Масштабна реформа, спрямована на зменшення кількості тимчасових споруд у столиці, була оголошена у червні 2024 року. Тоді, після опитування громадян, за рішенням Київради, місто взяло курс на ліквідацію тисяч старих кіосків, що десятиліттями захаращували тротуари, пішохідні зони та інженерні мережі. Їм на зміну прийшла система електронних аукціонів та єдиний дизайн-код для нових павільйонів.
Як заявляли представники міської влади, такі зміни мають не лише очистити вулиці від візуального шуму, але й докорінно змінити фінансові відносини між бізнесом та містом, принісши бюджету суттєві надходження.
У червні цього року виповнюється два роки з початку впровадження реформи, і «Хмарочос» вирішив поспілкуватися з очільником Департаменту територіального контролю міста Києва Михайлом Буділовим та керівником КП «Київ.Прозоро» Ігорем Горобцем, щоб з’ясувати, що вдалося зробити за два роки, чи виправдалися страхи підприємців, куди саме вивозять демонтовані МАФи та чому розквітає нелегальна торгівля.
Від покинутих кіосків до бліндажів для ЗСУ: як райони столиці прощаються зі старими МАФами
Як ми писали раніше, станом на серпень 2025 року, вже було реалізовано демонтаж півтори тисячі тисяч об’єктів в Оболонському та Печерському районах, а до кінця 2026 року планувалося знести 8 тисяч незаконних конструкцій. Наразі, за словами Михайла Буділова, процес демонтажу МАФів продовжується і майже добіг свого логічного завершення, щоправда, лише на правому березі столиці. Точних нових цифр Буділов не наводить, проте зазначає, що загальна площа демонтажу МАФів сягає близько 150 000 квадратних метрів. З його слів, уже повністю зачищені від нелегальних споруд Печерський, Оболонський, Подільський, Святошинський та Шевченківський райони; у Солом’янському районі комунальники планують завершити цей процес до кінця травня, оскільки там залишилося близько 100 об’єктів. При цьому в трьох лівобережних районах міста – Дарницькому, Дніпровському та Деснянському, а також у Голосіївському районі правого берега демонтаж лише планується, зокрема через велику кількість наявних там МАФів.
Михайло Буділов, директор Департаменту територіального контролю міста Києва
«Щоб ви приблизно розуміли картину, на лівому березі МАФів приблизно така ж сама кількість, як була на правому, тому ми розмежовували райони поетапно», – пояснює директор Департаменту територіального контролю.
Як зазначає посадовець, процес розтягується у часі, зокрема, тому, що більшість власників не бажають прибирати свої споруди, і добровільно це роблять лише близько 40% підприємців.
«Ми вважаємо, що це зобов’язання власника об’єкта – його прибирати, коли немає дозвільних документів. Ви ж не можете винести свій телевізор на вулицю, поставити на тротуарі та чекати, щоб його прибирали комунальні служби? Замість цього вони просто виносять обладнання, прибирають дорогоцінні речі або елементи цього МАФу, такі як віконні рами, двері, інше, і залишають цей майданчик із бетонованим покриттям, що було взагалі заборонено здійснювати», – описує реалії демонтажу Буділов.
Такі кіоски доводиться прибирати вже силами КП «Київблагоустрій», і їх звозять на спеціальні штрафмайданчики. За правилами, власник має три роки, щоб повернути своє майно, сплативши місту компенсацію за демонтажні роботи. Але, як зазначає чиновник, забирати старі конструкції приходять лише близько 10% підприємців. Решта об’єктів або йде на металобрухт, який місто реалізує через систему Prozorro, або отримує несподіване друге життя на фронті.
«Більше ніж тисяча об’єктів з початку повномасштабного вторгнення були передані на потреби Збройних сил України. Мабуть, усі військові частини будували з демонтованих у Києві тимчасових споруд невеликі бліндажі, блокпости або якісь інші необхідні речі», – ділиться очільник департаменту.
Від аукціонів до мільйонів у бюджеті: чому нових договорів так мало, як працюють нові правила розміщення та чи є ризик монополії
На зміну старим знесеним МАФам місто запровадило нові правила розміщення павільйонів. Тепер право на оренду локації потрібно отримувати через систему аукціонів, організованих комунальним підприємством «Київ.Прозоро». При цьому, як зазначає директор підприємства Ігор Горобець, орендна ціна за визначену ділянку також формується на основі аукціону. Після перемоги підприємець має самостійно замовити виготовлення кіоска у приватних підрядників за визначеними містом архетипами. Як зазначає Горобець, причиною затримок підписання договорів є велике навантаження на виробників, не всі підприємці встигають встановлювати кіоски.
Ігор Горобець, директор КП «Київ.Прозоро»
«У нас таке буває, що підприємець виграв локацію, підписав договір, і близько трьох місяців ця локація пустує; при цьому вони мають договір, зобов’язання та сплачують орендну плату», – розповідає посадовець.
Також підприємець після перемоги в аукціоні має ще час на підписання угоди до 20 робочих днів що також затягує процес.
Архетип кіоску на 10 м2Архетип кіоску на 30 м2
Наразі через аукціони укладено вже 134 договори (на 9 договорів більше за показники квітня цього року), що все ще вдесятеро менше за попередню орієнтовну кількість МАФів. За даними Ігоря Горобця, порівняно зі старою системою, де підприємці сплачували за тимчасову споруду від 500 до 2,5 тисяч гривень на місяць, сьогодні стартова ціна становить від 4 до 10 тисяч, а остаточна вартість формується ринком у результаті аукціону. Але за словами посадовця навіть обмежена кількість відкритих локацій уже принесла понад 20 мільйонів гривень – близько 13 мільйонів орендної плати для бюджету міста та понад 8 мільйонів ПДВ до національного бюджету.
«І якщо врахувати, що зараз ми проторгували лише невелику кількість локацій, то в майбутньому загальну суму надходжень до бюджету можна буде множити на 10, а може, навіть і на 20», – прогнозує керівник КП.
Варто зазначити, що саме таке формування ціни відкритим ринком на початку реформи викликало серйозне занепокоєння у представників малого бізнесу. Підприємці тоді побоювалися, що високі ставки на аукціонах неминуче призведуть до монополізації ринку великими мережами, які з легкістю витіснять звичайних ФОПів. Проте посадовці переконують, що практика показала абсолютно інші результати.
За їхніми словами, левову частку торгів зараз виграють саме фізичні особи-підприємці.
«Ну, так, є такі випадки, що одна і та сама юридична особа бере участь у деяких торгах, але не можна сказати, що це має якийсь системний характер, що зі 134 договорів це половина – то такого нема. Може, одна восьма частина. Тобто це не дуже багато», – розповідає Ігор Горобець.
Від сміття до нових скверів: як місто бореться з наслідками власних демонтажів
На початку реформи «Хмарочос» детально висвітлював проблему накопичення будівельного сміття, коли після примусового знесення кіосків на вулицях тижнями залишалися купи пластику, битого скла та вагонки. Оскільки власники здебільшого залишають після себе свої кіоски, розбитий асфальт та бетон, увесь логістичний тягар із відновлення простору автоматично лягає на місто. Сьогодні ж міська влада звітує про масштабне перетворення звільнених територій на повноцінні громадські простори, хоча посадовці й досі наголошують на юридичних та кадрових перепонах.
Для облагородження локацій доводиться вибудовувати складну комунікацію між районними адміністраціями, шляхово-експлуатаційними управліннями (ШЕУ), які опікуються тротуарами, та управліннями зелених насаджень (УЗН). Михайло Буділов визнає, що через дефіцит кадрів в умовах війни цей процес є надзвичайно важким і може відбуватися із затримками. Департамент навіть відкрито запрошує містян на 70 вакантних посад у своєму підрозділі та в комунальних підприємствах.
Попри ці складнощі, очільник повідомляє, що місто вже має декілька прикладів, де замість стихійних торговельних рядів облаштовуються зони відпочинку.
«Я хочу показати класні приклади, де в місцях величезного скупчення МАФів створені нові зелені зони. На станції метро “Звіринецька” розміщувалося близько 20 об’єктів, а зараз там чудовий сквер та парклети. На розвороті трамвайного кільця біля метро “Героїв Дніпра” стояло 66 кіосків – тепер це зелена зона. Така ж ситуація на “Шулявській”, а на проспекті Повітряних Сил, 17-19, де мешканці навколишніх будинків близько семи років писали скарги в усі інстанції, зараз також створено чудову зону відпочинку», – перераховує успішні приклади очільник департаменту.
При цьому чиновники запевняють, що з часом усі локації будуть очищені від сміття, і активна робота ведеться в цьому напрямку. Так, наразі комунальники облаштовують території на вулиці Вадима Гетьмана, 40 у Солом’янському районі та біля станції метро «Політехнічний інститут», де зараз працюють столичні озеленювачі.
Благоустрій навколо нових МАФів: межі відповідальності, самодіяльність бізнесу та нові правила
Інший бік питання благоустрою – це облагородження території вже навколо нових, законних павільйонів. Як пояснює Ігор Горобець, КП «Київ.Прозоро» має право відновлювати покриття виключно в межах своєї балансової території. Тобто, якщо локація за паспортом розрахована на 30 квадратних метрів, комунальники впорядкують суворо цю площу.
Однак коли орендар отримує у власність новий кіоск, згідно з правилами благоустрою Києва, ухваленими ще у 2008 році, він зобов’язаний утримувати не тільки свою орендну площу, а й прилеглу 10-метрову зону. Проте на практиці цей процес часто стикається з фінансовими та бюрократичними реаліями. Підприємці, витративши значні кошти на перемогу в аукціоні, авансову сплату оренди та виготовлення самої споруди, не завжди мають ресурс одразу вкладати гроші в навколишні тротуари чи газони.
А коли такий ресурс з’являється, виникає інша проблема – відсутність погоджень. За словами Ігоря Горобця, орендарі нерідко починають облаштовувати територію на власний розсуд, не комунікуючи з Департаментом територіального контролю. Це призводить до скарг від містян, коли замість акуратного благоустрою навколо кіоска розгортається хаотичне будівництво із бетонуванням схилів чи газонів.
Водночас посадовці фіксують і цілком взірцеві приклади співпраці бізнесу та міста. Зокрема, керівник комунального підприємства згадує локацію на вулиці Предславинській, неподалік пологового будинку. Там на складному рельєфі підприємці власним коштом не лише відновили розібране попередниками покриття з тротуарної плитки, а й облаштували зручні сходи для пішоходів.
Особливо актуальним на літній сезон питанням для бізнесу стало оновлення правил облаштування літніх терас. Якщо раніше власники кіосків могли на власний розсуд і безкоштовно розставляти літні майданчики, то відтепер ці елементи класифікуються містом як вуличні меблі.
«У нас відбулися зміни до рішень, і тепер підприємці, які хочуть розміщувати вуличні меблі – тераси, парасольки, столики чи стільці, – повинні отримувати погодження від нас та відповідний талон у Департаменті містобудування та архітектури. Тобто сплачувати кошти і робити це виключно в законний спосіб», – пояснює Горобець.
Попри те, що для малого бізнесу це створює додаткове адміністративне та фінансове навантаження, чиновники зазначають, що більшість підприємців намагаються дотримуватись нових правил, аби легалізувати свою роботу та уникнути конфліктів з інспекторами.
Безсилля перед стихійною торгівлею
Ще одним проблемним наслідком реформи став інфраструктурний вакуум. До початку демонтажів у місті налічувалося близько 15 тисяч тимчасових споруд. За словами Буділова, 80% із них розміщувалися в «червоних лініях», тобто на інженерних мережах – тепло-, водо- та газопостачання, де їх ставити взагалі було заборонено. Натомість зараз міська влада напрацювала та погодила лише 366 нових офіційних локацій для кіосків для всієї столиці та 1244 локації загалом (якщо брати до уваги поштомати та торговельні автомати).
Хоча чиновники запевняють, що постійно аналізують звернення киян і намагаються залишати офіційні місця для торгівлі там, де є гостра нестача магазинів, у місцях після знесення утворюється «торговельний вакуум», що, як ми писали раніше, породило проблему стихійної торгівлі. У цьому Департамент територіального контролю визнає власне безсилля через брак інспекторів.
Як зазначає Михайло Буділов, на все місто працює лише 60 інспекторів з благоустрою – приблизно по 5-8 осіб на район. Вони можуть виписати порушнику припис та скласти адміністративний протокол із максимальним штрафом у 1700 гривень. Проте конфісковувати товар та фізично присікти торгівлю інспектори не мають права – це виключна прерогатива органів внутрішніх справ. І тут чиновник відкрито звинувачує Національну поліцію в бездіяльності.
«Сам процес вилучення товару безпосередньо належить до повноважень і компетенції органів внутрішніх справ згідно зі 156 статтею КУпАП. Ми направляємо десятки звернень до поліції щодо ліквідації цих об’єктів, вилучення товару та складання адміністративних матеріалів, але, на жаль, поліція бездіє. Їхні показники знаходяться в межах статистичної похибки, усе це залишається фактично без розгляду», – констатує Буділов.
Департамент закликає киян бойкотувати стихійну торгівлю, нагадуючи про відсутність будь-якого контролю якості продукції та можливість наткнутися на нелегальне, часто небезпечне для здоров’я походження товару.
Замість висновку: економічні успіхи та що покаже лівий берег
Якщо спиратися на цифри, якими оперують посадовці, базова економічна модель реформи виявилася життєздатною. Переведення локацій на відкриті аукціони дозволило місту отримувати ринкову вартість оренди землі до бюджету, що в рази перевищують старі показники. Водночас страхи малого бізнесу щодо монополізації ринку мережами не справдилися. Система «Прозоро» поступово дозволяє вивести бізнес із сірого сегмента економіки.
Проте за фінансовим успіхом та візуальним очищенням вулиць правого берега чітко проявилася адміністративна слабкість міської влади. Знесення МАФів часто призводить до заміни однієї проблеми іншою: на місці демонтованих павільйонів миттєво з’являється хаотична торгівля, яка викриває неспроможність міста самостійно побороти цей тіньовий ринок.
Причин в цього дві – попит на торгівлю поряд з домом, особливо влітку, коли потрібен доступ до свіжих фруктів та овочів; та вічне бажання встановлювати об’єкти торгівлі саме на завантажених пішохідних маршрутах, користування так званою «пішохідною рентою».
Загалом відсутність дієвої співпраці між державними інституціями (наприклад, КМДА та Нацполіцією) та повільні темпи відновлення пошкодженого підприємцями благоустрою суттєво змазують загальний ефект від реформи. Однак якщо проблеми благоустрою все ж можливо вирішити з часом, то проблема стихійної торгівлі серйозно тисне на усю структуру реформи. Не допомагає і нова, часом надмірна, зарегульованість процедур.
Попереду в міськради – масовий демонтаж на лівому березі та в Голосіївському районі. Ця друга половина реформи стане викликом для міської влади, бо масштабування реформи неминуче призведе і до масштабування наявних проблем, та покаже, чи здатне місто втримати нові правила гри на вдвічі більшому обсязі та чи не призведе новий підхід до управління міським простором до серйозного ризику захлинутися у безконтрольних стихійних ринках.
