Чому Франція відмовляється від Windows і до чого тут цифровий суверенітет 

Блог Антон Хвастунов 05 травня 2026, 12:57 Чому Франція відмовляється від Windows і до чого тут цифровий суверенітет 

Цифровий суверенітет починається з робочого столу вашого ПК. Принаймні, так вирішили у Франції, і на початку квітня національне міжвідомче управління з цифрових питань (DINUM) оголосило про відмову від Windows на користь Linux. Windows дедалі сильніше прив’язує користувача до Microsoft 365 та інших сервісів американських платформ, тоді як Linux дає відкритий код, прозорість і можливість будувати інфраструктуру, де більше ключових компонентів залишаються під локальним контролем. 

Цей крок — частина ширшої стратегії Франції зі зменшення залежності від іноземних цифрових рішень, насамперед американських. Зокрема, до 2027 року уряд країни планує перейти повністю на Visio для відеозідзвонів та відмовитися від Zoom та інших подібних інструментів. Visio — французька розробка, що розміщується у французького хмарного провайдера Outscale та сертифікована за національними стандартами SecNumCloud. До речі, цей перехід ще й вигідний: за підрахунками, він зекономить по одному мільйону євро на кожні 100 тисяч користувачів.  

Національний фонд медичного страхування на початку квітня також оголосив про перехід своїх 80 000 співробітників на суто французькі інструменти: вже згаданий Visio, національний месенджер Tchap та файлообмінник FranceTransfert для передачі документів. Усі вони доступні на open-source платформі La Suite, яку наразі щомісяця вже використовують 500 тисяч держслужбовців з 15 міністерств і держустанов.  

Чому цифровий суверенітет став важливим 

Усе почалося ще у 2013 році, коли американська влада вимагала від Microsoft передати дані клієнта; частина даних була в США, а вміст поштової скриньки зберігався в Ірландії. Microsoft відмовилася передавати саме ірландські дані, аргументуючи локальним законодавством. Як реакція на цей випадок, у 2018 році Конгрес США ухвалив U.S. CLOUD Act, який фактично прибрав місце зберігання даних з аргументів для відмови у їх видачі американській владі. І вже у 2025 році за указом Трампа Microsoft легально відрізала доступ головного прокурора Міжнародного кримінального суду Каріма Хана до своєї робочої пошти.  

Під час слухань у французькому парламенті в червні 2025 року представників Microsoft France запитали, чи може компанія гарантувати, що дані французьких громадян ніколи не будуть передані іноземним органам влади без погодження Франції. Відповідь була чітка: «Ні, ми не можемо цього гарантувати». Абстрактне занепокоєння щодо U.S. CLOUD Act перетворилося на публічне визнання, що навіть дані, які зберігаються в Європі, все одно підпадають під дію американської юрисдикції. 

Після великого збою AWS в жовтні 2025 року, через який не працювали більшість популярних сервісів, доказ власної залежності від американської хмари побачила не лише Франція, а й уся Європа. З 2026 року європейські уряди та інституції починають відмовлятися від WhatsApp і Signal для службового спілкування чиновників та переводити їх на власні або контрольовані державою месенджери. Свої рішення вже представили уряди Німеччини, Польщі, Нідерландів, Люксембургу та Бельгії; НАТО також уже має власний месенджер, а Європейська комісія планує здійснити перехід на нові інструменти до кінця року. 

Франція є передовою з цифрового суверенітету в рамках ЄС. Французи ще в 2021 році запровадили спеціальне маркування для хмарних сервісів — Cloud de Confiance або «довірена хмара». Щоб отримати цю примітку, провайдер має фізично розміщувати інфраструктуру в Європі, а її обслуговування повинна здійснювати європейська компанія, яка реально контролюється європейськими власниками. Сервіс також має відповідати вимогам SecNumCloud — це французький стандарт безпеки для хмарних сервісів, щось на кшталт атестату відповідності КСЗІ в Україні.  

Французька стратегія Cloud de Confiance стала прикладом для створення Європейською Комісією рамки Cloud Sovereignty Framework. Вона визначає конкретні критерії і ступені цифрового суверенітету і не дозволяє гіперскейлерам маніпулювати, називаючи суверенними їхні звичайні хмари, які базуються на датацентрах в Європі.  

Єврокомісія вже провела тендер на основі цієї політики та обрала чотирьох хмарних провайдерів, яким виділила до 180 млн євро на 6 років для забезпечення роботи інституцій ЄС — усі вони пройшли перевірку і відповідають високому рівню суверенності. Окрім виключно європейських провайдерів, тендер також отримав кейс співпраці Proximus, Clarence та Mistral, де використовується технічне середовище на базі Google Cloud, але воно ексклюзивно оперується компаніями з ЄС.  

І Франція лідирує не лише в законодавстві, а й в прагненні організувати Європу в розробці суверенних рішень. Так крупний французький розробник ПЗ Dassault Systèmes став ініціатором ESTIA — Європейського альянсу індустрії суверенних технологій. Ця ініціатива прагне створити умови, за яких критично важливі дані та сервіси залишатимуться під контролем європейських компаній і в юрисдикції ЄС. Фактично йдеться про спробу побудувати європейську альтернативу глобальним гіперскейлерам, спираючись на власні правила, інфраструктуру та цінності. 

Чого повчитися у французів?   

Можу сміливо сказати, що ми не сильно відстаємо від французів, у нас є власні суверенні хмарні рішення та організації з цифрового суверенітету. Зокрема в GigaCloud ми пропонуємо суверенну хмару як сертифікований VMware Sovereign Cloud Provider. Також спільно з De Novo та датацентром «Парковий» ми входимо в Український альянс цифрового суверенітету, де опікуємося питаннями розвитку національної цифрової інфраструктури, зменшення залежності від іноземних технологічних платформ. 

Але враховуючи системність підходу Франції у цьому питанні, Україні якраз не вистачає чіткості й організованості на державному рівні. Наприклад, ось який план дій можна окреслити на основі французького досвіду:  

• Формалізувати суверенітет у зрозумілі критерії. Наразі ж немає єдиного універсального визначення цього поняття, яке було би закріплене українським законодавством.  

• Визначити, де саме і наскільки ми залежні від зовнішніх платформ. У Франції зараз кожне міністерство має чітку вказівку на проведення інвентаризації усіх застосунків та цифрових інструментів, які використовуються в роботі. 

• Почати з уряду. Наприклад, закріпити суверенність як важливий критерій державних закупівель, особливо що стосується критичної інфраструктури. А також перевести державні органи на власні рішення, доступ до яких було би значно важче зламати й перекрити.  

• Рухатися поетапно, пропонувати альтернативи, а не прагнути змінити все відразу. Зокрема, ми можемо помітити, що через хаотичність підходу до заборони російського ПЗ в Україні його й досі продовжують використовувати багато компаній.   

Ігнорувати питання цифрового суверенітету вже не вийде: його вже активно втілюють через стандарти, сертифікації, державні вимоги. І що раніше країна почне будувати власні правила, інфраструктуру та технології, то більше шансів матиме зберегти контроль над своїми даними й цифровим майбутнім.