Часи легендарних «Трьох сокир» спливають: Пентагон вирішив замінити знану в Україні гаубицю M777 на нові САУ

Армія США прагне замінити свої буксирувані гаубиці M777 та деякі зі своїх застарілих систем Paladin, щоб протидіяти загрозам далекої дії на таких театрах військових дій, як Європа та Тихий океан.

Як розповіли автори бельгійського оборонного сайту Army Recognition, Армія США розраховує швидко замовити та придбати колісну 155-мм самохідну гаубицю для заміни гармат M777 у бойових групах бригади Stryker, а укладання контракту заплановано на липень 2026 року.

Аналітики ринку ОВТ пояснюють таке рішення американського Міністерства війни як відображення зростаючого занепокоєння тим, що буксирувана артилерія не може вижити в сучасних умовах контрбатарейної боротьби, що підштовхує армію до захищених гарматних систем типу «стріляй і тікай».

Водночас дослідникам ринку оборонних технологій порталу Defense Daily впала в око не лише вимога, а й темп реалізації майбутніх закупівель: армія наближається до укладення контракту в липні 2026 року, а документація відносно пропозицій щодо прототипів САУ очікується швидкою послідовністю наприкінці лютого та в березні. Це сигналізує про програму, побудовану на короткостроковому розгортанні, а не на тривалому технологічному марафоні.

У масштабних бойових операціях буксирувані гармати стало важче підтримувати в робочому стані. Контрбатарейні радари, баражувальні боєприпаси, а також постійна розвідка, спостереження та рекогносцировка стискають часовий проміжок між отриманням цілі та пострілом.

У власному формулюванні армії наголошується на необхідності підвищення мобільності, живучості, стійкості та смертоносних гарматних ударів на великій дальності, чітко описуючи мобільні тактичні гармати (МТГ) як шлях заміни окремих систем, що нині перебувають на озброєнні.

Армія США звужує можливості щодо колісного шасі та сучасного довгого ствола. У запиті на прототип вказана зброя класу 155 мм з довжиною ствола від 49 до 56 калібрів. Це чітко свідчить про те, що війська хочуть мати балістичний запас, пов’язаний із системами 52-го калібру, та розвиватися далі за межі застарілого 39-го калібру.

Від учасників тендеру вимагається продемонструвати сумісність з американськими інвентарними снарядами та детонаторами. Починаючи від потужних фугасних снарядів M795 та модульних зарядів і закінчуючи високоточними боєприпасами, такими як Excalibur, про який детально розповідала наша редакція та Precision Guidance Kit. А також чіткий план розвитку в напрямі високопродуктивних зарядів та розробницьких снарядів збільшеної дальності, як-от NGRAP та ERAP.

Не менш важливо, що Пентагон вимагає надійного захисту екіпажу від контрбатарейної артилерії та кінетичних загроз під час операцій мобільності. Зберігаючи при цьому сумісність машини з паливом JP-8 або F-24, щоб уникнути створення проблем для підтримки запасів енергоносіїв.

Мова «системи систем» має значення, оскільки гармата — це лише половина справи. У технічному описі робіт зазначається повна інтеграція в мережу вогневого спостереження США, включаючи тактичні радіостанції, армійський пристрій позиціонування, навігації та синхронізації MAPS Gen II та цифрові повідомлення про вогневі завдання, що відповідають військовим стандартам США, разом з англомовним інтерфейсом «людина-машина» та даними, необхідними для створення балістичного ядра для розрахунків напрямку вогню.

Армія вимагає програмного забезпечення, оцінки вразливостей та масштабів кіберпроникнення з очікуваними технічними даними, що охоплюють управління вогнем, стан гармати, затвору та інтерфейси оператора. У запиті на прототип навіть зазначено, що уряд може використовувати інструменти штучного інтелекту для сприяння аналізу пропозицій, залишаючи при цьому всі рішення щодо вибору джерел за державним персоналом.

MTГ має бути розроблена для того, щоб зменшити розрив між тим, що важкі формування можуть робити з гусеничною самохідною артилерією, і тим, що легкі та середні формування здійснювати з буксируваними системами.

M109A7 Paladin армії США залишається робочою конячкою бронетанкової бригади. Але це гусенична платформа 39-го калібру, оптимізована для того, щоб не відставати від Abrams та Bradley. Натомість M777 веде вогонь 155-мм гарматою по легших формуваннях ціною своїх відкритості та часу: екіпажі працюють на відкритій місцевості, переміщення відбувається повільніше, а буксирувальна система ускладнює швидке переміщення під потенційними загрозам.

Перехід армії до колісної самохідної гармати — це спроба забезпечити Stryker та легким формуванням захищену мобільність і швидший перехід між маршем, зайняттям позиції, вогнем і переміщенням, зберігаючи при цьому ефекти 155-мм гармати та розширюючи досяжність завдяки довшим стволам і майбутнім боєприпасам.

Календар програми є показовим: армії потрібно поставити шість прототипів систем. Перший з тих, які мають прибути, переданий вже через 60 днів після оголошення переможців тендеру. А решта — протягом 360 днів, плюс опціони на отримання до 18 додаткових прототипів та пов’язаних з ними навчальних і постачання елементів.

Армія США також хоче, щоб гармата та затвор були поставлені для випробувань на стенді та проведення роботи над сумісністю боєприпасів, підкреслюючи, що вона має намір перевірити внутрішню балістику та запаси міцності, а не просто приймати заяви постачальників.

Оцінювання замовниками попередньо заплановано на 2028 фінансовий рік. А загальний період виконання може тривати до 48 місяців, створюючи структуровану смугу від ранньої характеристики до ширших експериментів.

Стратегічно ці зусилля представляють собою перезавантаження американської артилерії. Після років пошуку рішень для екстремальної дальності Армія США нині намагається купити зрілий проєкт, а потім швидко «американізувати» його. Це включає вимогу перенести ланцюжок поставок, виробництво та остаточне складання до Сполучених Штатів протягом двох років після укладення контракту, з можливістю виробляти щонайменше 24 системи на рік на ранній стадії та збільшити їх до 48 щорічно.