21 день до нової реальності: як працює програма «Перезавантаження»

У межах проєкту «Перезавантаження: віднайти себе у темряві» Міністерство внутрішніх справ України спільно з онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform детально знайомлять із програмою реабілітації ветеранів/ветеранок, які повністю або частково втратили зір.

Програма «Перезавантаження» — це не про універсальний підхід. Вона побудована навколо конкретної людини, її стану, потреб і темпу відновлення. Перший етап триває 21 день і є базовим: саме тут закладаються ключові навички, без яких неможливо повернутися до самостійного життя.

Про те, як працює програма та яких результатів вдалося досягти, поділилася директорка Департаменту охорони здоров’я МВС України Лілія Бойко:

«21-денний курс реабілітації в Медичному реабілітаційному центрі „Пуща-Водиця“ проходять поліцейські, рятувальники, військовослужбовці різних підрозділів. Ми маємо досвід і маємо фахівців, які вміють працювати з такою категорією пацієнтів. І це не результат одного дня — це щоденна робота команди та постійне навчання».

Йдеться не лише про фізичну адаптацію. Ветеранів навчають орієнтуванню та мобільності у просторі, роботі з ІТ-технологіями, шрифту Брайля, а також відновлюють соціальні та побутові навички. Водночас із цим працює мультидисциплінарна команда: психологи забезпечують постійний супровід, соціальні фахівці допомагають із поверненням у суспільство, а додаткові практики — від арттерапії до анімалотерапії — підсилюють процес відновлення пацієнтів.

Як пояснює начальниця медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» Юлія Шведенко, перший цикл — лише початок системної роботи. Другий — це вже не знайомство, а поглиблення. На цьому етапі мультидисциплінарна команда акцентує увагу на закріпленні та вдосконаленні набутих навичок. Програма стає ще більш індивідуальною: фахівці аналізують прогрес кожного учасника і підсилюють саме ті напрями, які потребують додаткової уваги.

«Якщо людині бракує ІТ-навичок — збільшуємо кількість занять у цьому напрямі, якщо шрифту Брайля чи орієнтування — відповідно робимо акцент саме на цьому», — розтлумачує Юлія Шведенко.

Фінальна мета програми — не просто адаптація, а повноцінне повернення до життя. Саме для цього передбачений третій етап — соціалізація та професійна переорієнтація.

«Ми працюємо над тим, щоб людина могла змінити професію, пройти навчання за новим напрямом і повернутися до активного життя вже з новими можливостями», — доповнює начальниця центру.

Водночас у медичному реабілітаційному центрі наголошують, що жодних жорстких рамок чи «потокового» підходу тут немає. Навіть у межах одного заняття можна побачити, як працює принцип «рівний — рівному», коли самі учасники допомагають один одному.

«Команда працює під кожного пацієнта. Є індивідуальні заняття — за кожним закріплений фахівець, і є групові, де учасники обмінюються досвідом. Ви сьогодні маєте можливість побачити, як один із наших пацієнтів, який за освітою кухар, фактично навчає інших — показує, як ці навички застосовувати в реальному житті», — розповідає Юлія Шведенко.

Ще одна важлива деталь — відкритість програми. Вона доступна для всіх, хто цього потребує, незалежно від підпорядкування чи структури служби.

«У нас немає жодних обмежень чи розподілу. У програмі беруть участь і представники системи МВС, і військовослужбовці Збройних Сил України. Ми не чекаємо формування груп — працюємо одразу під запит. Якщо є потреба, людина може звернутися, і ми починаємо реабілітацію».

Тут не рахують години «від» і «до». У відомчому закладі охорони здоров’я працюють доти, доки людина справді не почне впевнено рухатися вперед. І це найважливіша умова.

«У нас є максимум. Ми працюємо стільки, скільки потрібно людині. Орієнтування, наприклад, відпрацьовується і зранку, і ввечері — щоб закріпити результат і довести навичку до впевненості».

Сьогодні в Медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця» триває заняття з орієнтування у просторі.

Це спеціально облаштована ергокімната. На вигляд як звичайна квартира: з кухнею, меблями, побутовими речами, які є в житті кожного. Саме тут ветерани/ветеранки, які повністю втратили зір під час виконання бойових завдань, вчаться орієнтуватися у просторі на дотик і звук, запам’ятовувати розташування речей і довіряти собі.

Заняття не починаються одразу з плити або ножа. Спершу — знайомство з простором і логікою безпечного руху. Тут важливо не просто навчити людину виконати дію, а дати їй відчуття контролю, коли кожен наступний крок — зрозумілий і передбачуваний.

«Перший день — це завжди знайомство з простором. Ми поступово вивчаємо кімнату: де що стоїть, як організований побут, де робоча поверхня, де посуд, де продукти. Людина має запам’ятати простір і зрозуміти його логіку. На другий день вона вже повторює це самостійно, а далі ми переходимо до простих страв — чай, бутерброди, яєчня, смажена картопля. Це базові речі, з яких починається побутова впевненість», — пояснює ерготерапевт центру Марія Рожко.

Окремий напрям — фізична адаптація. Вона необхідна не лише для загального відновлення, а й для безпечного руху в просторі. Після втрати зору змінюється координація, порушується відчуття рівноваги, тому тіло теж потрібно вчити працювати по-новому.

«Ми працюємо з рівновагою, координацією і вестибулярним апаратом. Після втрати зору людину може заносити під час ходьби, вона втрачає відчуття стабільності. Наше завдання — дати тілу нову опору, навчити його тримати баланс і впевнено рухатися. Це комплексна робота, бо навіть для того, щоб спокійно стояти біля плити чи безпечно пересуватися містом, потрібно відновити контроль над власним тілом», — доповнює асистент фізичного терапевта Владислав Сачко.

Євген Микитин — родом з Івано-Франківщини. 1 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поруч із ним розірвався ворожий боєприпас — за кілька метрів. Основний удар припав на скло. Внаслідок поранення скляними уламками він повністю втратив зір.

Нині Євген уже втретє проходить реабілітацію у Медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця». Орієнтування в побуті стало для нього не новим викликом, а частиною щоденного відновлення — процесу, який триває крок за кроком.

За фахом 27-річний військовий — кухар. І це відчувається навіть у реабілітації: у центрі його кулінарні навички вже добре знають і, як зазначають фахівці, щиро цінують. Саме під його керівництвом тут готували борщ і плов для учасників програми та гостей.

Євген ділиться: найскладніше після поранення — не кухня, а орієнтування в просторі.

«На кухні мені простіше, бо я за фахом кухар, руки все пам’ятають. А от орієнтування — це найважче. Міста змінюються, з’являються нові будівлі, пандуси, переходи — і без зору це все треба вчити заново. Якщо щось не виходить, допомагає відеозв’язок або навігація, але найчастіше — це люди поруч».

Євген не лише проходить власний шлях відновлення, а й сам стає опорою для інших.

«Допомагати іншим не складно, якщо людина йде на контакт. Але спочатку вона має сама прийняти, що життя змінилося і треба вчитися жити по-новому. Якщо є бажання — тоді все виходить. Якщо ні — тоді нічого не спрацює».

Свою історію адаптації Євген описує просто, як процес, який починається з найелементарніших речей.

«Спочатку я взагалі нічого не міг. Мама годувала з ложки. Потім прийшла ерготерапевт — і ми почали з простого: кілька хвилин ходьби, вправи з руками, дрібні побутові завдання. І поступово це ставало нормою життя».

Сьогоднішнє завдання — самостійно приготувати обід. У меню — паста фарфалле з курячою грудинкою та болгарським перцем у сирно-вершковому соусі, салат, бутерброди зі шпротами та компот.

Усе відбувається у форматі командної роботи: кожен відповідає за свій етап — хтось готує на кухні, хтось сервірує стіл, хтось контролює процес і підстраховує там, де це потрібно. Саме так звичайне приготування їжі перетворюється на практику відновлення навичок і впевненості у власних діях.

За словами фахівців, учасники програми «Перезавантаження» самостійно розподіляють ролі, домовляються, хто за що відповідає, і крок за кроком виконують завдання. Для стороннього спостерігача — це звичайна кухня. Для них — повернення контролю над власним життям.

Поруч із Євгеном працює Олександр Наумович — ще один учасник програми, який під час бойових дій внаслідок ворожого обстрілу та уламкового ураження очей втратив зір. Олександру 23. Він родом з Харкова. Служив у лавах Національної гвардії України артилеристом-навідником.

Одним із перших етапів адаптації для нього стало знайомство зі шрифтом Брайля — базовим інструментом, який відкриває можливість читати й орієнтуватися в інформації без зору.

«Я вже вивчив шрифт Брайля. Не скажу, що це було дуже важко — мені навчання загалом дається нормально. Тут головне — практика і постійне повторення. Коли ти це робиш щодня, воно швидко запам’ятовується», — каже Олександр Наумович.

Харків’янин уперше бере участь у програмі «Перезавантаження», і лише опановує базові навички орієнтування та побутової самостійності. Попри це, із задоволенням включається в процес і допомагає Євгенові на кухні — підхоплює завдання, коли потрібні додаткові руки, і поступово вчиться діяти впевненіше у вже знайомому просторі. Він не лише долучився до сервірування столу, а й до приготування страв, де кожен рух — це ще один крок до адаптації.

Саме кухня стала для нього одним із перших майданчиків, де доводиться заново навчатися простих, але дуже точних дій. Олександр каже, що різати овочі було простіше, ніж працювати з м’якими продуктами для бутербродів: «Салат різати було легко. Я відчуваю ніж, огірок, до прикладу, і все зрозуміло: раз-раз і нарізав. А от бутерброди… масло не дуже відчувається. Його руками не потримаєш, і коли намазуєш ножем — це вже складніше, там треба більше уваги».

Попри це, він поступово адаптується до нових побутових завдань і вчиться діяти впевненіше у просторі кухні. Для нього це не просто навчатися готувати, а відновлення базових навичок самостійності.

Про перебування в центрі Олександр говорить щиро і з чітким відчуттям підтримки з боку команди: «Взагалі дуже подобається. Тут атмосфера гарна, всі дуже добрі, чуйні. Коли я тільки приїхав, мені одразу сподобалося».

Про те, як змінюється стан і навички учасників буквально на очах, розповідають і в команді центру — адже частина занять побудована так, що ветерани поступово переходять від навчання до взаємодопомоги одне одному. А найцінніше — це відгуки самих учасників.

«Те, що вони хочуть повернутися до нас знову — це найкраще підтвердження ефективності програми. Саме тому було розроблено „Перезавантаження-2“ — як продовження і закріплення тих навичок, які вони вже набули», — додає пані Лілія.

За словами Лілії Бойко, сьогодні центр перебуває на етапі, коли потреба в програмі лише зростає, а її результати працюють краще за будь-яку комунікацію:

«Важливо й те, що за роботою наших медиків спостерігають колеги з інших країн. Наш досвід сьогодні справді унікальний, тому що Україна зіткнулася з травмами й викликами, яких у такому масштабі не було в сучасній медичній практиці. І ми вимушено формуємо нові підходи, нові протоколи і нові рішення, які вже зараз викликають професійний інтерес у міжнародної спільноти».

Водночас розвиток таких ініціатив неможливий без партнерства та міжнародної підтримки.

«Ми відкриті до співпраці з благодійними фондами та громадськими організаціями, які готові долучатися до нашої спільної мети — якнайшвидшого відновлення наших військовослужбовців, поліцейських і рятувальників. Уже маємо приклади такої взаємодії — це і навчання наших хірургів за кордоном, і передача медичного обладнання, і спільні освітні проєкти. Попереду — нові ініціативи, обмін досвідом і розвиток напряму ментального здоров’я», — резюмує Лілія Бойко.

Підсумовуючи, можна впевнено сказати: саме зі щоденних, простих дій починається найбільша внутрішня робота — повернення впевненості, відчуття власної опори й автономності. І найважливіше тут те, що це вже не про процес у перспективі — це про результат, який формується тут і зараз, у кожному кроці, у кожній відновленій навичці, у кожній історії повернення із темряви до життя.

Міністерство внутрішніх справ України та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform співпрацюють над проєктом «Перезавантаження: віднайти себе у темряві». «Перезавантаження» — це унікальна 21-денна програма для ветеранів і ветеранок, які повністю або частково втратили зір, що реалізується в Медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця» МВС України. Програму впроваджує мультидисциплінарна команда фахівців, яка допомагає захисникам і захисницям повернути право бути собою навіть у темряві, адаптуватися та навчитися жити далі — з новими сенсами, навичками й вірою у власні сили.

21 день до нової реальності: як працює програма «Перезавантаження»

Департамент комунікації МВС