Дрони нищать техніку, а банки забирають квартири: які проблеми фермерів біля фронту

Українські аграрії, які виїхали з окупації у 2022 році, намагаються відродити свою справу на прифронтових територіях. Окрім впливу війни, вони стикаються з низкою проблем, які потребують законодавчого врегулювання.

Які проблеми мають аграрії, які виїхали з російської окупації?

Фермери з тимчасово окупованих територій працюють в умовах підвищеного ризику, втрачаючи техніку й ризикуючи життям через ворожі обстріли. Їхнє становище ускладнюється проблемами зі старими кредитами та нестачею землі. Про це в коментарі 24 Каналу розповів експерт із питань аграрної політики Денис Марчук.

Дивіться також Угорщина скасувала заборону на український агроімпорт: фермери вже б'ють на сполох

Як зауважує експерт, аграрії з тимчасово окупованих територій (ТОТ) – це люди, які вибудували бізнес з нуля й були дуже активними у своїх громадах. Вони розвивали земельні банки, сплачували податки, але з початком повномасштабної війни втратили все.

Виїхавши з окупації у 2022 році, фермери втратили свої підприємства в окупації, оскільки їх "націоналізувала" Росія. За словами Дениса Марчука, існують непоодинокі історії аграріїв з Херсонської та Запорізької областей, чиї бізнеси відібрали й неодноразово перепродавали росіяни. Водночас ті залишилися поручителями за кредитами, взятими до повномасштабного вторгнення.

Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал у вибрані джерела в Google Додати

Нині проблемами аграріїв з ТОТ опікується громадська організація "Асоціація відновлення агросектору України", яка їм надає юридичний супровід. Її створили на базі Всеукраїнської аграрної ради, що займається лобіюванням ряду законодавчих ініціатив для підтримки фермерів. Зокрема, одним із нагальних питань залишається робота з фінансуванням.

Денис Марчук,

експерт із питань аграрної політики, заступник голови Всеукраїнської агарної ради

Ухвалили закон, який фактично скасовує стягнення кредитів, взятих товаровиробниками до великої війни. Ми довго відстоювали цей законопроєкт – він прийнятий. Але, на жаль, існує історія, коли банки не йдуть на виконання закону й продовжується певний тиск на роботу аграріїв, які, по факту, нічого не мають. Тоді вони були власними поручителями цих застав, а сьогодні їх наздоганяють і забирають, якщо в когось є, автомобіль, квартиру.

Зауважимо, що закон про "замороження" кредитів, який передбачає мораторій на примусове стягнення заставного майна для бізнесу з окупованих та прифронтових територій, президент України підписав у серпні 2025 року.

Однак зі слів Дениса Марчука, практика стягнення з аграріїв старих кредитів не зникла, тож важливо забезпечити контроль держави за дотриманням закону.

Іншим проблемним питанням є брак земель. В Україні діє ринок землі, за правилами якого всі працюють. Однак аграрії з ТОТ втратили доступ до своїх земель, а без нього в релокації неможливо відновити виробництво.

Зараз ми виступаємо за те, що в Україні є ряд державних земель, Академії аграрних наук, зокрема, які можна було б через аукціони на пільговій основі роздати цим людям. Працюючи при цих підприємствах, вони мали б можливість заробляти кошти державі, платити податки й формувати для себе якусь фінансову базу для повернення після тимчасової окупації,
– каже Денис Марчук.

ВАР пропонує тимчасово надавати пільговий доступ до державних земель цим категоріям аграріїв, наприклад, на визначений контрактом термін або до повернення окупованих територій.

Ще одне важливе питання – землі під фортифікаціями. З 2014 року значну частину площ використовують військові для будівництва оборонних споруд. Хоч аграрії більше не обробляють ці землі, це не звільняє їх від сплати податків та оренди, а механізми оформлення прав на ділянки під фортифікаціями й компенсації власникам досі не визначені.

Для розв'язання цього питання створили законопроєкт №14117, який перебуває на розгляді у Верховній Раді. Він передбачає механізм тимчасового земельного сервітуту та компенсації.

"З початком великої війни ми розуміємо, що таких земель стало і буде все більше. Плюс у нас є прифронтові території – Сумщина, Чернігівщина. Навіть Житомирська, Волинська, Одеська, Вінницька області – багато прикордонних територій, які можуть задіювати військові. Тому передбачається, щоб за землі під фортифікаціями сплачували кошти, а військові могли далі ними послуговуватися", – говорить експерт.

Ризики роботи на прифронтових територіях

Робота в зонах, наближених до бойових дій, несе низку небезпек для майна, а також здоров'я й життя фермерів та їхніх працівників. За технікою аграріїв щодня полюють російські дрони, тож неможливо спрогнозувати, скільки вона "проживе": день, місяць чи кілька годин. Збитки від її втрати є значними.

"Техніка коштує сотні тисяч доларів, а таких коштів у людей немає. Ми виступаємо за те, щоб у межах державної програми з покриття кредитів для купівлі вітчизняної техніки окремо застосували статтю про придбання вживаної, зокрема – іноземного походження. Це ефективні машини для полів, але їхня ціна в рази менша за ринкову. Люди розумітимуть тоді, що вони працюватимуть, і якщо їх знищать, це не будуть такі гроші, які вимагає сьогодні платити ринок", – наголошує Денис Марчук.

Важливо! У квітні Кабінет Міністрів України оновив правила державної програми компенсації вартості сільськогосподарської техніки на користь господарств у прифронтових територіях. Аграрії, не менш як 80% земель яких розташовані в зоні бойових дій, можуть отримати відшкодування до 40% вартості техніки та обладнання українського виробництва (без податку на додану вартість).

Яка доля аграріїв, які залишилися на окупованих територіях?

Фермери на окупованих територіях змушені масово знищувати овочі. Вони опинилися в критичному становищі через логістичні проблеми й відсутність стабільних каналів для реалізації своєї продукції. Про обставини роботи аграріїв на ТОТ Центр національного спротиву повідомляв наступне:

• затори на контрольно-пропускних пунктах у напрямку окупованого Криму змушують вантажівки з продукцією стояти по кілька діб; за цей час овочі псуються і втрачають товарний вигляд ще до прибуття в магазини;
• ситуацію ускладнює значна вартість перевезень, яка часто перевищує можливий прибуток від продажу;
• водночас українські фермери втрачають конкурентоспроможність на тлі масового завезення дешевої продукції з Росії.

Тож, не маючи змоги продати врожай, аграрії на ТОТ знищують овочі, аби не зазнавати ще більших збитків.