинуло на глобальні енергетичні ринки.

Трамп назвав відкриття протоки нескладним завданням і висловив невдоволення бездіяльністю європейських союзників. Він також припустив, що США можуть переглянути свою роль у НАТО, назвавши Альянс слабким без американської військової підтримки. І ця напруженість лише посилилася після того, як Іспанія відмовилася дозволити США використати свої військові бази і звинуватила американську адміністрацію у порушенні міжнародного права під час ударів по Ірану.

Згідно з витоком внутрішнього листування Пентагону, про яке пише Euronews, чиновники розглядали можливість покарання Мадрида, зокрема шляхом призупинення його членства в НАТО. Проте така дія є юридично неможливою. Установчий договір альянсу не передбачає механізмів ані для виключення, ані для будь-якого тимчасового відсторонення держав-членів. Ключовим елементом діяльності Альянсу є стаття 5 цього договору. Вона закріплює принцип колективної оборони: напад на одного союзника вважається нападом на всіх. Це положення стосується лише зовнішньої агресії і не охоплює внутрішні конфлікти чи терористичні дії всередині країни.

Дія статті 5 має також географічні обмеження. Вона поширюється на території держав-членів у Європі та Північній Америці, включно з Туреччиною, а також на їхні збройні сили, кораблі та літаки в цих регіонах. Станом на 2024 рік до НАТО входять 32 країни, включно з Фінляндією та Швецією.

Цей механізм застосовувався лише один раз, після терактів 11 вересня 2001 року у США. Тоді союзники підтримали американську військову операцію в Афганістані. Країни, зокрема Данія, Велика Британія, Німеччина та Франція, направили свої контингенти, зазнавши втрат серед військових. Данія втратила 44 військовослужбовців, що є значним показником з огляду на її населення. Франція втратила 90 солдатів, більшість із яких загинули в бойових діях. Велика Британія втратила 457 військових. Ці втрати стали предметом суперечок після заяв Трампа, який стверджував, що союзники не брали участі у бойових діях на передовій.

При цьому, зазначає авторка Euronews, варто мати на увазі, що НАТО не здійснювало прямого вторгнення в Афганістан. Операція справді була ініційована США, але Альянс виконував лише допоміжні функції через місії ISAF та “Рішуча підтримка”. У цих операціях брали участь також країни, які не входять до організації.

Тож щодо Ормузької протоки, то Альянс не має зобов’язань втручатися, оскільки це виходить за межі його оборонного мандата. Союзники не були офіційно залучені до планування американських ударів, і стаття 5 не поширюється на цей регіон. Разом з тим конфлікт з Іраном усе ж опосередковано вплинув на діяльність НАТО. Системи протиповітряної оборони перехоплювали ракети, що входили в повітряний простір Туреччини. Частину військових ресурсів було перекинуто з навчань, а тренувальну місію в Іраку тимчасово припинено.

Та попри відсутність формальних зобов’язань, понад 40 країн, багато з яких є членами НАТО, вже заявили про готовність долучитися до відновлення безпеки судноплавства в регіоні після завершення бойових дій.

Відповідь на запитання, що постало після заяв зі США

Повстанські угруповання знову захопили місто Кідаль у Малі. Цей населений пункт, пише Bloomberg, раніше був своєрідним символом обіцянок Росії гарантувати безпеку там, де західні країни не досягли успіху.

Кідаль, який має досить велике символічне значення для малійців, перейшов під контроль туарезьких та ісламістських бойовиків у результаті скоординованих атак на військові об’єкти по всій країні. Раніше це місто в пустелі вже перебувало під владою повстанців майже десять років. У 2012 році урядові сили втратили контроль над ним після наступу туарегів і бойовиків, пов’язаних із “Аль-Каїдою”. Спроба наступу для повернення міста у 2014 році призвела до значних втрат з обох сторін. Наступна спроба малійських військ відбити Кідаль відбулася у 2023 році. Їх підтримали російські найманці з “Африканського корпусу”, і атака виявилася успішною – місто повернулося під контроль Бамако. В уряді представили це як підтвердження правильності курсу на співпрацю з Росією.

І ось тепер підрозділи цього Корпусу, який у тому ж 2023 році замінив групу “Вагнера” і перебуває під контролем Міністерства оборони Росії, оголосили про вихід із Кідаля у Telegram, зазначивши, що це рішення було ухвалене спільно з владою Малі. На відео, що поширюються у мережі, видно, як російські сили залишають базу, пересуваючись на пікапах і позашляховиках, тоді як повстанці святкують захоплення території.

Авторка Bloomberg пише, що це стало черговим і досить сильним ударом як по твердженнях, що Москва здатна забезпечити стабільність краще за Францію та інших західних партнерів, так і по позиціях Росії як партнера африканських хунт у сфері безпеки. Лідер чинної військової хунти Малі генерал Ассімі Гоїта прийшов до влади у 2021 році, звинувативши тодішнє цивільне керівництво у неспроможності стримати ісламістське повстання, яке тривало понад десять років і охопило північ та центр країни. Після цього з Малі були виведені миротворці ООН, європейські антитерористичні сили та французькі війська. Їх і замінили російські найманці, які згодом були реорганізовані в той самий “Африканський корпус”.

Ситуація з безпекою в Малі лише погіршується. Останні атаки стали масштабнішими, ніж раніше. У їх проведенні знову брали участь угруповання, пов’язані з ісламістами з “Аль-Каїди”, а також Фронт визволення Азаваду, туарезьке сепаратистське об’єднання, що виступає за незалежність північних територій країни. Під час останньої атаки загинув міністр оборони Малі Садіо Камара, якого вважали ключовою фігурою у налагодженні співпраці з Росією. За що він навіть мав прізвисько “містер Росія”. За повідомленнями військових, він загинув унаслідок вибуху біля власного будинку.

Малі входить до Альянсу держав Сахелю разом із Нігером і Буркіна-Фасо. Усі три країни пережили військові перевороти у 2021–2023 роках, розірвали співпрацю з Францією та звернулися до Росії по допомогу у сфері безпеки. При цьому саме Малі найактивніше співпрацювало з “Африканським корпусом”, чиї найманці діяли разом із національними силами.

Аналітики зазначають, що події в Кідалі можуть суттєво змінити ставлення до Росії як партнера. Більш того, раніше військові Малі та російські підрозділи навіть звинувачувалися у вбивствах і зникненнях цивільних під час операцій на півночі країни. Проте  вихід російських сил із Кідаля багато хто сприймає як відмову від раніше взятих зобов’язань. Навіть у столиці Бамако місцеві жителі вже зазначають, що очікували допомоги, а натомість стали свідками швидкого відступу своїх нібито союзників.

Як російські найманці не змогли запобігти посиленню повстання у Малі

Європейський Союз веде переговори зі Сполученими Штатами щодо нової угоди, яка може надати американській стороні широкий доступ до чутливих даних із поліцейських баз у країнах ЄС. Як пише DW, такий крок розглядається як умова збереження безвізових поїздок до США для громадян держав-членів.

У центрі обговорення перебуває ініціатива Enhanced Border Security Partnership (Посилене партнерство у питаннях безпеки кордонів). Вашингтон пов’язує участь у ній з можливістю залишатися в рамках програми безвізових поїздок, що дозволяє громадянам окремих країн перебувати у США до 90 днів без візи. Більшість держав ЄС уже працюють із цією ініціативою, за винятком Болгарії, Кіпру та Румунії. Для подорожей використовується електронна система авторизації (ESTA), яка дозволяє попередньо перевіряти мандрівників і, за необхідності, відмовляти їм у в’їзді у США ще до прибуття.

У Європейській комісії вже підтвердили, що США встановили крайній термін для укладення угоди – 31 грудня 2026 року. І це суттєво обмежує можливості ЄС у переговорах, оскільки втрата безвізового режиму стала б серйозним ударом для більшості країн. Ну а критики вважають, що такі умови є формою тиску з боку США. 

Одним із найчутливіших питань є характер даних, які можуть передаватися. Поліцейські бази містять біометричну інформацію, зокрема відбитки пальців і зображення облич. У деяких випадках у них також зберігаються дані осіб, які не були засуджені, включно з підозрюваними, шукачами притулку або людьми, затриманими під час акцій протесту. Експерти звертають увагу, що потрапляння до таких баз не означає визнання провини. Але американська сторона планує використовувати ці дані для перевірки особи та контролю на кордоні. І це викликає занепокоєння деяких оглядачів, оскільки інформація з Європи може впливати на рішення щодо допуску до польотів або в’їзду громадян до США, які поки ніяк не коментують цю ініціативу.

Прихильники ж такої угоди зазначають, що обмін інформацією між Європою та США вже існує, особливо у кримінальних справах. Проте нинішні механізми є обмеженими, формалізованими та зазвичай вимагають юридичних підстав і запитів. Новий формат, за оцінками експертів, може зробити доступ до даних значно ширшим і регулярнішим.

Ще одним дискусійним питанням є взаємність обміну. Деякі аналітики сумніваються, що країни ЄС отримають аналогічний доступ до подібних американських баз даних. Вони зазначають, що у США немає централізованої системи, подібної до європейських, що ставить під сумнів рівноправність угоди.

У офісі Європейського інспектора з захисту даних уже попередили, що така домовленість між ЄС і США може створити серйозний прецедент, адже йдеться про перший випадок масштабної передачі персональних і біометричних даних третій стороні з метою контролювати кордони та міграцію. Тому там закликають перед будь-яким ухваленням ретельно оцінити вплив на основні права та дотримання принципів пропорційності.

А окремі експерти висловлюють занепокоєння щодо подальшого використання цих даних після їх передачі. Вони вказують на розширення застосування великих даних у сфері правоохоронної діяльності та міграційного контролю в США. А це може сильно впливати на дозволи на в’їзд, або ж навіть дискримінувати різні групи населення залежно від їхніх політичних поглядів, способу життя тощо.

ЄС ділитиметься зі США даними з національних баз заради збереження безвізових подорожей для громадян

Президентка Мексики Клудія Шейнбаум стикається з дедалі сильнішим тиском з боку опонентів та втрачає позиції через свою політику співпраці зі Сполученими Штатами та президентом Дональдом Трампом зокрема. Останнім викликом діям глави держави стала ситуація із загибеллю в автокатастрофі двох співробітників Центрального розвідуправління США, які брали участь у антинаркотичній операції на півночі країни.

Як пише The Wall Street Journal, реакція Шейнбаум була аж занадто стриманою: вона не звинуватила США у порушенні суверенітету Мексики, а поклала відповідальність на губернатора штату Чіуауа, чиї підлеглі співпрацювали з американцями. Замість жорсткої реакції було направлено дипломатичну ноту з проханням надати пояснення. Водночас у Вашингтоні навіть таку стриманість сприйняли як недостатню, зазначивши, що Мексика повинна проявити більше співчуття.

І подібна динаміка відносин між двома країнами стала типовою. Кожна поступка з боку Мексики супроводжується новими вимогами з Вашингтона. Спочатку рішення Шейнбаум на догоду Трампу, зокрема розгортання Національної гвардії на кордоні та обмеження в’їзду мігрантів, не викликали значного внутрішнього спротиву. Однак згодом кроки стали чутливішими політично. Напруженість посилилася після перегляду торговельної угоди між США, Мексикою та Канадою, що має важливе значення для мексиканської економіки. Особливе занепокоєння у мексиканців викликають погрози США почати військові операції проти наркокартелів на території Мексики.

Шейнбаум наголошує, що співпраця можлива лише в рамках мексиканського законодавства, і підкреслює небажання розпочинати конфлікт. Після повернення Трампа до влади вона обрала стриману стратегію, утримуючись від різких відповідей навіть після загрози введення тарифів. Після цього напруженість між країнами тимчасово знизилася. Згодом уряд Мексики посилив боротьбу з наркокартелями з залученням військові сили та співпрацею з американськими службами. Було ліквідовано лідера одного з найпотужніших наркоугруповань, але це спричинило хвилю насильства. Та навіть незважаючи на це Трамп продовжував вимагати більш рішучих заходів.

Шейнбаум намагалася підтримувати діалог, пояснюючи ситуацію та дякуючи за підтримку США. Однак навіть після цього критика не припинилася. У публічних виступах Трамп наполягав на необхідності дозволити американським військовим діяти в Мексиці. У відповідь Мехіко зробило кілька нових кроків назустріч, включно з передачею до США засуджених наркоторговців та введенням мит на китайські товари. Та частина цих рішень викликала суперечки через сумніви щодо їх відповідності національному законодавству. Більш того, такі дії розпалили невдоволення навіть серед політичних союзників Шейнбаум, пов’язаних із колишнім президентом Андресом Мауелем Лопесом Обрадором, однопартійцем чинної глави держави, який досі зберігає серйозний політичний вплив у країні.

Шейнбаум же продовжує вести активну роботу, проводячи і ранкові наради з безпеки, і щоденні пресконференції, але в її оточенні відзначають, що вона перебуває під значним психологічним тиском і змушена враховувати як позицію США, так і внутрішньополітичні фактори. При цьому вона регулярно зв’язується з Білим домом і обидві сторони публічно заявляють про взаємну повагу. Однак саме діяльність американських агентів у Мексиці стає тим регулярним ударом, яким Трамп збиває внутрішній рейтинг президентки, пише The Wall Street Journal.

А щодо останнього випадку, то мексиканська влада вже заявила, що іноземні агенти не мають права брати участь у операціях на її території, а діяльність загиблих у аварії агентів ЦРУ не була належним чином погоджена. Водночас аналітики припускають, що навіть цей інцидент навряд чи призведе до серйозного загострення відносин, враховуючи необхідність тісної співпраці для обох країн.

Президентка Мексики Клаудія Шейнбаум, яка постійно йшла на поступки адміністрації США, тепер стикається з наслідками

Майнінг криптовалюти є досить вартісним процесом, оскільки створення нових токенів потребує значних обчислювальних ресурсів для розв’язання криптографічних задач. Щоб зменшити витрати, компанії розміщують обладнання там, де дешевша електроенергія. Ще дешевший спосіб, про який пише The Economist, це використання ресурсів інших людей без їхнього відома. Наприклад, можна встановити комп’ютери в технічних приміщеннях сторонніх організацій. Однак такі схеми часто викриваються і призводять до санкцій.

Менш ризикованим і масштабованим підходом стало віддалене таємне встановлення програм для майнінгу на чужі комп’ютери, відоме як криптоджекінг. І ця практика поширюється дедалі активніше. За даними компанії GreyNoise, у 2025 році кількість випадків криптоджекінгу зросла приблизно на 20%. При цьому збитки для жертв є значними: дослідження компанії Sysdig показало, що кожен долар, отриманий у такий спосіб, обходиться постраждалим у середньому в 53 долари витрат на обчислення.

Зростання популярності криптоджекінгу частково пояснюється високою вартістю криптовалют у попередні роки. Крім того, бар’єри для входу у цю діяльність невисокі: необхідне програмне забезпечення легко знайти на підпільних форумах, а встановити його простіше, ніж викрасти дані чи провести кібератаку з вимогою викупу.

Одним із ключових інструментів зловмисників є боти, які сканують мережу в пошуках вразливих систем. Вони знаходять комп’ютери зі слабкими або стандартними налаштуваннями безпеки та повідомляють про це своїм операторам. Теоретично і штучний інтелект може допомогти знаходити більше цілей, але фахівці зазначають, що його переваги поки не виправдовують витрат. Після виявлення вразливості атаки відбуваються дуже швидко: корпоративні системи можуть бути захоплені вже протягом години. Особливо привабливими є сервери, оскільки вони працюють постійно і обробляють великі обсяги даних. Це також дозволяє шкідливому ПЗ поширюватися всередині мережі.

Ще одним способом доступу є використання оприлюднених облікових даних. Наприклад, на платформі GitHub часто можна знайти паролі, опубліковані випадково. Якщо ж їх не вдається знайти, застосовуються методи підбору. Один із таких випадків у 2025 році дозволив встановити шкідливе програмне забезпечення на сервери USAID, що призвело до значних фінансових втрат.

Правоохоронні органи також фіксують масштабні випадки таких злочинів. У 2024 році в Україні було затримано особу, яка за допомогою програм для підбору паролів здійснювала майнінг криптовалюти на значні суми. У США інший зловмисник отримував прибуток у токенах, поки його жертви боролися з багатомільйонними витратами на хмарні обчислення.

А останнім часом ціллю дедалі частіше стають персональні ноутбуки та смартфони. Це, пише The Economist, пов’язано зі зростанням вартості криптовалюти Monero, яку можна ефективно майнити на таких пристроях. Крім того, окремі користувачі зазвичай мають слабший захист, ніж корпоративні системи. Шкідливі скрипти можуть поширюватися через електронні листи, безкоштовні застосунки, рекламні оголошення або навіть вебсайти. Після переходу за посиланням код запускається непомітно, часто обходячи антивірусні програми. У 2025 році було виявлено тисячі сайтів, заражених подібними скриптами.

Ситуація ускладнюється тим, що нові версії такого програмного забезпечення працюють без збереження файлів, що ускладнює їх виявлення. Навіть великі технологічні компанії визнають складність боротьби з цією проблемою та розробляють інструменти для її виявлення. Сучасні системи безпеки аналізують навантаження на процесор, обсяги трафіку та споживання електроенергії, щоб виявляти підозрілу активність. А деякі компанії навіть інтегрують ШІ-моделі для автоматичного виявлення і видалення шкідливого коду. Але поки криптовалюти залишаються привабливими, такі атаки, ймовірно, лише продовжуватимуться.

Як криптомайнери таємно підключаються до сторонніх комп’ютерів

Засновник компанії PocketOS Джер Крейн розповів про інцидент, під час якого система штучного інтелекту видалила всю робочу базу даних компанії разом із резервними копіями. За його словами, причиною став неочікуваний збій у взаємодії ШІ-інструмента Cursor, що використовує модель Claude Opus 4.6 від Anthropic, та хмарної платформи Railway.

PocketOS є SaaS-сервісом для компаній із прокату автомобілів. Інцидент стався під час виконання стандартного завдання в тестовому середовищі. Штучний інтелект, зіткнувшись із проблемою, вирішив усунути її самостійно, видаливши том даних через API Railway. У результаті було знищено основну базу даних компанії і всі резервні копії. Уся ця “операція” тривала приблизно дев’ять секунд.

Після події Крейн звернувся до системи з питанням щодо причин її дій. У відповіді зазначалося, що рішення було прийнято на основі припущення, без перевірки. Система визнала, що не перевірила, чи поширюється дія лише на тестове середовище, не ознайомилася з документацією платформи і виконала руйнівну команду без погодження. Також у повідомленні було зазначено, що вона діяла самостійно, намагаючись виправити проблему з доступом.

На думку Джера відповідальність за ситуацію частково лежить на архітектурі хмарного сервісу. За його словами, API Railway дозволяє виконувати критичні операції без додаткового підтвердження, резервні копії зберігаються на тому самому томі, що й основні дані, а їх видалення відбувається разом із основним сховищем. Крім того, токени доступу мають широкі повноваження для всіх середовищ. І він також зазначив, що платформа активно заохочує використання інструментів із застосуванням штучного інтелекту, тому рішення ШІ-асистента прийняти саме таке рішення не було експериментом. Водночас найбільшою проблемою компанії після інциденту стала відсутність чіткого плану відновлення даних.

Внаслідок втрати інформації PocketOS змушена була відновлювати дані вручну. За словами Крейна, співробітники разом із клієнтами продовжують відтворювати записи бронювань автомобілів, використовуючи історію платежів у Stripe, календарні інтеграції та електронні листи. Єдиним більш-менш повноцінним джерелом для часткового відновлення бази стала одна її резервна копія, створена приблизно три місяці тому і збережена в іншому місці. Відповідно, всі інші дані залишаються втраченими.

Тому, наостанок портал Tom’s Hardware цитує Крейна, який окреслив низку аспектів, які потребують змін. Серед них – запровадження запиту обов’язкового підтвердження для небезпечних дій, які може вчинити ШІ-асистент, обмеження прав доступу для API, створення надійних резервних копій та впровадження зрозумілих процедур відновлення. При цьому окремо він наголошує на необхідності встановлення чітких обмежень та рамок, у яких мають діяти системи штучного інтелекту.

Як ШІ-помічник повністю стер базу даних компанії-користувача

Судовий процес між Ілоном Маском та Семом Альтманом обіцяє стати однією з найрезонансніших подій у технологічній індустрії, пише автор NBC News. Ця справа стала як бізнес-суперечкою, так і особистим протистоянням двох технологічних мільярдерів і може вплинути на майбутнє OpenAI та ChatGPT. Очікується, що свідчитимуть Маск, керівник Tesla і SpaceX, Альтман, очільник OpenAI, можливо, гендиректор Microsoft Сатья Наделла, нинішні й колишні члени ради директорів OpenAI та провідні дослідники штучного інтелекту.

У центрі розгляду питання перетворення OpenAI з некомерційного дослідницького центру, заснованого ще у 2015 році, на комерційну структуру з мільярдними зовнішніми інвестиціями. Маск і Альтман були співголовами-засновниками організації.

Маск, який зараз керує власним конкуруючим ШI-стартапом xAI, вважає відхід від некомерційної моделі зрадою. Він стверджує, що Альтман та інші користувалися його грошима, порадами й часом під приводом створення організації, орієнтованої на суспільне благо, але згодом дозволили окремим людям отримати вигоду. У 2024 році він подав позов проти Альтмана та інших відповідачів, вимагаючи компенсації, яку пізніше оцінив у 134 мільярди доларів.

Сторона Альтмана відповідає, що Маск переписує історію. Вони заявляють, що той залишив OpenAI ще у 2018 році після конфлікту і не надав 1 мільярд доларів, який обіцяв. Також вони стверджують, що Маск раніше погоджувався з необхідністю перетворити OpenAI на комерційну компанію для залучення капіталу, але хотів контролювати її сам і пропонував інтегрувати організацію в Tesla.

Обидві сторони публічно демонструють готовність до судового зіткнення. Маск у січні написав у X, що очікує початку процесу й що матеріали розкриття та свідчення здивують усіх. Альтман у лютому, також у X, заявив, що чекає можливості допитати Маска під присягою.

Погіршення їхніх стосунків іноді набувало аж занадто особистого характеру. Маск неодноразово називав опонента у X “Scam Altman”, а Альтман публічно вимагав повернення депозиту у 45 тисяч доларів за Tesla Roadster, спорткар, виробництво якого постійно відкладалося й досі не розпочалося.

Напруженості додає і час, коли відбувається процес. OpenAI веде боротьбу з Anthropic і Google за лідерство на ринку штучного інтелекту, намагаючись залучити споживачів і бізнес-клієнтів до чатботів та інших ШI-інструментів. Водночас розробники мають щось робити і з суспільним невдоволенням штучним інтелектом, яке де-не-де зберігається, свідченням чого став нещодавній напад на будинок Альтмана.

Якщо суддя і присяжні погодяться з Маском, наслідки для OpenAI можуть бути тяжкими. У січневому позові Маск планував просто вимагати 134 мільярди доларів від OpenAI і Microsoft. Згодом він запропонував, щоб кошти, вилучені з OpenAI та її керівників, були передані благодійному підрозділу OpenAI. Також він хоче домагатися звільнення Альтмана і співзасновника OpenAI Грега Брокмана та постійної заборони, яка зберегла б первинну хартію OpenAI з орієнтацією на благодійність.

Присяжні у цій справі матимуть лише консультативну роль. Суддя Івонн Гонсалес Роджерс врахує їхній вердикт, але сама ухвалить рішення щодо відповідальності й можливого засобу правового захисту. Вона також уже неодноразово попереджала сторони про те, що вони занадто ускладнили процес, та постановила, що всі учасники й свідки, включно з мільярдерами, мають заходити до суду через звичайний вхід і проходити перевірку без спеціальних привілеїв.

Чому судяться засновники Tesla і OpenAI і що стоїть на кону

У великих містах Сполучених Штатів та Великої Британії поширюється химерне явище, якому журналісти вже встигли дати назву “мікролутинг”. Це, пише The Telegraph, дрібні крадіжки з магазинів, що подаються самими крадіями як форма політичного протесту. І правопорушниками часто стають забезпечені люди середнього класу, які вважають таку свою поведінку виправданою з ідеологічних причин.

У великих мережевих продуктових магазинах, наприклад у американських Whole Foods, окремі “мікролутери” забирають товари без оплати, пояснюючи свої дії тим, що великі корпорації завищують ціни та недоплачують працівникам. У одному з подкастів, автори якого говорили з такими “протестувальниками”, це явище описується як крадіжка з “політичним відтінком”, яка відрізняється від звичайного прагнення отримати вигоду. Деякі з крадіїв визнають, що не відчувають провини, навіть коли свідомо забирають товари без оплати.

Їхня аргументація базується на переконанні, що великі компанії діють несправедливо, накопичуючи прибутки. Тому, на думку прихильників цієї практики, крадіжка стає не лише допустимою, а й символічною формою спротиву. На виправдання своїх дій вони навіть згадують деяких літературних персонажів на кшталт Аладдіна чи Жана Вальжана зі “Знедолених” Віктора Гюго, які теж крали з моральних міркувань.

Найдивніше, на думку авторки The Telegraph, це те, що такі правопорушення часто здійснюють люди з відносно високими доходами, які не мають фінансової потреби в крадіжках. Вони можуть витрачати значні суми на розваги чи покупки, але при цьому демонстративно ігнорують оплату в магазинах. Їхнім поясненням є переконання, що бренди отримують прибуток завдяки експлуатації праці, і таким чином їхні дії нібито мають моральне підґрунтя.

Подібні настрої поширюються, зокрема, й соціальними мережами. У TikTok неодноразово з’являлися відео, де користувачі демонстрували, що саме їм вдалося винести з магазинів, або відкрито закликали до таких дій. Деякі з цих матеріалів набували популярності, відповідно формуючи трендове уявлення про крадіжку як про звичну і навіть прийнятну поведінку.

У Нью-Йорку такі дії часто спрямовані проти великих мережевих магазинів, тоді як невеликі сімейні крамниці зазвичай не стають об’єктами крадіжок. А дехто з таких крадіїв навіть визнає, що робить це для зменшення власних витрат, не відчуваючи при цьому жодної провини.

Проте представники великих торговельних мереж вказують, що красти товари можуть абсолютно різні категорії людей, включно з тими, хто має стабільний дохід та не відчуває фінансових труднощів. Але це, відповідно, призводить до зростання витрат для бізнесу, бо доводиться посилювати безпеку та встановлювати камери, наприклад, і навіть іноді блокувати доступ до окремих товарів, що зрештою впливає на ціни, які ростуть для всіх.

При цьому окремо The Telegraph зазначає, що існують і люди, які крадуть через реальні проблеми. Це, зокрема, безхатченки або ті, хто не має достатніх ресурсів для придбання їжі. Це вже зовсім інший підхід та категорія правопорушення. Але ж у випадку “мікролутингу” йдеться переважно про забезпечених осіб, для яких такі дії мають символічний характер.

Поширення цього явища аналітики та правоохоронці пов’язують із відчуттям соціальної несправедливості та високою вартістю життя. Деякі молоді професіонали навіть вважають, що не зможуть досягти рівня добробуту попередніх поколінь, і це стає одним із чинників зміни їхнього ставлення до дрібних правопорушень. Бо “якщо ж багатії не грають за правилами, то чому повинні ми?”

Дрібні крадіжки з магазинів як знак “політичного спротиву” корпораціям

Молоді засновники стартапів дедалі частіше поєднують підприємництво з активною присутністю у соціальних мережах, перетворюючись на своєрідних інфлюенсерів. Один із таких контент-мейкерів, про яких пише Business Insider – це 23-річний розробник застосунку знайомств Cerca Майлз Слейтон, який почав регулярно публікувати відео в TikTok та Instagram, де він просто гуляє Нью-Йорком і розповідає про знайомства. І хоча він рідко прямо згадує свій продукт, його контент залучив тисячі підписників і нових користувачів сервісу. Сам Слейтон визнає, що не отримує задоволення від створення контенту, сприймаючи це більше як обов’язок. Водночас він підкреслює, що для молодих підприємців, які працюють із аудиторією свого віку, відсутність в онлайні є досить суттєвим конкурентним недоліком.

І подібна практика стає дедалі поширенішою. Засновники стартапів активно публікують відео, ведуть блоги та розвивають особисті бренди. Наприклад, співзасновниця соціального застосунку Selleb Клер Лі витрачає значну частину робочого часу на створення контенту, включно з публікаціями в соцмережах і веденням розсилки. Для багатьох підприємців ключовим питанням стає привернення максимальної уваги аудиторії.

Інвестори також звертають увагу на здатність засновників просувати себе. За словами представників венчурних фондів, сьогодні продукт уже не “продає себе сам”, а ефективний маркетинг стає необхідною складовою успіху. Хоча вірусний контент не гарантує фінансування чи лояльності користувачів, він може відкрити доступ до нових можливостей.

У сучасній економіці уваги сформувався окремий підхід, який назвали “публічне будівництво”, коли засновники демонструють процес створення компанії у відкритому доступі. Водночас вони дедалі частіше комунікують із аудиторією напряму через подкасти або власні медіаплатформи, оминаючи традиційні ЗМІ.

Деякі підприємці цілеспрямовано вивчають механізми вірусності. Наприклад, співзасновниця застосунку Corner Еліза Ву аналізувала популярні відео, щоб зрозуміти принципи їхнього поширення, після чого почала створювати власний контент. Кожне відео, каже вона, потребує значних витрат робочого часу на підготовку, сценарій, зйомку та монтаж.

Інші засновники також використовують вірусні формати для просування. Наприклад, стартап BiteSight отримав значну увагу завдяки відео у стилі домашнього запису, що набрало мільйони переглядів. Це дозволило залучити нових користувачів і привернути увагу інвесторів, хоча сам засновник визнає, що процес створення такого контенту іноді викликає сумніви щодо доцільності витраченого часу.

Тож, пише Business Insider, навіть попри переваги, такий підхід несе істотні ризики. Постійне відстеження показників переглядів і завантажень може викликати залежність від метрик і створювати психологічний тиск. Крім того, існує поширене уявлення, що лише масова вірусність має значення, хоча для стартапів іноді достатньо помірної уваги. Тим паче що вірусний успіх не завжди означає стабільний розвиток бізнесу. Інвестори зазначають, що надмірна орієнтація на популярність може відволікати від власне створення продукту. А у деяких випадках активне самопросування навіть розглядається як сигнал можливих проблем усередині компанії.

Окрім цього інтенсивне створення контенту може призводити до морального виснаження засновників. Деякі з них визнають, що регулярні публікації стають значним навантаженням, і поступово змінюють підхід до комунікації, зменшуючи власну присутність у кадрі. Бо, як зазначає Еліза Ву, потрібно пам’ятати, що підприємець у першу чергу не контент-креатор, а той, хто намагається розбудовувати власну справу.

Чому молоді підприємці часто змушені ставати й інфлюенсерами у соцмережах

Жінки дедалі активніше займають провідні позиції в індустрії виробництва віскі, яка традиційно вважалася чоловічою. Зростає не лише кількість жінок-дистиляторок і підприємиць, а й частка жінок серед споживачів цього напою. І це, пише Associated Press, істотно впливає на розвиток індустрії та її сприйняття.

Меган Айрленд, яка працює головною блендеркою бренду WhistlePig у штаті Вермонт, спочатку вивчала хімічну інженерію і взагалі не розглядала можливість роботи у виробництві віскі. Її рішення змінилося після того, як вона натрапила на історію жінки з подібною освітою, яка стала майстром-дистилятором. Це і надихнуло її на новий кар’єрний шлях і пов’язало інтерес до науки з виробництвом алкоголю.

Та все ж, незважаючи на зростання ролі жінок, у галузі досі існують стереотипи. Деякі колеги й споживачі ставлять під сумнів, чи жінки взагалі люблять віскі. Засновниця OurWhiskey Foundation Беккі Паскін каже, що стикалася з таким питанням навіть під час участі в дегустаціях як суддя. Вона підкреслює, що віскі залишається напоєм із чіткими гендерними асоціаціями, що не характерно для більшості інших міцних продуктів чи напоїв.

Також Паскін звертає увагу і на проблему візуального представлення жінок у цій сфері. За її словами, у публічному просторі тривалий час домінували образи, що зображували жінок у негативному або стереотипному світлі. У відповідь вона працює над створенням нових зображень, які показують жінок як звичайних споживачок віскі без викривлених акцентів.

І, як виявляється, пише Associated Press, історично жінки відігравали важливу роль у розвитку виробництва віскі. Перший дистиляційний апарат, за даними дослідників, створила жінка – алхімік Марія Гебрея, яка жила у ІІ столітті н.е. У наступні століття дистиляція часто входила до домашніх обов’язків, якими займалися жінки, зокрема йшлося про виготовлення напоїв і лікарських засобів. У XIX столітті жінки керували винокурнями, а в штаті Кентуккі Кетрін Карпентер розробила і зафіксувала перший рецепт sour mash – одного з найпоширеніших блендів американського віскі.

Під час дії “сухого закону” у США жінки також відігравали помітну роль. За оцінками істориків, серед нелегальних виробників алкоголю їх могло бути навіть більше, ніж чоловіків, частково через те, що їх рідше перевіряла поліція.

А вже у новітній історії галузі жінки сприяли її відновленню та популяризації. У 1990-х роках, коли індустрія віскі переживала спад, вони брали участь у розвитку туризму, маркетингу та створенні нових продуктів. Зокрема, три жінки були серед співзасновниць Kentucky Bourbon Trail – туристичного маршруту для поціновувачів міцного напою, який згодом став прикладом для інших регіонів.

І сьогодні жінки активно впроваджують інновації у виробництві. Айрленд відповідає за стабільність якості продукції WhistlePig і керує експериментальними партіями. Один із її проєктів отримав відзнаки завдяки витримці у бочках із іспанського дуба та бразильського тикового дерева.

Інші представниці галузі також запускають власні бренди. Джуді Холліс Джонс, яка раніше працювала керівницею у харчовій індустрії, заснувала компанію Buzzard’s Roost у Кентуккі. Вона зазначає, що часто опиняється єдиною жінкою в робочому середовищі, однак спостерігає зростання інтересу жінок до дегустацій і турів.

Водночас змінюється і сприйняття аудиторії. За словами представників галузі, жінки, які п’ють віскі, представляють різні соціальні групи і не відповідають усталеним уявленням про зовнішній вигляд чи стиль життя. І це поступово розширює уявлення про віскі як напій, відкритий для ширшого кола людей.

Індустрія виробництва віскі приваблює дедалі більше успішних жінок, які змінюють правила

Як відбираємо історії: весь тиждень наша редакція з ранку до ночі читає світові медіа — від Азії до Америки. Ми відбираємо й пропонуємо редактору топрозповіді, які обговорює світ. Якщо історія справді вражає, вона потрапляє в добірку в адаптованій версії — зі зміненим заголовком, зрозумілим в Україні, а також коротким переказом історії з контекстом, який дозволить зрозуміти, про що йдеться. Важливо: ми не перекладаємо тексти, а переказуємо зміст. Якщо історія вас зацікавила — переходьте за посиланням на початку статті та купуйте її у авторів. Оригінальні історії набагато більші і цікавіші, ніж стислий переказ.

Projects is proudly powered by WordPress