Чому у собак зменшується мозок: дослідники розкрили вплив одомашнення

Собаки — вкрай розумні створіння, адже вони вміють зчитувати людські емоції, розуміють десятки команд і стають поводирями для людей. Та колись вони були ще розумнішими. Науковці виявили, що мозок собаки почав зменшуватися ще 5 тисяч років тому.

Дослідники описали процес зменшення собачого мозку в журналі Royal Society Open Science.

Мозок собак зменшується вже 5 тисяч років: дослідження

Мозок собак менший за мозок вовка, хоч вони дуже розумні тварини. Різке зменшення мозку у собак стало помітним щонайменше 5 тисяч років тому, пишуть дослідники.

Ранні «протособаки» мали мозок, близький за розміром до вовчого. Перелам трапився, найімовірніше, в неолітичних поселеннях людей.

Міжнародна команда науковців на чолі з Томасом Куккі з French National Centre for Scientific Research дослідила об’єм мозкової порожнини у давніх і сучасних собак та вовків.

Завдяки методам CT-сканування черепів і 3D-реконструкції внутрішньої порожнини черепа вони змогли виявити, що сучасні собаки, а також динго, сільські собаки й пізньонеолітичні собаки мали на 32% менший мозок, ніж давні й сучасні вовки.

Мозок собак та вовків порівнюють через те, що домашні собаки походять від вовкоподібних предків. Однак сучасний вовк не є предком сучасного домашнього собаки. Вони можуть вважатися лише «еволюційними родичами».

Найчастіше мозок одомашнених тварин є меншим, ніж у тих самих, але диких. Так, наприклад, це сталося зі свинями, коровами, кролями та вівцями. Їхні дикі «побратими» мають більший мозок. Це пов’язано з синдромом доместикації, коли від впливу життя поруч із людиною у тварин змінюються поведінка, звички, форма тіла, забарвлення, гормональна регуляція і навіть нервова система.

Однак із собаками все відбувається набагато складніше, оскільки люди почали взаємодіяти із вовками ще до появи землеробства. З часом взаємодія стала настільки сильною, що мозок майбутніх собак почав зменшуватися, адже тварини звикали жити із людиною і відбувався доместикаційний синдром.

Дослідники знайшли цікаві результати. Дві протособаки, що жили поруч із людьми приблизно 35 тисяч і 15 тисяч років тому, не мали доместикаційного синдрому, і їхні мозки не зменшувалися.

Це дало змогу зрозуміти, що одомашнення не відразу почало зменшувати мозок собак, а з плином часу та еволюції тварин. Усе змінилося під час неоліту, приблизно 5 000–4 500 років тому. Саме в цей період собачий мозок був значно меншим, ніж раніше.

Собаки епохи пізнього неоліту мали на 46% менший мозок, ніж їхні сучасники — вовки. За об’ємом він був близький до мозку сучасних маленьких порід собак.

Ключові зміни відбулися в неоліті, адже саме в цю добу люди частіше переходили до осілого способу життя та землеробства. Тодішні собаки не просто почали супроводжувати мисливців, а й харчуватися біля людей, жити біля них.

Однак менший мозок не означає менший інтелект. Грають роль структура мозку, нейронні мережі та завдання, які розв’язує тварина. Еволюція у собак могла не просто забрати частину мозку, а перепрограмувати його на інші завдання. Собаці не потрібно полювати, оцінювати ризики та жити без людської допомоги. Натомість корисними стали навички зчитувати людину, її емоції, жести й правила.

«Доместикація не зробила їх дурними», — заявив голова дослідження Томас Куккі.

Навпаки, внаслідок еволюції собаки стали надзвичайно комунікабельними.

Собаки вміють приховувати біль: як розпізнати тривожні сигнали

Останні дослідження свідчать, що багато власників собак не помічають ознак болю у своїх улюбленців, оскільки собаки схильні маскувати дискомфорт до останнього.

Експерти виділяють 17 основних симптомів, серед яких не лише явна кульгавість чи згорблена спина, а й менш очевидні зміни: часте позіхання, облизування поверхонь, неспокійний нічний сон, завмирання в одній позі або надмірна прив’язаність до господаря.

Звуки болю (скавучання) з’являються лише тоді, коли він стає нестерпним, тому важливо стежити за поведінкою собаки. Навіть такі дрібниці, як часте кліпання, відведення погляду чи зміна звичного положення під час відпочинку, можуть сигналізувати про страждання. Фахівці радять не ігнорувати ці сигнали та за найменшої підозри звертатися до ветеринара.

Читати публікацію повністю →