Битва за майбутнє: чому зволікання з Антикорупційною стратегією загрожує євроінтеграції та безпеці України

Цього місяця до Верховної ради України потрапили одразу 2 проєкти Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки. І обидва ґрунтуються на базовому документі, розробленому та оприлюдненому на початку квітня Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК). Один – подав уряд, інший – голова Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна.

Що з узгодженням антикорстратегії буде складно і процес цей нешвидкий – віце-премʼєр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка попереджав на зустрічі із громадськістю, що відбулася у квітні. Саме тоді проєкт документу передали від НАЗК до уряду.

Чому все так складно і навіщо 2 документи? Спробую розібратися у цьому матеріалі – як людина, котра разом з іншими експертами брала участь у написанні проєкту Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки.

Насправді українська антикорупційна історія – болісна і задавнена. Одна із ключових проблем для сталого розвитку публічного управління нашої держави – хронічний брак наступності у впровадженні структурних реформ. Сфери, яким для розвитку замало, умовно кажучи, однієї депутатської каденції, занадто часто стають заручниками політичної кон'юнктури. Як-от – антикорупційна політика.

У першу п'ятирічку після Революції Гідності влада будувала архітектуру незалежних інституцій (НАБУ, НАЗК, САП, ВАКС). І все це – попри впертий спротив старої правоохоронної системи, який досяг свого апогею у липні минулого року, коли люди вийшли на вулиці зі шматками картону. У 2026 році, Україна підійшла до критичної межі, коли подальший розвиток держави буквально залежить від ухвалення нової довгострокової стратегії.

Сучасна рамка та загроза правового вакууму

Нинішня антикорупційна архітектура України базується на двох документах, що забезпечують системоутворюючу, моніторингову та координаційну функції переважно в межах компетенції НАЗК:

• Антикорупційна стратегія на 2021-2025 роки;
• Державна антикорупційна програма (ДАП) на 2023-2025 роки, яка деталізує стратегію.

Разом ці документи формують рамку для загальнодержавного прогресу в антикорупційній діяльності. Проте обидва стратегічні документи ухвалили лише до 2025 року включно.

Хоча Кабінет Міністрів України продовжив строк виконання старої ДАП до моменту набрання чинності новою програмою, країні гостро потрібна повноцінна стратегія на наступні роки. Яка буде враховувати виклики наступного пʼятирічного періоду.

Ціна питання: €50 мільярдів та європейська інтеграція

Ухвалення нової стратегії — це не просто формальність, а жорстка вимога наших міжнародних партнерів та запорука фінансової стабільності. В умовах повномасштабного вторгнення наповнює держбюджет, стимулює інвестиції та надає технічну підтримку програма фінансової допомоги від Європейського Союзу "Ukraine Facility". У її межах протягом 2024-2027 років Україна має отримати 50 мільярдів євро.

Хочемо отримати ці гроші? Маємо вести боротьбу з корупцією та відмиванням коштів. А це означає, передусім, зміцнення незалежності ключових антикорупційних установ, а також ухвалення та виконання Антикорупційної стратегії та ДАП.

Крім того, на виконання вимог щодо вступу до ЄС, уряд затвердив Дорожню карту з питань верховенства права, яка прямо вимагає розробки та ухвалення Антикорупційної стратегії та ДАП. Причому йдеться про мінімізацію корупції у найбільш уражених сферах:

• судовій системі та органах правопорядку;
• публічних закупівлях, зокрема оборонних закупівлях;
• державних підприємствах та інфраструктурі;
• митниці, оподаткуванні, будівництві, управлінні земельними та природними ресурсами, а також у видобувній галузі.

Згідно з вимогами, ці документи мають розроблятися прозоро, на основі комплексного аналізу доказів та включати консультації з неурядовими стейкхолдерами протягом 6 місяців після завершення попередньої стратегії. Відповідальними за це визначили Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), Кабінет Міністрів України та Верховну Раду України.

У звіті про прогрес України в рамках Пакету розширення ЄС за 2025 рік, автори наголосили: нову Антикорупційну стратегію на 2026-2030 роки та відповідну програму необхідно ухвалити без зволікань, прозоро та інклюзивно, включно із амбітним, але реалістичним рівнем пріоритетних заходів у сферах, найбільш схильних до корупції. І окремо йшлося про необхідність реформування правоохоронної системи.

Після публікації цього звіту Єврокомісарка Марта Кос та віцепрем'єр з євроінтеграції Тарас Качка оголосили узгоджений план дій із 10 пріоритетів, який встановив чіткий дедлайн для ухвалення Стратегії та ДАП — до II кварталу 2026 року. Цей план також вимагає збереження незалежності НАБУ і САП, відновлення конкурсів для прокурорів та реформування Державного бюро розслідувань (ДБР).

Безпрецедентна прозорість НАЗК та кулуарний спротив в Кабміні

Функція розробки документів покладена саме на НАЗК. Проєкт Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки став результатом колосальної дворічної спільної роботи: відбулося 26 комплексних досліджень за участі понад 130 експертів, ідентифіковані понад 140 проблем та сформовані понад ніж 400 очікуваних стратегічних результатів.

Для максимальної прозорості протягом жовтня–грудня 2025 року НАЗК організувала 26 громадських обговорень загальною тривалістю понад 55 годин. До яких долучилися більш ніж 790 учасників. Протягом січня-березня 2026 року зведений проєкт погодили з усіма профільними органами державної влади та провели його правову експертизу, а 2 квітня 2026 року фінальний варіант документа офіційно передали на розгляд Кабінету Міністрів.

Проте в урядових кабінетах процес зупинився, оскільки попри заздалегідь погоджений із 15 міністерствами текст та тиск міжнародних дедлайнів, документ півтора місяці не виносили на розгляд уряду. Через це зволікання голова Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна, не чекаючи кроків Кабміну, й зареєструвала в парламенті 13 травня оригінальний, розроблений НАЗК та експертами документ без змін.

А вже 15 травня 2026 року Кабінет Міністрів України нарешті схвалив та передав до Верховної Ради урядовий проєкт Закону "Про засади державної антикорупційної політики на 2026–2030 роки". І ось які зміни до нього додали.

• Заблокована реформа Офісу Генпрокурора – з тексту повністю виключено проблему, яка констатувала, що чинна процедура призначення та звільнення Генерального прокурора містить ризики політичного впливу та стримує євроінтеграцію.
• ДБР і надалі без прозорих конкурсів – у підрозділі щодо прокуратури, правопорядку і протидії злочинності уряд повністю виключив згадку про ДБР у контексті ризиків непрозорого призначення та корупційних практик.
• Удар по незалежності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – фінальний документ також ставить під питання автономію САП, намагаючись обмежити її права здійснювати ключові процесуальні дії (зокрема внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про можливе вчинення народним депутатом України кримінального правопорушення) без обов'язкового погодження із Генеральним прокурором.

Голова Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна вважає, що фінальний зміст документу демонструє небезпечний відступ від початкових домовленостей. Саме тому й зареєструвала законопроєкт у першопочатковому, не зміненому вигляді.

По суті, абсолютно технічний етап подачі розробленого НАЗК та попередньо узгодженого з всіма центральними органами виконавчої влади законопроєкту щодо засад державної антикорупційної політики на 2026–2030 роки до Верховної Ради, перетворився на інструмент політичних торгів та прямого відступу від узятих Україною міжнародних зобов'язань.

Антикорупційна стратегія — це не відірваний від реальності бюрократичний інструмент, а фундаментальний елемент демократичної стійкості України. В умовах щоденних безпекових загроз та гострої потреби у міжнародному фінансуванні для відбудови країни, збереження послідовності антикорупційних реформ є важливим реальним гарантом нашої міжнародної суб'єктності та внутрішньої безпеки. А спроби вихолостити Антикорупційну стратегію ставлять під загрозу як європейську інтеграцію, так і фінансову допомогу, без якої вистояти у цій війні буде набагато важче.

Олександр Вегержинський, дослідник Незалежної антикорупіцйної комісії (НАКО)