Булінг вчителів у TikTok: що відбувається, і як захиститися

У TikTok котиться хвиля однотипного контенту - діти знімають про своїх вчителів образливі відео. Знімають без дозволу під час уроків, накладають образливу музику, роблять підписи, створюють меми. Інколи використовують ШІ, щоб зробити deepfake і виставити вчителів у неприйнятному вигляді. Дехто називає це новим трендом, дехто – челенджем. Проте меми, які створюють діти, - зовсім не жарт. Вони ображають людей.

Правники наголошують: такі “жарти” є кібербулінгом і підпадають під дію Кримінального або Адміністративного кодексів. Вчителі реагують нервово. Дехто з них влаштовує в класах тотальні перевірки, вилучають мобільні телефони у дітей, змушують показати збережені файли. Ну а інші, хто постраждав від кібербулінгу, кажуть, що не мають ані сил, ані бажання знов заходити в клас і говорити з дітьми.

Яка реакція на подібні дії підлітків є правильною? Чому взагалі діти роблять такі речі?

Ми дослідили цей тренд, подивилися відео, поговорили з психологами та юристами, і сподіваємося, що поради експертів допоможуть і вчителям, і батькам, і дітям.

Що це за “тренд” такий

Тренд на зйомки смішних відео про вчителів живе і поширюється в більшості країн світу, де є Інтернет і TikTok. В деяких країнах підлітки навіть створюють цілі “slander pages” (сторінки для висміювання) з мемами та фейковими відео про вчителів.

У 2021 році TikTok уже мав подібні шкільні тренди (наприклад,підлітки фільмували крадіжки в школах). Досвід 2021 року показав, що платформа легко “розганяє” шкільну деструктивну поведінку. А те, що збирає купу “лайків”, подобається дітям.

У 2024–2025 роках з’являються тренди публічного приниження (типу “flip the camera”). Оскільки ніякого покарання автори таких відео не отримали (принаймні, про такі покарання нічого не відомо), то ідея “смішно, коли хтось принижений”, нормалізувалася. І така нормалізація, безумовно, мала наслідки, які ми спостерігаємо зараз, під час чергової хвилі шкільного кібербулінгу.

Поточна хвиля булінгу гірша за попередні тим, що тепер діти отримали, окрім відеокамери, інструменти штучного інтелекту, які допомагають створювати не просто смішні відео, а фейкові відео, доповнювати реальність вигаданими фактами та діями про людей, які стали жертвами кібербулінгу. В результаті жарти стали не просто принизливими. Вони стали жорстокими. І це не могло не мати наслідків.

Реакція вчителів

Публічно вчителі коментують ситуацію стримано. Зазначають, що втрачають авторитет в класі. Визнають, дізнаватися, що ти став мішенню для маленьких кібернападників дуже і дуже неприємно.

А от в коментарях під відео вчителі часто залишають анонімні коментарі, в яких не стримують емоції.

“Діти знімають нас без дозволу, а потім сміються. Це вже не тренд — це приниження”.

“Якщо лайки тепер збирають за таке — я більше не хочу бути “крутим вчителем””.

“Після цього тренду не хочеться навіть заходити в клас”.

“З кожним роком поваги менше, і цей тренд це тільки доводить”.

“Наступний крок — оцінювати вчителя як товар?”

Співавторка шкільних підручників Леся Сич обурена: “У ганебному тренді про вчителів винними зробили… та-дам… самих вчителів! Бо вони на це заслужили, вони не вчать і самі це спровокували, бо садисти, грубіяни і взагалі вчителі - це найбільше зло суспільства. Такої реакції в коментарях начиталася. Волосся дибки стає…”

Директорка Київської гімназії східних мов Оксана Проскура узагальнила думки своїх колег:

“Найбільше занепокоєння викликає не стільки сам контент, скільки те, що стоїть за ним, - нова норма поведінки, яка непомітно, але системно транслюється через ці відео.

1.Розмивання межі “не можна”.

Учні не просто жартують. Вони здійснюють відеозйомку без дозволу, публікують матеріали без будь-яких наслідків і отримують схвалення у вигляді вподобань та переглядів. Так формується небезпечна формула: приниження дорівнює популярність.

2.Підміна освітнього простору сценою.

Урок перестає бути навчальним процесом. Він стає локацією для контенту, шансом створити вірусне відео. У цій логіці учитель втрачає статус авторитету та дорослого, який утримує рамки дисципліни. Учитель перетворюється на персонажа ролика, об’єкт глузування або провокацій.

3.Відкладена відповідальність і відчуття безкарності.

Найбільшу загрозу становить не саме порушення, а те, що реакція дорослих виявляється запізнілою. Освітня система не встигає за швидкістю соціальних мереж, а діти не бачать прямого зв’язку між дією та наслідком. Саме так формується відчуття безкарності.

Це явище, насправді, глибше, ніж порушення дисципліни та ціннісних меж. Воно ставить під загрозу гідність професії, безпеку дорослого в класі та руйнує здорову ієрархію ролей “вчитель - учень”. Усе більше педагогів починають відчувати гіркоту незахищеності перед системою.

Водночас варто зберігати об’єктивність: ця проблема стосується не всіх дітей і не всіх закладів освіти. Йдеться про активну меншість, чию поведінку підсилюють алгоритми та майже безконтрольне цифрове середовище. Однак саме через це така меншість починає сприйматися як норма.

Ключове питання полягає не в самому тренді, а в тому, де проходить межа відповідальності між школою, батьками та державою. Коли приниження вчителя стає форматом розваги, це вже не проблема TikTok. Це проблема суспільства, яке запізнюється з реакцією на речі, що давно перестали бути просто “жартом”.

Що відбувається в головах у дітей? Чому вони так роблять?

Зрозуміти мотивацію дитини – це половина шляху до вирішення проблеми. Психологи стверджують, що постійний стрес, у якому перебувають наші діти через війну, виснажує систему, яка відповідальна за співчуття. Це так би мовити, нейробіологічна основа проблеми, суспільний контекст.

Проте не варто все зводити лише до зменшення рівня емпатії.

Психологиня Любов Найдьонова вважає, що причина - природня. Для підлітків притаманно випробовувати межі дозволеного. І ось така атака на вчителя – одна із форм випробовування.

“Розумієте, стати повноцінним членом суспільства не можна, не розуміючи, як воно працює. І в дитинстві (дошкільний вік, молодша школа) діти розвиваються в межах правил, тому що авторитет дорослого є ще вагомим авторитетом. А підлітковий вік – це претензія на те, що “ми теж можемо якісь правила встановлювати, ми не мусимо підкорятися тільки правилам, які встановлюють інші. І за цим стоїть площина влади, яку діти досліджують. Ми мало говоримо про владно-підвладні стосунки загалом в культурі, але насправді для того, щоб зрозуміти булінг, для того, щоб зрозуміти оці речі, пов’язані із цькуванням, не можна обійтися без площини влади, яка стоїть за комунікацією”, - вважає Любов Найдьонова.

Підлітки прагнуть отримати владу, але вони ще не знають, як. У них немає ще картини інституцій, суспільних структур. Тому вони намагаються здобути владу над тими, хто у них в доступі. А у доступі у них, пояснює психологиня, небагато людей насправді. Це однолітки, брати, сестри і дорослі найближчого кола, в яке потрапляють батьки і вчителі. Можливо ще тренери, ще якісь важливі дорослі, але в основному – це батьки і вчителі.

“І тому і батьки, і вчителі стають своєрідними такими мішенями, на яких випробовуються здобуття влади, здобуття переваги. Особливо якщо стосунки з дорослими побудовані на основі жорсткої ієрархії влади: я сказала – ви зробіть. Якщо така ієрархічна структура влади є, то тим більше це провокує підлітків на те, щоб її якимось чином дискредитувати, вибратися з-під неї і стати вище над цим авторитетом”, - зазначає Любов Найдьонова.

Інший фактор, який впливає на поведінку підлітків – це копіювання.

“Якщо дивитись на це явище, то можна побачити, що розгортається певна мода. Тому тут включається механізм копіювання поведінки. Тобто якщо хтось це зробив і він щось отримав у вигляді заохочення (всі посміялися, звернули увагу), то це стає приводом і собі теж зробити щось таке, щоб звернути на це увагу. І, скажімо так, за відсутністю розуміння того, де знаходиться межа моральності, де знаходиться межа того, що комусь буде боляче, і тому цього не треба робити, якщо цих моральних настанов не усвідомлює дитина, вона буде це робити, сподіваючись, що здобуде серед однолітків увагу та авторитет”, - пояснює Любов Найдьонова.

І найважливіша річ, яку має зробити вчитель або батьки в подібних ситуаціях, - це розмовляти з підлітком і пояснювати всі ці речі.

“Ми живемо в світі нових технологій, в світі соціальних мереж. Це нові виклики для нас і для дітей також. Ми маємо з дітьми про це говорити”, - каже психологиня Тетяна Скуратівська.

Вона вважає, що пояснювати, чому не можна принижувати інших людей, чому це – межа, перетинати яку заборонено, важливо на прикладі самої дитини, її власних кордонів.

“Підлітки тестують кордони. Можливо, зараз діти більш вільні. І тому вони розхитують сильніше. Ось чому дуже важливо пояснювати, що таке інформаційна безпека, якими є правила інформаційної безпеки. Чому, наприклад, ненормально фотографувати людину без її дозволу, викладати в публічний простір. Це порушення приватних кордонів. Розуміння цього дає можливість рухатися далі. З рівня школи переходити на індивідуальний рівень, в рівень стосунків дитини і батьків, де ми самі маємо показувати, що поважаємо особистий простір дитини. Наприклад, коли ми не стукаємо в кімнату дитини, перш ніж увійти, ми порушуємо її простір. А коли ми бачимо кордони дитини, то домовляємося з нею. Ну от не хоче вона на якийсь гурток, і ми погоджуємось, не змушуємо її силою. Ми толеруємо”.

На думку Тетяни Скуратівської, проблеми починаються, коли дитина відчуває агресію з боку батьків, але не може їм цю агресію повернути, бо вони – батьки. Не дослухаючись до дитини, ми впливаємо на її кордони. І, відповідно, дитина не може зрозуміти, чому в такому випадку їй не можна впливати на кордони інших.

Коли особисті кордони встановлені, важливо говорити про відповідальність.

Відповідальність

Образливі відео, фото, коментарі чи пости — це правопорушення. Навіть якщо вони написані анонімно, це нічого не змінює, наголошує очільник ювенальної поліції України Василь Богдан. Цифрова анонімність не звільняє від наслідків за онлайн-цькування.

“В українському законодавстві поки що немає окремої статті “за діпфейки”, - пояснює юристка Альона Парфьонова. - Але такі дії можуть підпадати одразу під кілька норм:

• Булінг (якщо це системно) ст. 173-4 КУпАП - якщо є повторюваність (системність як основна ознака) та приниження.
• Порушення права на приватність - незаконне використання зображення людини, втручання в особисте життя.
• Поширення недостовірної інформації – передбачена цивільна відповідальність, позов про захист честі та гідності.
• Кримінальні ризики (у складних випадках) - якщо є елементи погроз, контент з ознаками порнографії.

Важливо: якщо у діпфейку є інтимний або принизливий контент, це вже може мати серйозні кримінальні наслідки, попереджає Альона Парфьонова.

Якщо діпфейк створює або поширює учень, відповідальність несуть батьки, і тут можливе адміністративне покарання. Якщо це робить дорослий, можливі цивільні і кримінальні наслідки. Якщо це масове поширення: відповідальність можуть нести кілька осіб”.

Що робити вчителю, якщо він став жертвою діпфейку в TikTok

1. Негайно зафіксувати доказ (критично важливо). Це перший і найважливіший крок.

Зробити потрібно:

• запис екрана (відео з прокруткою коментарів)
• скріншоти (нік, дата, підпис, перегляди)
• зберегти URL-лінк
• зафіксувати акаунт автора
• Ідеально (для суду): нотаріальна фіксація вебсторінки (якщо є можливість)

Чому це важливо: у TikTok контент часто видаляється або змінюється, і без фіксації доказів справа може бути закрита.

2.Визначити юридичну природу порушення. Діпфейк із вчителем може підпадати під кілька категорій:

• Цивільне право - ст. 297, 299 ЦК України - це про захист честі, гідності та ділової репутації - вимога видалити контент і спростувати інформацію
• Адміністративна відповідальність: ст. 173-4 КУпАП (булінг), якщо є систематичність, участь учнів або батьків.
• Кримінальне право (у тяжчих випадках) може застосовуватись, якщо є погрози (ст. 129 ККУ), втручання в приватне життя (ст. 182 ККУ), поширення персональних даних, принизливі або інтимні діпфейки.

Офіційне звернення до школи. Якщо автор відео - учень або воно пов’язано зі школою, необхідно написати заяву директору з вимогою створити комісію з булінгу та провести службове розслідування. Це важливо, бо це фіксує подію, формує офіційний документ, стане доказом у суді, запускає внутрішню відповідальність

5. Звернутися до поліції.

6. Судовий захист (цивільний позов). Можна вимагати: видалення контенту, спростування, компенсацію моральної шкоди, заборону поширення. Українські суди вже визнають, що онлайн-репутація дорівнює об’єкту захисту права, цифрові докази є допустимими.

Висновок

Якщо вчитель став жертвою діпфейку в TikTok: діяти потрібно одразу і юридично правильно:

• зафіксувати докази
• подати скаргу в платформу
• повідомити школу
• звернутися до поліції
• за потреби - подати позов до суду

Бланк заяви до поліції

До: Національної поліції України (або Департаменту кіберполіції)

Від: ______________________________

Адреса: ____________________________

Телефон: ___________________________

Email: _____________________________

ЗАЯВА

про вчинення правопорушення (кібербулінг / діпфейк / порушення честі та гідності)

Опис події.

___ (дата) ___ у соціальній мережі TikTok було опубліковано відео із використанням мого зображення / обличчя / голосу без моєї згоди із застосуванням технологій штучного інтелекту (діпфейк).

У зазначеному відео:

- моє зображення використано у викривленому або принизливому контексті

- контент створює хибне враження про мої дії або висловлювання

- відео має ознаки штучного створення (діпфейк)

- публікація супроводжується образливими підписами або коментарями

- відео поширюється публічно

Посилання на контент: ____________________________

Нік акаунта: ____________________________

Правова кваліфікація.

Вказані дії можуть містити ознаки: ст. 173-4 КУпАП, ст. 297, 299 ЦК України, ст. 182 КК України та інших норм залежно від обставин.

Внаслідок поширення контенту мені завдано моральної шкоди, шкоди професійній репутації та психологічного дискомфорту.

Прошу.

1. Зареєструвати заяву

2. Провести перевірку

3. Встановити осіб, причетних до створення та поширення контенту

4. Надати правову кваліфікацію діям

5. Прийняти рішення згідно із законом

Додатки

- скріншоти

- відеозапис екрану

- посилання на акаунт/відео

Дата: ____________

Підпис: ____________

А як варто вчителю поводити себе в класі?

Зараз в школах часто впадають в крайнощі, влаштовуючи дітям тотальні перевірки їхніх гаджетів. Про це повідомляють батьки школярів в соціальних мережах. Проте такі дії не тільки не відповідають чинному законодавству, а і є неефективними з точки зору виховання підлітка, вважають експерти.

Любов Найденова каже, що погана історія – показати підлітку, що він таки зачепив за живе, досяг мети, образив, зробив боляче. Краще знайти в собі сили на гідну відповідь.

“Небо пролетіло, мене не зачепило. Це найкращий варіант - продемонструвати свою стійкість, тому що весь булінг, особливо кібербулінг, спрямований на те, щоб вразити, вивести з рівноваги. Тому головний момент – заспокоїтися, відрегулювати себе, щоб мати що сказати. Ви хотіли вразити, ви посміялися, окей, і далі працюємо, тому що мене це не зачепило. Інакше дійсно дуже важко зайти в аудиторію, якщо думати, що там сидять вороги. Але вони все одно залишаються дітьми, яким ми маємо пояснити, що - добре, а що – погане”.

Але якщо кривдники дійсно зачепили точки вразливості, треба домагатися того, щоб вчинок не залишився без покарання.

І треба шукати підтримки у фахівців, наголошує Тетяна Скуратівська. Мають бути активні програми психологічної підтримки для вчителів, для того щоб у складних випадках працювати індивідуально з кожним вчителем.

Тетяна Скуратовська пропонує декілька варіантів реакцій від вчителя або вчительки, щоб продемонструвати свою стійкість до кібербулінгу і внутрішню силу.

Варіант 1. Можна, ігноруючи зміст ролика, критикувати низьку якість продукції (можна було зробити і краще, якби ви вчили геометрію, композицію, перспективу, медіакультуру… тощо)

Варіант 2. Дуже неочікуване і самоіронічне - подякувати, що це помірна інтенсивність нападу, бо можна було й сильніше принизити, значить щось людяне у вас ще залишилося, не повністю голови свої здали в оренду штучному інтелекту і кураторам.

Важливо: В усіх цих “змаганнях” розуму використовуйте двоступеневу схему: на першому кроці – приєднання; на другому - обов’язково показати, як далеко ще дітям до гідного змагання з дорослим. Нічого немає більш болючого для підлітка, чим усвідомлення, наскільки дурнувато по-дитячому він/вона виглядає в своїх спробах сміятися і висміювати тих людей, від яких залежить їхнє майбутнє.

Хорошого більше

Попри масове поширення кібербулінгу щодо вчительства в соцмережах, практика показує, що насправді долучаються до цього лише окремі учні або учениці. На думку психологів, з якими поспілкувалося медіа НУШ, лише близько 10% учнів в класі в той чи інший спосіб підтримують булінг вчителів. Більшість - не підтримує.

І це те, що має тримати вчителя, окрім правової та адміністративної підтримки.

“Наша класна, Лариса Володимирівна, теж стала героїнею TikTok, не знаю, хто знімав, ми так в класі і не дізналися. Але у нас в класі, принаймні серед моїх друзів, ніхто цього не підтримав. Більше того, ми всі зайшли в TikTok і під відео в коментарях написали: “Лариса ТОП”, - розповів медіа НУШ учень 7 класу київського ліцею Кирило.

Так що, авторитет вчителя таки має значення. І це – гарна новина для всіх нас.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ повідомляло, що в школах зростає кількість скарг на булінг.

Фото - соціальні мережі спікерів; топове фото згенероване ШІ