Айтівці-військові шукають комерційні проєкти ще в армії, але це дуже складно. Розповідаємо, чому так

За мобілізованими спеціалістами ІТ-компанії, як правило, зберігають робочі місця і певний відсоток зарплати. Тож після демобілізації вони можуть повернутися до своєї команди. Разом з тим частина фахівців хоче бути залученою у бізнес-проєкти ще під час служби: йдеться здебільшого про парт-тайм або фриланс. Але знайти подібну зайнятість подекуди непросто.

DOU розповідає, чому айтівці хочуть працювати у комерційних проєктах, навіть перебуваючи на службі, які перепони виникають і як на цей запит реагують IT-компанії.

«Це краще, ніж нічого, але й не те саме, що було». Чому айтівці шукають роботу поза службою

*На прохання героїв ми не публікуємо інформації, яка може розкрити їхню особистість

Андрій працює в IT з 2017-го. Він увійшов в індустрію як тестувальник, але за три з половиною роки зрозумів, що не розкриває потенціал повністю, тому перекваліфікувався у Data Scientist. Спеціаліст каже, що призову спеціально не уникав, тож коли у 2025-му отримав повістку — мобілізувався.

«Ситуація з роботою в IT тоді була для мене більш-менш зрозуміла. Компанія зберігала 50% виплати й робоче місце. Це краще, ніж нічого, але й не те саме, що було до служби. Шкода було втрачати солідну частину доходів. Та й побоювання, що спеціаліст з мене буде посередній по поверненню, іноді накривали», — каже співрозмовник DOU.

У війську Андрій є оператором БПЛА, втім займається, як сам каже: «Усім, що пов’язано з БПЛА і... рештою техніки».

«Іноді я змушую „літати“ те, що раніше було однією ногою у графі „До списання“. Я не мав би за це відповідати, але в армії твої обов’язки дуже еластичні», — уточнює айтівець.

Попри велике навантаження, Андрій час від часу має 2-3 додаткових вільних години протягом дня. Однак радості вони йому не приносять.

«Я схильний заганятися. Коли мозок або руки нічим не зайняті, різні думки починають лізти в голову: про теперішнє, майбутнє, словом, про все. В якийсь момент я зрозумів, що замість цього міг би витрачати цей час на щось корисне. Наприклад, займатися комерційним проєктом. Це постріл одразу у кількох зайців. По-перше, мені ментально легше. По-друге, плюс по грошах буде. По-третє, робитиму щось класне й нове поза армійським світом», — пояснює фахівець.

Втім знайти такого формату зайнятість не вийшло. Компанія, з якою співпрацює айтівець, не погодилася на поновлення активної співпраці, поки той перебуває в армії. Андрій каже, що причини йому цілком зрозумілі: низький рівень залученості, відсутність стабільної комунікації, ймовірність того, що він просто зникне з проєкту на невизначений час, а знайти оперативно заміну складно. Із фрилансом теж не склалося — переважно з тих самих причин.

«У підсумку замість того, щоб розвантажити менталку, я зробив тільки гірше, бо тепер відчуваю, що прірва між мною та реальним світом насправді величезна. На це є об’єктивні причини, але легше від цього не стає. Буду щось пробувати шукати далі, та поки що дуже сумніваюся, що вдасться», — каже співрозмовник DOU.

У подібній ситуації опинився і Богдан, Junior Mobile Developer. Його мобілізували до війська після 10 місяців роботи в компанії — першої зайнятості в IT.

«Я тільки-но почав заглиблюватися у професію, і поки не знаю, як виглядатиме моє повернення. Знову починатиму все з нуля, напевно», — каже співрозмовник DOU.

У компанії, де працює Богдан, немає кейсів, коли б активні військовослужбовці були зайняті на комерційному проєкті. На думку айтівця, якщо навіть фахівці з потужною експертизою й досвідом не мають такої опції, то джуну тим паче її не запропонують. З січня 2026-го фахівець шукає замовлення на фрилансі. Втім наразі безуспішно.

«Кому потрібен джун, який ще й не доступний в робочі години стабільно? Логіка тут проста. Та все ж я шукаю пропозиції далі. Повноцінна айтівська зарплата мені б дуже знадобилася, бо наявні доходи задовольняють потреби посередньо», — пояснює спеціаліст.

Що про це думають компанії

Фахівці з найму в українських IT-компаніях, з якими спілкувалася редакція, не під запис кажуть, що бізнеси дійсно дуже обережно підходять до інтеграції у проєкти тих, хто перебуває на службі. Тема делікатна й непропрацьована — з цього приводу співрозмовники, зокрема, й відмовилися говорити відкрито й від імені бізнесу. Рівень ризиків, кажуть вони, занадто високий.

По-перше, дедлайни можуть зірватися. По-друге, для підстраховки постійно треба мати людину, яка, наприклад, в разі термінового мітингу підключиться, а потім ще й все пояснить колезі-військовому, який мав бойове завдання у цій годині, що він пропустив. З одного боку, ініціатива у вигляді парт-тайм зайнятості — це репутаційний плюс. Та з іншого, вона може перетворитися на значний мінус, якщо знайти оптимальний формат співпраці таки не вдасться.

«Історії успіху й підтримки люблять усі. Але як поставляться до компанії, яка врешті пообіцяє й не зможе підтримати свого ж члена команди? Виглядатиме так, ніби робочі процеси не налагоджені, колегам байдуже (бо не підстрахували, коли треба), а закордонні клієнти не гнучкі й не зговірливі. Врахуйте і те, що на війні психологічний стан людини може дуже різко змінитися. Це може відбитися на проєкті, співпрацю припинять. Але хто знає, в якому вигляді це випливе в медіа чи соцмережах? У деталі ніхто вдаватися не буде, а от хейт заробити шанси є», — каже співрозмовниця DOU.

«Діяв на випередження». Як бути в армії і паралельно закривати бізнес-потреби клієнта

Втім не всі спроби знайти парт-тайм зайнятість обертаються невдачею для військових. Наприклад, Віктор Демчук вже понад десять років співпрацює з компанією Provectus. На момент мобілізації влітку 2025-го він обіймав там посаду DevOps на проєкті для Uber. Сьогодні ж Демчук є айтівцем у війську і у цивільній компанії одночасно — він активно залучений до виконання завдань в обох сферах. Однак аби це стало реальністю, свого часу ініціативу проявив він сам.

До армії Віктора Демчука мобілізували. Після центру комплектування був розподільчий центр, де Демчук очікував або скерування на базову військову підготовку, або одразу до частини. У цей час дружина змогла передати йому ноутбук і Демчук сконтактував з Provectus, аби узгодити умови подальшої співпраці. Компанія гарантувала виплату 50% заробітної плати до завершення служби.

«Це вже допомогло не занепадати духом, але я подумав, що можна вигадати щось краще. Зрештою у розподільчому центрі займатися практично не було чим. Більшість після обіду байдикували. Та якщо у тебе під рукою є ноутбук і відеозв’язок, можна знайти й цікавіше заняття. Я хотів, наскільки це можливо, взяти під контроль свою подальшу долю, адже я значно продуктивніший за ноутбуком, ніж із автоматом чи лопатою в руках», — каже Демчук.

Рекрутер АЗОВу, якого айтівець зустрів у ТЦК, порадив пошукати вакансії на їхньому сайті. Демчук обрав позицію розробника чат-ботів, хоча це й не його спеціалізація. Айтівця погодили, та не одразу: треба було пройти кілька співбесід і виконати не одне тестове. Чекаючи на рішення підрозділу, Віктор вирішив працювати на випередження: він підтвердив у рекрутера бригади, що у вільний час зможе займатися цивільними проєктами, а свою компанію запевнив, що зможе виконувати звичні обов’язки і в таких умовах, хіба що з іншими часовими рамками. Усі сторони погодилися.

Згідно з результатами військово-лікарської комісії, Володимир Демчук обмежено придатний. Через стан здоров’я базова військова підготовка для нього була легша за ту, яку проходять ті, хто не має обмежень (наприклад, бігати айтівець не був зобов’язаний).

«Загалом умови на БЗВП приблизно такі ж, як і в розподільчому центрі. Але вільного часу майже немає. У мене було зо дві години на день, коли міг займатися цивільними проєктами. І мені дуже пощастило, що в казармі був старлінк — мобільний зв’язок майже не працював», — уточнює DevOps.

Після остаточного зарахування на службу, формат співпраці Демчука із бізнесом мало змінився. Наразі айтівець має два ноутбуки: один для армії, інший для роботи на клієнта. Стабільний зв’язок забезпечує власний старлінк, незамінними є павербанки.

«Продуктивність співпраці з бізнесом, звісно, нижча, ніж у звичайному режимі, але ані Provectus, ані Uber мене не кинули на призволяще, і я їм за це безмежно вдячний. Основна проблема у роботі з клієнтом — це таймслоти для голосових зустрічей. В армії я не маю визначеного наперед і гарантованого на 100% часу тиші для зідзвону. Попри те, що у війську я займаюся розробкою чат-ботів, задачі іноді падають з інших областей — і я берусь за них, бо дозволяє експертиза. Для службових завдань я маю бути доступний у форматі 24/7/365», — каже Володимир Демчук.

Сьогодні поєднує службу й цивільну зайнятість також Solution Architect із компанії Softjourn (він просив не розкривати його імені та посади у війську). Спеціаліст приєднався до ЗСУ в перші дні повномасштабного вторгнення — потрапив до штурмової бригади. Спочатку воював під Києвом, потім його підрозділ передислокували на Донбас, а нині, у зв’язку зі зміною посади, служить у тиловій частині.

«Власне, лише коли опинився в тилу, з’явилися час і натхнення стежити за індустрією, розбиратися, що змінилося за роки моєї відсутності. Коли брав участь у бойових діях, жодних думок про паралельну роботу в IT навіть не виникало — це було просто неможливо. Згодом я зрозумів, що хочу і можу приділяти час роботі, щоб розвиватися за цивільним фахом. Та й тилової зарплати вистачає хіба що на оренду житла — це стало додатковим стимулом», — каже співрозмовник DOU.

Поєднувати дві зайнятості дуже складно, відзначає спеціаліст. Насамперед — через необхідність постійно перемикатися між різними середовищами. Виявилося, каже він, це «непроста вправа для мозку». Другий момент — щоб вкладатися в дедлайни, часто доводиться жертвувати сном. Третій нюанс — неможливість планувати час.

«Військова служба — це залученість у тому чи іншому вигляді 24/7. Звісно, ви не зайняті щохвилини, і навантаження буває дуже різним, але завдання від командування можуть з’явитися будь-якої миті, і це завжди найвищий пріоритет», — пояснює фахівець.

Відтак, на його думку, поєднувати службу й цивільну роботу можливо лише за умови, що ІТ-компанія ставиться з розумінням до того, що спеціаліст іноді «випадатиме» з робочого процесу чи не прийде на запланований мітинг.

«Найбільший виклик — це асинхронність». Як IT-компанії впроваджують парт-тайм для спеціалістів у війську

Прикладів успішної парт-тайм співпраці компаній з колегами у війську наразі небагато. DOU поспілкувався з компаніями, які практикують активну залученість співробітників, що перебувають на службі, у робочі проєкти. На наш запит розповісти про деталі такого формату роботи відгукнулися три компанії:

🟢 Global Mediator (90 спеціалістів)

Питання про те, щоб залучати до проєктів колег-військових, періодично з’являлося ще з 2022-го. Тому, як тільки така можливість у хлопців виникала, ми стали домовлятися з клієнтами про новий формат взаємодії.

У війську сьогодні шестеро наших спеціалістів, і всі вони мають змогу долучатися до виконання бізнес-завдань: хтось більше, хтось менше. Наразі колеги переважно працюють у погодинному форматі, оскільки зафіксувати конкретну тривалість доступності неможливо. Середня зайнятість коливається у рамках 20-50% від фултайму.

Найбільший виклик — це асинхронність. Хлопці здебільшого працюють ввечері або у вихідні. Відтак пряме спілкування з клієнтами майже неможливе і хтось всередині команди бере на себе координацію завдань (зазвичай це Senior Dev або Project Manager).

Нам навіть не треба було жодного разу переконувати клієнтів, що робота у нових умовах можлива. Усі виявилися досить гнучкими в цьому плані, поставилися з розумінням й дотепер раді, що військовим вдається поєднувати дві справи. Для нас як для компанії таке рішення теж грає на плюс, адже ми не втрачаємо людей. Більшість колег відзначали, що залученість до цивільних бізнесових завдань покращила ментальний стан й дала відчуття стабільності, яке вони мали до мобілізації.

🟠 Innovation group

Рішення про те, що розробники можуть працювати над проєктами компанії навіть тоді, коли служать, ми ухвалили ще на початку повномасштабного вторгнення. Хотіли у такий спосіб підтримати команду. Наші колеги-військовослужбовці отримують зарплату від компанії, коли перебувають в армії, але якщо фахівець має бажання й час приділяти увагу цивільній роботі, він може підключатися до процесів. Йдеться навіть про мінімальну часову залученість. Ми зберігаємо за такими спеціалістами повну ставку й корпоративні бонуси.

Для цього довелося перебудували внутрішні робочі процеси. Наприклад, якщо співробітник-військовослужбовець не встигає виконати свої завдання, їх оперативно підхоплюють інші колеги. Якість проєктів чи строки не страждають.

Ця модель довела свою життєздатність, і ми безумовно плануємо й далі працювати у такому форматі.

🟡 Softjourn

У компанії не було окремого формального рішення щодо того, чи варто впроваджувати новий формат співпраці з колегами-військовими. Все сформувалося природно. Ми постійно залишаємося в контакті з тими, хто служить: колеги розповідають, як у них справи, чого вони потребують. У таких розмовах ми й дізналися, що деякі фахівці не лише хочуть частково повернутися до виконання бізнес-завдань ще до демобілізації, а й мають для цього час та можливості. Компанія була до цього відкрита.

Сьогодні восьмеро наших спеціалістів перебувають у війську. Один з них поєднує службу з роботою, ще троє готові спробувати такий формат. Усі нюанси співпраці обговорюються індивідуально, адже навантаження в армії високе й обов’язки специфічні. Разом з тим ми добре знаємо експертизу цих фахівців: це досвідчені спеціалісти з великим багажем технічних і софт-скілів. Вони й далі потрібні проєктам і приносять бізнесу цінність, як це було до служби. Змінюються хіба що години роботи.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU