Агресивних порід не існує, а теорія домінантності не працює: експертка розвінчала міфи про собак

• Юлія Татьяненко розповіла про поведінку собак, зокрема про махання хвостом, відчуття провини та "теорію домінування".
• Експертка пояснює важливість позитивного підкріплення у вихованні, заперечуючи зв'язок між агресивністю та породою, а також розповідає про здатність дорослих собак до навчання.

16 травня у світі відзначають Міжнародний день собак. Свято чотирилапих щороку загалом припадає на третю суботу травня – воно покликане привернути увагу до проблем жорстокого поводження з тваринами, а також нагадати про важливу роль собак у житті людей. Разом із тим не завадило б розібратися з поширеними міфами про наших хвостиків, які досі живуть у свідомості багатьох власників.

Розвінчати стереотипи про поведінку і виховання собак спеціально для 24 Каналу погодилася Юлія Татьяненко, авторка подкасту "Зі собакою можна".

Актуально Собака сам вийшов до неї: найвідоміша бандуристка України Марина Круть прихистила песика

Що відомо про День собак?

Ініціатором створення цього свята у 2016 році став фонд The Vanderpump Dog Foundation. Його засновники, Ліза Вандерпамп і Кен Тодд, започаткували міжнародну кампанію після того, як дізналися про жорстоке поводження із собаками під час фестивалю в китайському місті Юлін.

Кампанія "Stop Yulin Forever" допомогла привернути увагу світової спільноти до проблеми захисту прав тварин.

Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Фонд і надалі підтримує ініціативи, спрямовані на боротьбу з насильством над тваринами та популяризацію гуманного ставлення до них. Всесвітній день собак також нагадує, що песики – це не просто домашні улюбленці – вони стають нашими вірними друзями, які заслуговують на турботу, захист і повагу.

Які найпопулярніші міфи, пов'язані з песиками?

• Якщо собака махає хвостом – він обов'язково щасливий

Фахівчиня чітко переконує, що це – міф. Вона стверджує, що махання хвостом – це радше спосіб комунікації, який дуже залежить від контексту, положення тіла та швидкості руху. Тому дивитись треба не лише на хвіст, а на "цілу картину", бо саме тоді можна зрозуміти, що реально відчуває тварина.

Загалом хвіст сам по собі – це лише один "сигнал", махання ним – типовий прояв емоційного збудження. За словами Юлії, зважати слід на таке:

• постава;
• міміка;
• вуха;
• інші рухи;
• контекст ситуації.

Коли це справді про радість? Тоді, коли тіло розслаблене, хвіст "м'який" і широко рухається, морда спокійна, а вуха не напружені.

А коли це не про щастя? Ймовірно, собака відчуває збудження чи стрес, якщо тіло напружене, а хвіст рухається швидко та жорстко. Якщо хвіст високо піднятий і ніби "дерев'яний" – це може свідчити про напругу. А фіксований погляд і хвіст, що буквально "вібрує", можуть бути попередженням про конфлікт.

У цьому контексті Юлія також згадала й про купірування вух і хвостів у песиків.

Це не естетика чи потреба, а абсолютне безглузде втручання, яке має важливі проблеми з погляду добробуту тварин,
– наголосила вона.

Експертка додала, що уха й хвіст – важливі інструменти комунікації, через які собака показує страх, дружелюбність, напруження чи попередження. Коли їх купірують, іншим собакам і людям значно складніше "читати" сигнали, а це підвищує ризик непорозумінь та конфліктів.

Собаки "спілкуються" за допомогою хвостів / Фото Unsplash

"Це я відчула й на власному досвіді, коли мій собака хаскі зустрівся з доберманом, що мав купірувані вуха та хвіст. Зчитати сигнали тіла, а отже, і наміри собаки, було вкрай складно. Ми підійшли до нього з дозволу власника, який запевнив, що все гаразд. Коли ми наблизилися і собаки почали нюхатися, доберман почав гарчати, гавкати і робити випади, тобто відганяти нас. Якби у нього не були відрізані вуха та хвіст, я б зчитала мову тіла та не підпустила свою собаку. Так усі б уникнули конфронтації", – поділилася фахівчиня спогадами.

До слова, в Україні купірування вух і хвостів у собак без медичних причин заборонене законом. За такі дії передбачений штраф, а також можлива конфіскація тварини. Крім того, з 2025 року собаки з купірованими вухами чи хвостами не допускаються до участі в міжнародних кінологічних заходах.

• Чотирилапим не можна на ліжко господарів, бо власник втратить свій авторитет

Юлія пояснила, що це теж міф, який походить із застарілої "теорії домінування". Такий підхід давно спростований, але саме він свого часу виправдовував жорсткі методи виховання: ривки, покарання, залякування та психологічний тиск.

Проблема в тому, каже фахівчиня, що це лише підвищує стрес, погіршує поведінку, руйнує довіру й може навіть підсилювати агресію. Сучасна ветеринарна поведінкова наука дивиться на собак зовсім інакше: поведінка – це не боротьба за "статус", а результат емоцій, досвіду, навчання, потреб і середовища.

Тому зараз акцент роблять на позитивному підкріпленні, розумінні емоцій тварини та роботі з причиною поведінки.

Немає доказів, що дозвіл спати на ліжку робить собаку "домінантною", змушує її "захопити лідерство" або руйнує авторитет людини,
– наголосила дівчина.

Якщо ж собака гарчить чи охороняє ліжко – це не про "лідерство", а про стрес, невпевненість, ресурсну охорону або дискомфорт. І це вже питання поведінки, з яким треба працювати гуманними методами.

Собакам насправді можна на ліжко / Фото Unsplash

"Особисто я обожнюю, коли моя собака приходить на ліжко чи диван. Для мене це про зв'язок, любов і спільний простір. Коли Дюна сопить поруч, я реально менше тривожуся і краще відпочиваю", – зізналася дівчина.

Нагадаємо, раніше ми вже трохи розповідали про улюбленицю Юлії. Тоді Дюна стала зіркою в Threads – у мережі жартували про те, як сучасні комфортні умови життя змінили наших чотирилапих.

• Старого пса не можна навчити командам

Насправді мозок песиків зберігає здатність до навчання протягом усього життя – це називається нейропластичністю. Тому дорослі й старші собаки цілком можуть вивчати команди, побутові навички та навіть складні трюки.

Так, у старших собак може бути повільніший темп навчання, менше витривалості чи проблеми зі здоров'ям. Але це не означає, що вони "не здатні" вчитись. Ба більше – дорослих собак часто навіть легше навчати, бо вони спокійніші та краще концентруються.

Головне – адаптувати підхід до навчання: короткі заняття, позитивне підкріплення, комфортний темп, мотивація через їжу/іграшки/соціальну взаємодію, врахування здоров'я собаки, його темпераменту, потреб і характеру,
– пояснила Юлія.

Вона також уточнила, що міф виник тому, що змінювати старі звички справді складніше, ніж формувати нові у цуценяти. Але складніше не дорівнює неможливому. "І що важливо: дорослі собаки так само прив'язуються, люблять і формують глибокий зв’язок із людиною. Це міф, що "справжній контакт можливий лише якщо взяти цуценя", – додала дівчина.

• Агресивність собаки залежить від породи

У цьому контексті експертка зауважила, що цей міф дуже шкодить. Вона підкреслила, що загалом не існує "гену агресії" чи "агресивних порід". Генетика може впливати на темперамент, чутливість чи рівень збудливості, але агресивна поведінка формується через досвід, соціалізацію, умови життя, стрес, здоров'я та методи виховання.

Агресивних порід песиків не існує / Фото Unsplash

Усередині однієї породи собаки можуть бути абсолютно різними за характером. А термін "бійцівська порода" – це взагалі не офіційна класифікація, а радше історичний та медійний ярлик. Наприклад:

• American Staffordshire Terrier – група тер'єрів. У класифікації FCI – 3 група: тер'єри;
• Bull Terrier – також тер'єр, 3-тя група FCI.
• Cane Corso – це вже зовсім інша категорія – молоси. FCI 2-га група: пінчери, шнауцери, молосоїдні собаки та швейцарські пастуші собаки.

Ярлик "бійцівські", за словами Юлії, живе через історію, резонансні випадки та бажання людей знайти просте пояснення складній поведінці.

До речі, детальніше про це ви зможете дізнатися, послухавши епізод про агресію в подкасті "Зі собакою можна" разом із науковицею Лізою Варжанською.

• Пухнасті улюбленці відчувають провину, коли роблять щось погане

Коли здається, що песик "винний" після калюжі вдома чи зіпсованих речей, він реагує не на сам вчинок, а на зміну вашого голосу, міміки чи напруження. "Провина" у людському розумінні – дуже складна емоція, яка пов'язана з абстрактним мисленням.

Юлія пояснила, що собаки не аналізують ситуацію в стилі: "Пів години тому я вкрав піцу, тому людина зараз злиться". Для собаки це виглядає радше так: "Я чекав людину, вона прийшла, але чомусь сердиться – треба її заспокоїти".

Відчуття провини в собак – це радше людська інтерпретація їхньої поведінки / Фото Unsplash

Те саме "винувате обличчя" – опущені вуха, погляд убік, "китове око", опущені вуха, відведений погляд, згорблена поза, тіло притиснуте до підлоги, опущений хвіст – це сигнали стресу та примирення, а не усвідомлення провини.

Тому коли для нашого людського сприйняття собака "виглядає винною", найчастіше вона просто намагається просто нас заспокоїти та знизити напругу,
– розповіла фахівчиня.

Тож дуже важливо не сварити собаку за шкоду вдома, а створювати умови, де шансів на помилку буде мінімум. Якщо знаєте, що собака може щось згризти – приберіть це. Якщо їсть зі столу – сховайте продукти. І пам'ятайте: рішення завжди можна знайти. А якщо здається, що ви в тупику – не бійтеся звертатися до гуманних спеціалістів із поведінки собак.

Цікаво! Юлія порадила ознайомитися з книгою Тюрид Ругос "Діалог із собаками: сигнали примирення", завдяки якій можна дізнатися про мову тіла чотирилапих. А більше про популярні міфи, пов'язані з чотирилапими, ви можете послухати в подкасті "Зі собакою можна".