Домашнього улюбленця можна клонувати: у National Geographic пояснили, що з цього вийде

• Клонування домашніх улюбленців, хоч і можливе, не гарантує відтворення ідентичної тварини, оскільки характер формується під впливом досвіду та середовища.
• Процес клонування є складним і дорогим, з ціною до 50 тисяч доларів, та потребує використання яйцеклітин, гормональної стимуляції та імплантації ембріона.

Келлі Андерсон була спустошена, коли її кіт породи регдол на ім'я Чай раптово помер у п'ятирічному віці. Вона не хотіла заводити іншу тварину – їй хотілося повернути саме його. За її словами, це був "родинний по духу" улюбленець, який розумів її краще за будь-кого.

Ідея клонування Чая з'явилася у господарки майже одразу після втрати. Цю історію розповіли на National Geographic.

До теми Народилася в минулому столітті й отримала рекорд Гіннеса: як виглядає найстаріша кішка у світі

Які особливості клонування домашніх улюбленців?

Дізнавшись, що така процедура можлива, жінка почала вивчати варіанти і знайшла компанію неподалік у Техасі. На той момент вартість становила близько 25 тисяч доларів. А таку ціну можна зіставити з купівлею автомобіля.

Уже наступного дня, взявши позику, вона розпочала процес. Зразки ДНК кота вдалося отримати у ветеринарній клініці, де тимчасово зберігали тіло тварини. Втім, створити ідентичну копію котика не так просто, як здається.

Це напряму пов'язано з дискусією про роль спадковості та середовища. Дослідження показують, що деякі риси – наприклад, активність чи товариськість – можуть передаватися генетично, однак багато аспектів характеру формуються під впливом досвіду.

Науковці зазначають, що компанії часто подають клонування як спосіб "відтворити" улюбленця, але це неможливо. Навіть за однакової ДНК результат буде відрізнятися, подібно до однояйцевих близнюків, які з часом стають різними особистостями.

Сьогодні клонування тварин поступово набирає популярності, хоча й залишається дорогим – часом ціна може сягати близько 50 тисяч доларів.

Цікаво! До нього вже вдавалися відомі люди, зокрема Періс Гілтон і Барбра Стрейзанд. Сам процес клонування доволі складний. Для цього використовують яйцеклітини, гормональну стимуляцію сурогатної тварини та імплантацію ембріона, причому багато спроб завершуються невдало.

Дослідження, зокрема на мініпігах і собаках, показують, що клони можуть мати схожі базові риси темпераменту, але відрізняються в поведінці, яка залежить від навчання, соціалізації та умов життя.

Наприклад, рівень страху може бути подібним, але реакція на нього – різною. У випадку Андерсон процес тривав кілька років, і лише у 2021 році вона отримала клоновану кішку на ім'я Белль.

Це дало їй час пережити втрату і сприйняти нову тварину як окрему особистість. Вона одразу очікувала відмінностей, адже Чай у дитинстві був ізольований через хворобу, що вплинуло на його характер. Белль, навпаки, з раннього віку активно соціалізувалася, відвідувала людні місця і виросла більш відкритою та незалежною.

Хоча обидві кішки мають схожий темперамент – впевнені, "характерні" й домінантні – їхня поведінка помітно різниться.

У підсумку власниця погоджується з науковцями: клонування не є "поверненням" улюбленця. Це радше поява генетично ідентичної, але окремої істоти – подібної до близнюка, який народився пізніше і проживе власне, унікальне життя.

Чи були подібні історії?

• Мешканець Великої Британії Том Рубітон витратив приблизно 80 тисяч фунтів стерлінгів, щоб клонувати свого собаку – кокер-спанієля на ім'я Дейзі, з якою прожив 13 років. Рішення зберегти улюбленицю на генетичному рівні він ухвалив після того, як у неї діагностували онкологічне захворювання.

• У 2024 році мешканка Канади Кріс Стюарт заплатила близько 50 тисяч канадських доларів за клонування кота породи регдол на ім'я Ведмідь, який загинув під колесами автомобіля.

• Жінка довго звинувачувала себе за те, що того дня випустила тварину на вулицю, і згодом вирішила відтворити свого улюбленця за допомогою клонування.