Чи програє Росія війну на виснаження? Суспільні настрої росіян змістилися в бік тривоги і втоми

Публікації Чи програє Росія війну на виснаження?

Суспільні настрої росіян змістилися в бік тривоги і втоми від війни

20:00, 5 травня 2026
Петро Герасименко Публікації — 20:00, 5 травня 2026 0 0 Петро Герасименко Публікації — 20:00, 5 травня 2026 0 0

• 0
• 0
• 0

До теми

• Хто захистить Європу? Ніхто, окрім України.
  Читаючи книгу німецької політологині Яни Пульєрін ZAXID.NET

Після невдалої кампанії 2022 року Путін вирішив зробити основну ставку на довготривалу війну на виснаження. Таке рішення стало неприємною новиною для України. До певного моменту здавалося: час дійсно грає на боці агресора. Росія володіє значно більшими матеріальними і людськими ресурсами. Вона змогла налагодити постачання військової допомоги з боку Ірану та КНДР і швидко масштабувала виробництво зброї і боєприпасів. Але настав 2026 рік. І висновки щодо того, хто перемагає у війні на виснаження, уже менш очевидні.

Уже за перший квартал 2026 року дефіцит бюджету РФ перевищив річний план у 3,8 трлн рублів і сягнув 4,6 трлн рублів. У 2025 році дефіцит федерального бюджету становив 5,64 трлн рублів або близько 2,6% ВВП. Російська економіка втратила попередній імпульс від форсованої мілітаризації і демонструє ознаки стагнації. Минулого року вона виросла на 0,6%. У першому кварталі 2026 року спостерігається спад на 0,3%. Звісно, зростання цін на нафту через війну проти Ірану і блокаду Ормузької протоки, частково рятує російський бюджет, бо здатне принести йому додатково один чи й два трильйони рублів. Але проблеми настільки серйозні, що цього може виявитися недостатньо.

Військові видатки пожирають близько 6,3% ВВП країни-агресора. Загалом на оборону й силовиків РФ у 2026 році планує витратити 38% усіх федеральних видатків. Для того щоб хоч якось стабілізувати бюджет, Кремль пішов на підвищення податків. ПДВ з 1 січня зріс з 20 до 22%. Прибутковий податок з компаній підвищили ще 2025 року з 20 до 25%. Скасовано низку пільг для малого бізнесу й підвищено імпортні мита. Введено нові збори на електроніку.

Відчутно погіршився стан справ у регіонах. За інформацією Служби зовнішньої розвідки України, у 2025 році сукупний дефіцит регіональних бюджетів сягнув 19,2 млрд доларів. У деяких областях він досяг позначки 35%. Це значно звужує можливості регіонів розв’язувати поточні проблеми населення. А також змушує їх скорочувати виплати за підписання контракту для участі у війні проти України.

За інформацією, яка фігурує в медіа, Самарська область торік зменшила бонус для охочих йти на війну проти України з 6,6 млн до 400 тисяч рублів. Татарстан скоротив одноразове фінансове заохочення з 2,7 млн до 400 тисяч рублів. Чувашія – з 2,5 млн до 400–800 тисяч рублів. Республіка Марій Ел – з 3 млн до 400 тисяч рублів. Крім того, деякі суб’єкти РФ почали затримувати виплати за поранення і загибель російських військовиків. Щоправда, після того як кількість охочих підписати контракт впала на 20%, деякі регіони відновили виплати.

З кінця минулого року агресор втрачає на фронті більше солдатів, ніж йому вдається мобілізувати. Місячний набір до армії окупантів становить близько 30–35 тисяч осіб. Цього вже недостатньо, щоб компенсувати місячні втрати. Через це ворог частіше вдається до примусової або прихованої мобілізації. Водночас Путін намагається уникнути оголошення повномасштабної мобілізації, яка є політично ризикованою і непопулярною. Просування ворога теж значно сповільнилося. Агресор змушений платити високу ціну за кожен метр української землі.

Суспільні настрої росіян теж змістилися в бік тривоги і втоми від війни. Понад 70% жителів країни-агресора відчувають песимізм і неспокій. Понад 60% не довіряє офіційній інформації влади. І приблизно стільки ж критично оцінює поточну політичну ситуацію. Близько 65% респондентів виступає за мирні переговори. Хоча підтримка «СВО» формально висока, проте ентузіазму йти воювати небагато. Також росіян неабияк дратує відімкнення популярних месенджерів, цензура й обмеження роботи інтернету.

Паралельно із цими тенденціями зросли ударні можливості України. Тепер Київ здатний завдавати більш болючих і системних ударів по російській енергетиці та військово-промисловій інфраструктурі. Сталося те, про що говорили раніше: величезна територія Росії є не лише її перевагою, а й недоліком. Ворог фізично і технологічно не спроможний прикрити всі важливі об’єкти. Його система ППО виснажується від постійних українських атак. А Європа нарощує виробничі потужності, частина з яких працює на українську оборонку. До того ж Україна отримала критично важливі 90 млрд євро від ЄС, що покращило її фінансовий стан. Усе це створює серйозні виклики для Росії, яка розраховувала, що війна на виснаження гарантовано допоможе їй досягти бажаного.

Однак це не означає, що ворог втратив стратегічну ініціативу і перейшов до оборони. Росія й надалі здійснює локальні наступальні операції на певних ділянках фронту. Агресор не відмовився від планів продовжувати бойові дії і спробувати досягти політичних цілей військовим шляхом, хоча темп просування та масштаби операцій відчутно знизилися. Також російське командування, схоже, плекає сподівання здобути тактичні перемоги в цьогорічній літній кампанії. Експерти і військові аналітики вважають, що найбільш очевидним напрямком ударів загарбників можуть стати Запорізький напрямок і Краматорсько-Слов’янська агломерація. Російський генштаб очікує, що тактичний успіх на полі бою в кампанії 2026 року може змусити Київ погодитися на відчутні поступки.

Це правда, що в російському суспільстві накопичилася втома від тривалої війни. Економіка дійсно перебуває у складному становищі, а можливості наповнювати бюджет обмежені. Крім того, у російських верхах немає впевненості в перемозі та висловлюється занепокоєння зростанням ризиків у разі продовження бойових дій. Але поки що немає ознак того, що агресор остаточно змирився з неможливістю досягти «цілей СВО» військовим шляхом і вирішив: продовження війни становить більше небезпек для режиму, ніж її завершення.

Україна теж платить велику ціну у війні на виснаження. І основні втрати не стільки економічні, скільки демографічні. Об'єкти інфраструктури, зруйновані електростанції чи промислові підприємства, зрештою, можна відновити. Людські життя – ні. Дрони і роботизовані системи здатні лише частково замінити бійців на передовій. До того ж значна кількість українців виїхала за кордон. І нинішня державна політика, як і затяжна війна, не сприяє їхньому поверненню, а радше навпаки – поглиблює відтік населення. Це вже створює значний демографічний тиск, і він лише посилиться. У влади немає відповіді на запитання, що із цим усім робити. На цьому тлі розмови про залучення 4,5 млн мігрантів для економічних потреб відображають не державну мудрість, а є свідченням безвиході і глухого кута. Не треба забувати, що Україна без українців – одна з головних цілей Москви у цій жорстокій загарбницькій війні.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

• російсько-українська війна
• Головні новини
• Петро Герасименко
• Росія

показати всі приховати

До теми

Хто захистить Європу? Ніхто, окрім України.
Читаючи книгу німецької політологині Яни Пульєрін ZAXID.NET

• 0
• 0
• 0