Чому український miltech ризикує втратити винахідників і що треба, щоб ідеї доходили до фронту

У 2022 – 2024 роках Україна створила унікальне середовище надшвидких оборонних інновацій, яких не було у світі. Продукти народжувалися як відповідь на виклики поля бою, а цикл від визначення проблеми до першого технічного рішення став рекордно коротким. Ми спостерігали, як інтеграція ШІ у в безпілотні системи відбувалася в рази швидше, ніж військові доктрини встигати зафіксувати це на папері.

У 2022 – 2024 роках Україна створила унікальне середовище надшвидких оборонних інновацій, яких не було у світі. Продукти народжувалися як відповідь на виклики поля бою, а цикл від визначення проблеми до першого технічного рішення став рекордно коротким. Ми спостерігали, як інтеграція ШІ у в безпілотні системи відбувалася в рази швидше, ніж військові доктрини встигати зафіксувати це на папері.

Проте зараз ми переходимо до кардинально складнішої фази війни технологій. Швидкість винаходу більше не є автоматичною гарантією переваги. Виникла нова системна криза: здатність створити прототип не означає спроможність його масштабувати. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Зауважте Наступні обстріли Києва․ До чого готуватися?

Багато крутих ідей так і залишаються на рівні одиничних прототипів. Ворог адаптується до будь-якої нашої технологічної новинки в середньому за пів року: розбирає трофеї, змінює частоти РЕБ, підлаштовує тактику. Якщо за ці умовні пів року команда не масштабує свій продукт до масової, стабільної серії, вікно можливостей закривається.

Штучні екземпляри просто не встигають змінити ситуацію на фронті до того, як застаріють. На етапі перших прототипів ми навчилися вигравати час, але стратегічну перевагу дає лише серія, яка випереджає адаптацію ворога.

Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Головним бар'єром в українському miltech є шлях до масштабування

Сотні вітчизняних команд здатні розробити технологію в одному екземплярі та показати робочий MVP (мінімально життєздатний продукт). Проте лише одиниці спроможні перетворити його на стабільну, передбачувану серійну систему.

Це не питання таланту. Наші інженери, IT-розробники, конструктори, електронщики, embedded-програмісти – одні з найсильніших у світі. Це було зрозуміло ще до 2022 року, коли Україна забезпечувала значну частку світового IT-аутсорсингу. Сьогодні ці ж люди створюють речі, які ворог копіює швидше, ніж пропонує власні відповіді.

Втім є три бар'єри, які регулярно зупиняють хороші технічні команди на шляху до масштабування.

Перший – операційний. Коли команда виростає з п'яти до двадцяти людей, з'являються завдання, до яких ніхто не готував: технічна документація, креслення, контроль якості, процедури тестування, комунікація з державним сектором, отримання відповідних дозволів. Для технічної команди без бізнесового досвіду це часто стає непрохідною стіною.

Другий – комунікаційний. Винахідники – люди творчі, і це їхня сила. Але вона ж стає слабкістю, коли йдеться про верифікацію ідеї. Вони бачать проблему під власним кутом, у власній уяві, тоді як фронтова реальність може бути іншою. Без постійного, перевіреного зворотного зв'язку від тих, хто безпосередньо використовує продукт, навіть технічно сильне рішення може не розв'язувати наявну проблему.

Наприклад, у нашому кейсі розробки симуляторів L7 Simulators ми облаштували безкоштовний тренувальний майданчик для бійців. Військові приходять туди, тренуються між ротаціями і напряму кажуть розробникам, як змінюється робота ворожого РЕБ чи тактика противника. Це дозволяє вносити коригування у програмне забезпечення за лічені дні або тижні. Без такого зв'язку будь-яка інновація швидко відривається від реальності.

Третій бар'єр – бізнесовий. Інженерним командам об'єктивно не вистачає досвіду операційного менеджменту. Вони знають, як змусити мікросхему чи код працювати, але не завжди мають розуміння, як будувати ланцюжки постачання дефіцитних компонентів, керувати фінансами та розгортати масове виробництво.

Чому гроші – необхідна, але недостатня умова

Сьогодні у військово-технічній спільноті поширена хибна думка, ніби для розв'язання всіх проблем виробникам потрібні виключно гроші та державні замовлення. Як наслідок, більшість інкубаторів та акселераторів на ринку зараз працюють за класичною цивільною венчурною моделлю. Їхня головна мета – капіталізація, перепродаж часток та подальший прибуток інвестора.

Умовно, венчурний капітал заходить у пул з 10 проєктів за прагматичним розрахунком: один стартап вистрілить і принесе колосальні "ікси", а інші дев'ять будуть списані на збитки. Для цивільного IT-ринку, де розробляють мобільні додатки чи сервіси доставки, це здорова статистика. Для miltech у країні, що веде виснажливу війну, така модель є втратою критичних технологій.

Бо ті 9 проєктів, які списуються на витрати, могли б спрацювати. Венчурному фонду байдуже до продукту; йому важливий капітал на виході. Але коли продукт – це засіб підготовки бійців або захисту від дрона, така байдужість стає проблемою.

Тому лише грошей недостатньо. Гроші без методології, без доступу до верифікованого зворотного зв'язку від армії, без розуміння виробничих процесів – це просто відстрочка кінця. Потрібно те, що я б назвав букварними показниками експертизи: покрокове розуміння, як від ідеї дійти до рішення, і від рішення – до сотень і тисяч виробів, які реально потрапляють на фронт.

Miltech потребує екосистеми

Військові технології не можуть розвиватися виключно в координатах класичного капіталізму. Тут першочерговою має бути зовсім інша мотивація: щире прагнення вирішити конкретну проблему бійця, забезпечивши його безпеку. Фінансовий показник обов'язково з'явиться, але він є не першопричиною, а оцифрованим результатом успіху продукту на фронті. Коли твоє рішення масово працює на передовій і рятує життя, бізнес зростає органічно.

Ми пройшли цей шлях на власному досвіді, будуючи процеси заради реального результату. У 2019 році наша команда розробила свій перший miltech-проєкт – танковий тренажер. Тоді системного попиту на такі рішення не було, і 23 лютого 2022 року ми навіть ухвалили рішення призупинити проєкт.

Проте вже наступного дня стало очевидно: наші розробки – це те, чим ми можемо системно допомогти армії тут і зараз. Ми починали як волонтерський рух із 5 – 6 людей, які возили симулятори по частинах, бо у війську банально бракувало набоїв для навчання тисяч мобілізованих.

Сьогодні наша команда – це понад 200 фахівців, які випускають тисячі складних виробів на рік, де фізичні репліки зброї інтегровані з софтом, що прораховує балістику та протидію РЕБ. Ми створили цю структуру з нуля, бо керувалися потребою фронту, а не бажанням швидко перепродати стартап.

Читайте також "Тепле місце оператора треба заслужити": історії бійців "Феніксу", які керують дронами

І саме тому ми глибоко розуміємо, чого насправді потребують інші винахідники. Їм потрібні не просто банківські перекази від венчурних фондів, які чекають на прибутки. Їм потрібне ідейно мотивоване середовище, яке закриє їхні щоденні операційні дефіцити – те, на чому зазвичай ламаються творчі люди.

Щоб передати іншим командам наш досвід побудови операційних та виробничих процесів, ми запустили інноваційний простір United Space. Це не класичний акселератор, який оцінює проєкти лише за фінансовими таблицями. Це екосистема, де технічні команди з готовими ідеями або MVP отримують реальну інженерну та управлінську опору.

Тут ми ділимося чіткою методологією того, як саме перетворити одиничний зразок на серію, та допомагаємо закрити дефіцит специфічних ролей, підсилюючи стартапи досвідченими embedded-програмістами чи інженерами-конструкторами. Крім того, простір забезпечує розробникам прямий нетворк із військовими для проведення тестів та отримання реального фідбеку з передової, а також бере на себе адміністративний супровід, наприклад, при подоланні бюрократичних процедур чи отриманні необхідної документації.

Ми вже протестували цю модель на п'яти проєктах, які зараз успішно розвиваються. United Space – це простір, де ідеї перетворюються на технології, а технології – на тисячі працюючих виробів.

Miltech як фундамент майбутньої економіки

Показники системного зростання та масштабування інновацій – це те, що вже сьогодні викликає величезний інтерес у західних партнерів та міжнародних інвесторів. Вони готові заходити в українські проєкти, і їх цікавить наша унікальна експертиза: методологія застосування технологічних рішень у реальному часі та сучасні сценарії підготовки людей, які ми відпрацьовуємо. Україна де-факто стала головним світовим майданчиком для тестування воєнних інновацій.

Проте ми маємо тверезо оцінювати реальність. Зараз увесь вітчизняний оборонно-технічний сектор критично залежить від внутрішнього фінансування та прямого державного чи волонтерського запиту. Якщо цей запит закриється, десятки талановитих команд без налагоджених бізнес-процесів просто зіткнуться із кризою виживання.

Саме тому вихід на системні рейки є питанням не лише перемоги, а й збереження галузі в майбутньому. Після війни левова частка економіки України спиратиметься саме на miltech. Але цей статус ми здобудемо лише за умови, що держава та бізнес знайдуть принциповий баланс: між захистом чутливих технологій від витоку (дотриманням OPSEC) та достатньою відкритістю для того, щоб компанії могли масштабуватися на зовнішні ринки без надмірної бюрократії.

Від поодиноких спалахів до технологічного конвеєра

Український інженерний потенціал уже довів свою здатність творити дива в умовах критичного дефіциту часу та ресурсів. Проте фаза, коли ми могли виїжджати виключно на хаотичному волонтерському драйві та точкових винаходах, об'єктивно вичерпується. Попереду – тривале протистояння систем та інфраструктур, де стратегічну перевагу здобуде той, хто навчився швидше перетворювати ідеї на промислові серії.

Побудова системного середовища для масштабування рішень – це єдиний спосіб втримати розробників всередині країни та забезпечити їхньою експертизою фронт. Ми маємо замінити інтуїтивні спроби винахідників пробити стіну бюрократії чітким та зрозумілим алгоритмом: від ідеї до конвеєра.

Тільки перетворивши оборонні інновації на злагоджену екосистему, Україна зможе захистити свій головний ресурс – людей, які здатні створювати технології майбутнього. Це і є головне завдання нашого покоління підприємців та інженерів, і саме для цього ми будуємо простір, де кожне життєздатне рішення гарантовано знайде свій шлях до масового виробництва та перемоги на полі бою.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Якщо ви профі у своїй справі і хочете, щоб ваша колонка зʼявилася на нашому сайті - напишіть нам на скриньку s.mindzhosa@24tv.com.ua