Час великих змін у санкціях: чому рішення Британії про російську нафту – виклик, але не "зрада"

20 травня почалося з гучних заголовків, які стверджували, що Лондон "послаблює санкції" проти російських нафти та газу. BBC, Guardian, Times – про це писали всі.

Британські політики публікували емоційні дописи, звинувачували уряд у відкаті санкційної політики та висловлювали співчуття Україні. Втім, протягом дня стало зрозуміло: ситуація значно складніша, ніж виглядало з перших заголовків.

Для України новий британський санкційний акт S.I. 2026 No. 543 не є ані катастрофою, ані "здачею позицій". Але він дійсно свідчить: Захід переходить до більш прагматичної моделі санкційної політики.

Ця історія є також хорошим прикладом того, як невдала комунікація здатна створити інформаційну бурю ще до того, як більшість уважно прочитає сам документ.

Що ж насправді відбулося?

Почнемо з того, що найбільше потрапило у заголовки.

У цьому акті британський уряд закріпив можливість видавати тимчасові ліцензії на ввезення дизелю та авіаційного пального, якщо вони були вироблені з російської нафти у третіх країнах. Також тимчасово дозволено окремі транспортні та посередницькі послуги для експорту скрапленого газу з російських проєктів "Ямал СПГ" та "Сахалін-2" у межах короткострокових контрактів.

Але тут важливо правильно розуміти юридичний контекст.

Це рішення не означає, що Британія скасувала вже чинну жорстку законодавчу заборону на такі поставки.

Проблема є, але вона полягає в іншому: у 2025 році – тобто вже за чинного уряду – Лондон дав політичну обіцянку піти значно далі та перекрити схеми обходу нафтових санкцій через треті країни. Тобто припинити ті схеми, за яких російська нафта постачалася, наприклад, до Індії чи Туреччини; там перероблялась на дизель або авіапальне; а потім поверталась на західні ринки вже як продукція, нібито не пов’язана з державою-агресором, така, що має "не російське" походження.

Саме ці маршрути ЄС, Велика Британія та G7 упродовж 2024–2025 років намагалися поступово перекривати через жорсткіші правила походження товарів, транспортні обмеження та посилення контролю за обходом санкцій.

Однак британський підхід до цього питання так і не був доведений до рівня жорсткої законодавчої заборони. Значною мірою це залишалось політичним курсом на майбутнє, задекларованим наміром.

Тому йдеться радше не про скасування, а про відмову від жорсткого запровадження цих санкцій.

Рішення британського уряду формалізує більш м’який і поступовий підхід через систему тимчасових ліцензій та винятків. І це, безумовно, неприємна новина для України. Бо йдеться про те, що Лондон поки не готовий повністю та негайно перекрити всі можливості для повернення російської нафти на західні ринки через треті країни.

Чому британський уряд пішов на це?

Причина – не зміна ставлення до України, а спроба виграти час для власного ринку.

Лондон намагається уникнути різкого паливного шоку, дати енергетичним компаніям можливість сформувати запаси, перебудувати логістику та підготуватися до потенційно тривалішої і повної заборони в майбутньому.

На це також впливають:

• зростання вартості життя та політичний тиск усередині країни;
• ризики стрибка цін на пальне й авіаперевезення;
• нестабільність на Близькому Сході;
• позиція ключових торговельних партнерів, Індії та Туреччини, які заробляють на переробці російської сировини;
• а також політика США.

Британія та США мають тісно пов’язані енергетичні, фінансові й санкційні підходи, тому Лондон уважно синхронізує свої рішення з Вашингтоном. А американська адміністрація останнім часом також дедалі частіше використовує тимчасові винятки та перехідні механізми, щоб уникнути різких потрясінь для ринку.

Саме тому британські партнери наголошують: ці винятки мають тимчасовий характер і є радше перехідним механізмом для ринку, а не поверненням до нормальної торгівлі з Росією.

І йдеться не про відмову від подальшого посилення санкцій в енергетичній сфері, а радше про більш поступовий підхід до його впровадження. Лондон фактично дає ринку сигнал готуватися до жорсткіших обмежень у майбутньому та одночасно залишає бізнесу й енергетичному сектору час для адаптації, накопичення запасів і перебудови логістики без різкого паливного шоку.

Але важливо чесно сказати і про ризики.

Будь-які винятки створюють небезпечний прецедент. Інші держави можуть також почати вимагати для себе "особливих умов", що поступово розмиває ефективність санкційного режиму. А Кремль неодмінно використає це у своїй пропаганді як доказ того, що Захід нібито "втомився від санкцій".

Утім, британське рішення містить також контраргумент щодо цього.

Ухвалений документ – якщо прочитати його повністю – засвідчує, що відступу від жорсткої санкційної політики загалом не відбулося. Бо паралельно з дозволом на ці винятки Велика Британія суттєво посилила тиск на Росію на інших напрямах.

Так, новий пакет передбачає:

• санкції проти російського урану та частини ядерної продукції; це удар по Росатому і ще один крок до зменшення залежності від РФ у сфері атомної енергетики;
• нові обмеження щодо російського скрапленого газу;
• посилення тиску на "тіньовий флот" та механізми обходу санкцій через треті країни;
• додаткові обмеження на товари подвійного призначення і компоненти, які можуть використовуватися для виробництва зброї;
• розширення фінансових обмежень та посилення контролю за виконанням санкцій.

Ці заходи кілька місяців обговорювались на різних рівнях, але залишалися політичними обіцянками.

Тепер вони набули законодавчої сили.

Тому опис санкційного рішення Лондона – складніший за прості формули. Говорити, що "санкції послабили" – некоректно. Але так само некоректно заперечувати проблеми і стверджувати, що "все добре".

Натомість йдеться про дуже прагматичне перелаштування санкційної політики.

Санкції проти Росії стають жорсткішими там, де Британія готова витримувати економічний тиск. Але водночас обмеження стають м’якшими там, де Лондон бачить ризики для власної економіки та енергетичної стабільності.

І це важливий урок для нас.

Триває 13-й рік війни і п'ятий рік повномасштабного вторгнення. Війна триває значно довше, ніж будь-хто того прагнув.

А головна небезпека довгих конфліктів – їхня поступова нормалізація.

За таких умов навіть найближчі партнери дедалі частіше починають балансувати між підтримкою України та власними економічними інтересами. Тому Україні не варто жити ілюзією, що санкційний тиск підтримуватиметься автоматично.

За кожне рішення, за кожне обмеження і за кожне закрите "вікно" для російської економіки доведеться боротися щодня.

Це – не зрада інтересів України. Але це – нова реальність і новий виклик, до системної протидії якому Україні доведеться бути постійно готовою.

Авторка: Леся Василенко,

народний депутат України (фракція "Голос"),
співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Великою Британією,

для "Європейської правди"Підписуйся на "Європейську правду"! Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.санкції Енергетика Велика БританіяРеклама: