Чи може сестра отримати 15 мільйонів після загибелі військового: суд ухвалив несподіване рішення

• Суд на Закарпатті ухвалив, що сестра загиблого військового може отримати 15 мільйонів гривень після доведення фактичних сімейних відносин.
• Рішення ґрунтується на тому, що вони спільно вели господарство і підтримували один одного, що підтверджено документами та свідченнями.

На Закарпатті жінка подала позов проти Міністерства оборони України. Відомство заперечувало, що вона має право отримати грошові виплати після загибелі брата.

Рішення суду ґрунтувалося на тому, що жінка змогла довести родинні зв'язки. Про це пише "Судово-юридична газета".

Дивіться також У Луцьку суд оштрафував працівника ТЦК, який травмував вагітну жінку

Чому жінка мала доводити, що була членом сім’ї загиблого брата?

Жителька Закарпаття звернулася до суду з проханням юридично підтвердити, що вона є членом сім’ї свого рідного брата, який загинув у червні 2022 року під час виконання бойового завдання у Миколаївській області.

Заявниця пояснила, що після смерті батьків вони залишилися разом, спільно вели господарство, оплачували комунальні послуги, утримували будинок та підтримували один одного фінансово і матеріально під час війни. Крім того, вона організовувала допомогу брату, надсилаючи посилки та збираючи кошти на тепловізор для служби у ЗСУ.

Міністерство оборони України заперечувало проти позову, посилаючись на недостатність доказів спільного проживання та ведення господарства. Представники відомства вказували, що наявність родинних зв’язків між братом і сестрою автоматично не надає статусу членів сім’ї для цілей отримання соціальних виплат.

Серед доказів були документи про родинні зв’язки та свідоцтва про смерть батьків, довідки про обставини загибелі військового, документи про реєстрацію місця проживання за однією адресою, банківські перекази та скріншоти листуваннь, а також показання сусідів та свідків, які підтвердили спільний побут, взаємну допомогу та підтримку.

Що вирішив суд?

Суд послався на статтю 3 Сімейного кодексу України та рішення Конституційного Суду від 3 червня 1999 року, де зазначено, що членами сім’ї можуть бути не лише близькі родичі, а й інші особи, якщо вони спільно проживають, ведуть спільне господарство та мають взаємні права й обов’язки.

Там врахували, що ні заявниця, ні загиблий брат не мали власних сімей, тому їхні фактичні сімейні відносини після смерті батьків стали визначальними для встановлення статусу члена сім’ї.

У постанові наголосили на тому, що фактичні сімейні відносини включають спільний бюджет і витрати, спільне ведення господарства, взаємну допомогу та підтримку у повсякденному житті, а також тривалість такого проживання. Це підтверджує, що членство у сім’ї визначається не лише родинними зв’язками, а й конкретними діями та взаємодією у сімейному побуті.

Також суд врахував редакцію закону про соціальний і правовий захист військовослужбовців, яка на момент загибелі брата дозволяла отримувати одноразову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень саме членам сім’ї загиблого.

Великоберезнянський суд задовольнив заяву сестри загиблого і встановив юридичний факт її членства в сім’ї, що створює правові підстави для отримання одноразової грошової допомоги та інших соціальних гарантій, передбачених законом для сімей загиблих військовослужбовців.

Таким чином, суд підтвердив, що рідна сестра може претендувати на державні виплати після загибелі брата, якщо доведе фактичні сімейні відносини, а не лише родинні зв’язки.

Хто може отримати виплату у разі загибелі військового?

Військовослужбовці можуть заздалегідь визначити, хто отримає одноразову грошову допомогу у разі їх загибелі. Для цього вони складають особисте розпорядження, де зазначають конкретних осіб і розподіл часток.

Закон дозволяє вказувати будь-яких людей, незалежно від родинних зв’язків. Водночас окремим категоріям гарантована обов’язкова частка: малолітнім і неповнолітнім дітям, непрацездатним батькам та вдовам або вдівцям. Кожен із них має право на 50% тієї частки, яку отримав би без розпорядження.

Документ можна оформити у довільній формі та засвідчити у нотаріуса або командира частини. Оригінал зберігається у Територіальному центрі комплектування, а копія – у самого військового. Це дозволяє контролювати, щоб допомога дійшла до тих, кого військовослужбовець обрав самостійно.