Археологи знайшли давніх людей високо в горах: 7000 років тому вони могли виплавляти там мідь

• Археологи виявили в Піренеях печеру, яка використовувалася для виплавки та обробки міді близько 7000 років тому.
• Печера містить докази технологічного розвитку, зокрема фрагменти малахіту та вогнища, а також артефакти повсякденного життя й ритуалів.

На крутих схилах Піренейських гір, де повітря стає розрідженим, а клімат суворим, археологи розкрили таємницю, що зберігалася тисячоліттями. Знахідки в ізольованій печері свідчать про неочікувано високий рівень організації та технологічного розвитку громад, які населяли цей регіон у далекому минулому.

Чому стародавні спільноти обирали суворі високогір'я?

Дослідницька група під керівництвом доктора Карлоса Торнеро з Автономного університету Барселони опублікувала результати розкопок 5 травня у журналі Frontiers in Environmental Archaeology. Вони докорінно змінюють наукові уявлення про освоєння високогірних зон. Об'єктом дослідження був об'єкт, відомий як "Печера 338". Він розташований на вражаючій висоті у 2235 метрів над рівнем моря в муніципалітеті Керальбс, провінція Жирона.

Дивіться також Археологи знайшли хліб, спечений 2000 років тому

Усередині печери, площа якої перевищує 100 квадратних метрів, археологи задокументували надзвичайну стратиграфічну послідовність, що охоплює період від початку 5-го тисячоліття до нашої ери до кінця 1-го тисячоліття до нашої ери. Найбільш інтенсивне використання печери припало на 3600 – 2400 роки до нашої ери, що відповідає розквіту мідної доби, відзначає EurekAlert.

Найбільш загадковою знахідкою стали майже 200 фрагментів яскраво-зеленого мінералу, ідентифікованого як малахіт. Цей камінь не зустрічається в печері природним чином, що вказує на його цілеспрямоване транспортування з інших місць.

Разом із мінералом виявили 23 вогнища (структури спалювання), заповнені деревним вугіллям та попелом.

Дослідники виявили десятки фрагментів малахіту, багатого на мідь / Фото Maria D. Guillén/IPHES-CERCA

Джулія Монтес-Ланда, археологиня з Університету Гранади та співавторка дослідження, прокоментувала дослідження:

Багато з цих фрагментів термічно змінені, тоді як інші матеріали в печері – ні, що чітко вказує на те, що вогонь відігравав важливу роль у їхній обробці і що за цим стояв навмисний намір. Іншими словами, вони не були спалені випадково,
– каже Монтес-Ланда.

Це відкриття свідчить про те, що печера слугувала спеціалізованим логістичним центром для видобутку та первинної переробки міді. Процес вилучення металу з малахіту вимагав значних знань: мінерал нагрівали, перетворюючи його на оксид міді, а потім за допомогою вугілля відновлювали до чистої міді.

Окрім промислових слідів, печера 338 розкрила деталі повсякденного життя та ритуалів тогочасних людей. Дослідники відкопали фрагменти керамічного посуду, виготовленого без використання гончарного кола. Цікаво, що в найдавніших шарах домінували напівсферичні форми посуду, тоді як у пізніших з'явилися посудини з шийками та пласким дном.

Археологи також виявили особисті прикраси: видовжену підвіску з мушлі молюска Glycymeris та перфороване ікло бурого ведмедя.

Підвіска, виготовлена ​​з зуба ведмедя / Фото IPHES-CERCA

Фрагмент кулона, знайденого під час розкопок / Фото IPHES-CERCA

Наявність людських решток – фаланги пальця та молочного зуба дитини приблизно 11,5 року – дозволяє припустити, що печера могла також виконувати функцію поховального місця.

Карлос Торнерo, провідний автор дослідження, підкреслює значення знахідки:

Цей об'єкт демонструє, що Піренеї не були маргінальною територією для доісторичних громад, а простором, повністю інтегрованим у їхні стратегії мобільності та територіальної експлуатації,
– заявив учений.

Раніше вважалося, що стоянки вище 2000 метрів були лише ефемерними прихистками, але печера 338 доводить існування стійкої та повторюваної системи використання високогірних ресурсів протягом 7000 років, пише команда вчених в окремій заяві на Frontiers Media.

Розкопки в печері 338 / Фото IPHES-CERCA

Роботи в печері триватимуть ще кілька років у межах проєкту ARRELS. Дослідники планують провести детальний хімічний аналіз мінералів та розширити площу розкопок, щоб ще точніше відтворити картину життя перших металургів Європи, які працювали над хмарами.

Дивіться також Учені розгадали таємницю дивної труни, що "впала з неба" 127 років тому

Мідна доба: ключові ознаки та події

Мідна доба, також відома як енеоліт, – це перехідний період між неолітом і бронзовою добою, коли людство вперше почало системно використовувати метал, але ще не відмовилося від кам’яних знарядь, пояснює Encyclopædia Britannica. Вона тривала приблизно від VI–IV тисячоліття до нашої ери (залежно від регіону) і фактично стала технологічним мостом між "кам’яним" і "металевим" світом. Саме тоді з’являється перша металургія – спочатку обробка самородної міді, а згодом її виплавка з руди, що стало фундаментальним зрушенням у розвитку технологій.

Ключова ознака

Головна ознака цієї епохи – поєднання кам’яних і мідних інструментів. Мідь була відносно м’яким металом, тому не могла повністю витіснити камінь, але вже використовувалася для виготовлення сокир, ножів, прикрас і ритуальних предметів.

Паралельно з цим відбувається вдосконалення ремесел – кераміка стає більш складною, з’являються декоративні стилі, розвивається ткацтво, зазначає Anthroholic. Важливо, що саме в цей період виникає базове розуміння металургії, яке згодом призведе до створення бронзи – сплаву міді з оловом.

Соціальне життя

У соціальному плані мідна доба означає перехід від відносно рівних неолітичних громад до більш ієрархічних суспільств. Археологічні дані свідчать про появу соціальної стратифікації: різниця в житлі, похованнях і матеріальних благах вказує на формування еліт. Одночасно розширюються торговельні мережі – мідь, як ресурс, часто транспортували на значні відстані, що стимулювало міжрегіональні контакти і обмін технологіями.

Більше ніякого кочівництва

Ще одна ключова зміна – розвиток осілого способу життя і протоміських поселень. Люди вже масово займалися землеробством і скотарством, утримували худобу, будували постійні поселення з десятків будинків. У деяких регіонах, зокрема на Близькому Сході, ці процеси призвели до появи перших великих центрів, які згодом еволюціонували у міста і держави.

Культурне життя

У культурному вимірі мідна доба характеризується розвитком релігійних уявлень і ритуалів. З’являються статуетки божеств, складні поховальні практики, культові споруди. Водночас відбувається ускладнення символічного мислення – матеріальна культура (прикраси, посуд, орнаменти) починає виконувати не лише практичну, а й соціальну та ідеологічну функцію.

Загалом мідна доба – це не просто "епоха першого металу", а період глибоких трансформацій. Саме тоді закладаються основи технологічного прогресу, соціальної нерівності, торгівлі та урбанізації. Попри те, що мідь ще не була ідеальним матеріалом, її освоєння стало критичним кроком, який відкрив шлях до бронзової доби і подальшого розвитку складних цивілізацій.